Рішення № 30900042, 24.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.13р. Справа № 904/1622/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України", м. Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 903 996 грн. 54 коп.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Пономарьові Є.О.

Представники:

Від позивача: Демчук О.В. - довіреність № 14-17 від 18.01.13р.

Єгоров В.С. - дов. від 30.01.13 р.

Від відповідача: Гусєва К.В. - довіреність № 1719 від 27.08.12р.

СУТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва з 16.04.13р. по 24.04.13 р. на 14 год. 00 хв.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ про стягнення 9 903 996, 54 грн. та судового збору.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 01.02.2012 року за № 7309/21/128626 та невиконанням договору відступлення права вимоги.

27.02.13р. Господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 904/1622/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ, справу було призначено до розгляду в засіданні на 26.03.13р.

У зв'язку з перебуванням судді Суховарова Артема Володимировича на лікарняному з 22.03.13р., 26.03.13р., відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду - у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (обставина, яка унеможливлює його участь у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, передбаченого відповідним процесуальним законом) та відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-1358/13 справи № 904/1622/13-г . Після чого справу було передано для розгляду судді Петренко І.В.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить зменшити суму позовних вимог, посилаючись на те, що суму позовних вимог було нараховано неправомірно, про що подав відзив.

Представник позивача в судовому засіданні проти відзиву заперечує, а саме в частині зменшення позовних вимог, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» був укладений типовий договір №7809/21/128626 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти.

Відповідно до предмету Договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в «обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди до договору зазначено, що Постачальник здійснює протягом 2012 року постачання природного газу Споживачу для власного споживання.

На виконання умов Договору Позивач поставив протягом січня - липня 2012 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 143 317 653,97 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п.4.7 та п 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний

рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п 4.6 Договору Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Відповідач перерахував на рахунок первісного кредитора грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 58 227 904,99 грн., що підтверджується оборотною відомістю по рахунку 361/72 за 01.09.11 - 30.09.12 довідкою про операції та довідкою про сальдо, а також актом звірки.

Але відповідач постійно порушував п.1.1. та п.4.6. Договору, шляхом не здійснення вчасної оплати за отриманий природний газ.

Станом на 28.01.13 р. сума основної заборгованості за Договором за використаний природний газ відсутня.

26 жовтня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» уклали договір №9814/21/132668 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. зазначеного договору первісний кредитор передає, а Новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника Первісного Кредитора МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» за договором на постачання природного газу № 7809/21/128626 від 01.02.12 р. у сумі 85 089 748,98 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. До позовної заяви додається акт приймання-передачі документів від 01.11.2012, який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 договору про відступлення права вимоги. Таким чином, право вимоги Первісного кредитора і до відповідача вважається переданим позивачеві 1 листопада 2012 року.

У відповідності з п.2.3. договору про відступлення права вимоги та ст.516 Цивільного кодексу України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що ПАТ «Дніпрогаз» було направлено лист від 01.11.11 № 590.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Ст.514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2.2 Договору встановлено відповідальність за проведення Покупцем розрахунків за спожитий природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивачем за період з 03.02.12 р. по 28.04.12 р. була нарахована пеня у розмірі 7 541 237,60 грн.

Відповідач в наданому поясненні на позовну заяву та у судовому засіданні посилається на пропуск позивачем строку позовної давності за період з 03.02.12 р. по 18.02.12 р.

Дослідивши позовну заяву, встановлено, що відповідно до штампу пошти на конверті, позовна заява була подана до суду 18.02.13 р., таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності за стягнення пені за період з 03.02.12 р. по 18.02.12 р.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем заявлено про пропущення строку позовної давності, суд відмовляє в частині стягнення пені за період з 03.02.12 р. по 18.02.12 р. у розмірі 303 202,20 грн., а в решті суми 7 238 035,40 грн. пеня нарахована правомірно.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на клопотання відповідача, враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальною установою, форма фінансування якої є державний бюджет України і зазначена у позові заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів) та беручи до уваги, що відповідач на 100 % розрахувався за основним зобов'язанням та спірний природний газ постачається виключно для надання населенню послуг з опалення для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, низьку платоспроможність населення, яке звільнено від сплати пені за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги, значну дебіторську заборгованість перед міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити суму пені до 10 % та стягнути суму пені у розмірі 725 599,87 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інфляційні - це частина грошового зобов'язання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобов'язання, оскільки є частиною самого зобов'язання.

Три відсотки річних - це частина грошового зобов'язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов'язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви, сума 3% річних які належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 2 063 181,68 грн. та сума інфляційних втрат складає 299 577,26 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 299 577,26 грн. та 2 063 181,68 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки стягнення 3 % річних та інфляційних втрат передбачено договором, а також діючим законодавством.

Докази сплати заборгованості в добровільному порядку сторонами не представлено.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки та матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині суми пені у розмірі 725 599,87 грн., у сумі 3 % річних у розмірі 2 063 181,68 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 299 577,26 грн. В частині стягнення пені у розмірі 303 202,20 грн. в позові слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 258, 267, 525, 526, 541-551, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,193,216,217,230,231,233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83, ст.ст. 1,2,12,21,32,34, 36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", 49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37 (рахунок №26004060368059 у КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 32082770, ІПН 320827704020) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (р/р 26001601004109 в ГОУ "Промінвест банку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) суму пені у розмірі 725 599 (сімсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп., суму з % річних у розмірі 2 063 181 (два мільйона шістдесят три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 68 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 299 577 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 26 коп. та суму судового збору у розмірі 68 820 (шістдесят вісі тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп., про що видати наказ.

В частині стягнення пені у розмірі 303 202 (триста три тисячі двісті дві) грн. 20 коп. в позові відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко Повний текст складено 25.04.13 р.