Ухвала суду № 30899549, 22.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8238.1/12/0170/25

22.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 01.02.13 у справі № 2а-8238.1/12/0170/25

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" (вул. Набережна, 2, селище Піщане, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98431)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, 98403)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2013 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення- рішення № 0000551502 від 21.05.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, яким Відкритому акціонерному товариству "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145000,00грн.та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариства "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000551502 від 21.05.2012.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо завищення складу податкового кредиту за березень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість в сумі 145 000,00 грн. внаслідок нікчемності укладених з угод з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акон Технік", оскільки господарські операції з вказаним контрагентом відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, товар був придбаний з метою використання в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 23.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000061502 про сплату 145 000,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 36 250,00грн. застосованих за завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем 21.05.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000551502, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145000грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1,00грн.,яке і оскаржується позивачем.

Передумовою визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145000грн.став акт №44/40/15-02/05532351 від 06.02.2012 позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акон Технік" у частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 31.03.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року в сумі 145000,00грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, контрагенти якого в свою чергу не мають реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 29.03.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акон Технік" було укладено договір купівлі-продажу обладнання ДКП-ЧМР 03/2011, відповідно до умов якого продавець (ТОВ "Акон Технік") зобов'язався продати другій стороні-покупцю(позивачу) комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод контейнерного типу СОN-800 продуктивністю 200 м3/сутки. В свою чергу покупець зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму та прийняти комплект.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до видаткової накладної № РН-0000004 від 31.03.2011на суму 870000,00 грн. позивачем від ТОВ "Акон Технік" отримано комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод. Отриманий за вказаною накладною товар був повністю оплачений позивачем згідно виписки "Морфин" банку по рахункам позивача р/р № 26009316611, згідно якої 30.03.2011 на рахунок ТОВ "Акон Технік" було перераховано 870000,00 грн. з вказанням призначення платежу: за комплект технологічного обладнання станції очищення стічних вод. 30.03.2011 ТОВ "Акон Технік" було видано позивачу податкову накладну на загальну суму 870000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-145000,00грн.

Як свідчать матеріали справи 20.04.2011 позивачем подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 2 якої до податкового кредиту включено податок на додану вартість за результатами операцій, вчинених з ТОВ "Акон Технік" та наданий реєстр отриманих податкових накладних, відповідно до якого позивачем була отримана податкова накладна, виписана ТОВ "Акон Технік" 30.03.2011.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за рахунок цього контрагенту у зв'язку з наступним.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування. Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які не передбачають такої реєстрації.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що досліджені документи позивача підтверджують фактичне здійснення ним операції з придбання комплекту технологічного обладнання станції очищення стічних вод контейнерного типу СОN-800 від його контрагента- ТОВ " Акон Технік" та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення цієї операції або висновку про її нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача підтверджені належними бухгалтерськими проведеннями.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що необхідність придбання цього товару для його використання в господарській діяльності була обумовлена перевіркою каналізаційно-очищених споруд, яка була проведена санітарно - епідеміологічної станцією Бахчисарайського району, якою було встановлено порушення Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та зобов'язано керівника позивача усунути ці порушення шляхом установки комплекту технологічного обладнання станції очищення стічних вод контейнерного типу СОN-800.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, будь-яких невідповідностей виписаної контрагентом позивача накладної вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України, наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, відповідачем не надано.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що наведені в податковій накладній дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товару. Контрагент позивача-ТОВ "Акон Технік" продовжує перебувати зареєстрованим в реєстрі платників податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в березні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки відповідача щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 145000,00грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-повідомлення-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби не підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2013- залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2013 у справі № 2а-8238.1/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко