Рішення № 30900072, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/299/13 18.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС»

до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

про визнання правочину недійсним

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Курдельчук І.Д.

Суддя Цюкало Ю.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кобилянський О.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

03 січня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 26.12.2012р. до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (відповідач) в якій викладені позовні вимоги про визнання договору № 28/10-10 від 28.10.2010p., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХСС» та Дослідним виробничим і випробним комплексом Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», ідентифікаційний код 20579120, 07360 Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, недійсним як укладений під впливом обману.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні договору № 28/10-10 від 28.10.2010p. мав місце оман позивача щодо обставин, які мають істотне значення, внаслідок чого позивач помилявся відносно прав і обов'язків сторін договору, а тому, за переконанням позивача, відповідний правочин, в розумінні приписів ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку недійсним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 05.02.2013 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 12 лютого 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено до 26.02.2013 року, судом ухвалено звернутися із судовим запитом до державного реєстратора Подільської РДА.

26 лютого 2013 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 26.02.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/299/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про визнання правочину недійсним розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.; суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року колегією суддів призначено розгляд справи на 28.03.2013 року о 11:55.

Розпорядженням від 28.03.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/299/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про визнання правочину недійсним розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Івченко А.М.; суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року справа № 910/299/13 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 28.03.2013 року о 11:55.

В судовому засіданні 28 березня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 18 квітня 2013 року на 12:30.

Розпорядженням від 18.04.2013р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/299/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХСС» до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про визнання правочину недійсним розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Курдельчук І.Д.; суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року справа № 910/299/13 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 18.04.2013 року о 12:30.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2010 року між позивачем (надалі - Замовник) та Дослідно-виробничим і випробним комплексом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» (далі по тексту - Виконавець) (разом - сторони) було укладено договір № 28/10-10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг або Спірний договір), згідно п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати власними силами, а також матеріально-технічними засобами роботи по реконструкції (модернізація) комірки № 12 КРУН-бкВ на підстанції «Полігонна».

Позивач зазначає, що при укладанні Договору мав місце обман Замовника, який (обман) полягав в навмисному замовчуванні факту припинення діяльності та виключення Дослідно-виробничого і випробного комплексу ДП «ДНДІ ІТЕЕ» з ЄДРПОУ, внаслідок чого Замовник помилявся відносно прав і обов'язків сторін договору, наявності у іншої сторони договору спеціальної правосуб'єктності, а отже, за переконанням позивача, обман стосувався обставини, яка в розумінні приписів ст. ст. 229, 230 Цивільного кодексу України має істотне значення, у зв'язку з чим Замовник просить суд визнати відповідний правочин недійсним.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві заперечив на позовні вимоги та вказав, що не визнає позову в повному обсязі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 28 жовтня 2010 року між позивачем та Дослідно-виробничим і випробним комплексом ДП «ДНДІ ІТЕЕ» (ідентифікаційний код 20579120), головним підприємством якого був відповідач та ліквідований згідно наказу останнього № 10/3 від 04.03.2009р., укладено договір № 28/10-10 відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати власними силами, а також матеріально-технічними засобами роботи по реконструкції (модернізація) комірки № 12 КРУН-бкВ на підстанції «Полігонна».

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір укладено від імені начальника Виконавця - Мачинського О.С., який діяв на підставі положення, з одного боку та директора Замовника - Селютіна К.С., що діяв на підставі статуту, з іншого боку.

Зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено предмет договору, строки виконання робіт, вартість робіт та порядок розрахунків, порядок здачі-прийняття робіт, обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, гарантії по договору.

З огляду на викладене, Замовником та Виконавцем в належній формі, обсязі і в передбаченому чинним законодавством України та Договором порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними в 2010 році Договору в цілому, про що свідчать підписи та печатки обох сторін про його укладення на 2-ій сторінці Спірного договору.

Положеннями частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в редакції чинній станом на час укладання Спірного договору, відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ст. 1).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17).

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі, щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення (ч. 2 ст. 17).

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно, відомостей, передбачених абзацом сороковим частини другої статті 17 цього Закону (ч. 1 ст. 20).

Так, зважаючи на те, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, Замовник не обмежений був у використанні наданого йому законом права щодо встановлення обставин перевірки відомостей про юридичну особу Виконавця станом на час укладення Договору.

З матеріалів справи слідує, що Замовник перерахував на користь Виконавця 235 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від: 03.12.2010р., 13.12.2010р., 18.03.2010р. та 22.03.2011р. (копії виписок в справі) та свідчить про виконання Замовником укладеного між сторонами Договору в частині оплати робіт Виконавця по реконструкції (модернізація) комірки.

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ст.ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, а підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, зважаючи на те, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, є відкритими і загальнодоступними, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги , за вказаних позивачем в позові б/н від 26.12.2012р. підстав, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя І.Д. Курдельчук

Суддя Ю.В. Цюкало