Рішення № 30898195, 17.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3386/13 17.04.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоДержавного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»Простягнення 977 430,34 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - дов. № 91/2012/12/18-1 від 18.12.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» про стягнення 884 582,10 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 524,52 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1 181,99 грн. інфляційної складової боргу, 5 212,17 грн. трьох відсотків річних та 26 929,56 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання електричної енергії № 130 від 17.12.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії та додатками до даного договору і угод.

Ухвалою суду від 22.02.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/3386/13; призначено справу до розгляду на 25.03.13 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

25.03.13 р. розгляд справи № 910/3386/13 не відбувся, у зв'язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.13 р. № 152-р «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві» та наказу Голови суду від 25.03.13 р. № 85-К: «За графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю перенести в 2013 році робочий день з: - понеділка 25 березня - на суботу 13 квітня».

Ухвалою суду від 26.03.13 р. розгляд справи № 910/3386/13 призначено на 17.04.13 р.; повторно зобов'язано учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити. Також даною ухвалою зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; докази надання послуг за заявлений до стягнення період; розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість спожитої електричної енергії, застосований тариф, вартість енергії, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу; зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 17.04.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; на виконання вимог ухвал суду у даній справі надав документи, які залучено до матеріалів справи, та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.13 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 08.04.13 р., згідно з яким відповідач 15.04.13 р. отримав ухвалу суду від 26.03.13 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством «Київські кабельні мережі» Виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго» (енергопостачальна компанія) та Заводом вимірювальної апаратури «Буревісник» (абонент) було укладено договір на користування електричною енергією № 130 від 17.12.1990 р.

20.04.2010 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Державним підприємством «Київський державний завод «Буревісник» (споживач) було укладено додаток № 1 до додаткової угоди про постачання електричної енергії від 10.03.10 р. до договору на користування електричною енергією № 130 (о/р 653) від 26.11.1990 р., відповідно до пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. додатку № 1 від 20.04.10 р. до додаткової угоди про постачання електричної енергії від про постачання електричної енергії від 10.03.10 р. до договору на користування електричною енергією № 130 (о/р 653) від 26.11.1990 р. передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Відповідно до пункту 1 додатку № 2 до договору № 130 від 26.11.1990 р., розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 28 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Згідно з п. 2.1. вищезазначеного додатку, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

- до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю 35 %;

- до 6 числа розрахункового місяця - 35 %;

- до 16 числа розрахункового місяця - 30 %

вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної 9екологічної) броні споживача» до цього договору.

Відповідно до п. 2.2. вищевказаного додатку, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання; під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді; споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ); при відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби, після закінчення розрахункового періоду (п. 1 та пп. 4.3. додатку № 2 до договору).

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 130 від 26.11.1990 р. та додатковими угодами про постачання електричної енергії до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.08.12 р. до 01.01.13 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 884 582,10 грн. та за період з 01.08.12 р. до 01.01.13 р. виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію в розмірі 59 524,52 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції, рахунками, відомостями про показники лічильників реактивної енергії, рахунками-розшифровками, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, та довідкою про надходження коштів від відповідача.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» про стягнення 884 582,10 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 524,52 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1 181,99 грн. інфляційної складової боргу, 5 212,17 грн. трьох відсотків річних та 26 929,56 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання електричної енергії № 130 від 17.12.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії та додатками до даного договору і угод.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 130 від 26.11.1990 р., додатковими угодами та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію та її понад договірну величину не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 884 582,10 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 59 524,52 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію за період з 01.08.12 р. до 01.01.13 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» 884 582,10 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 59 524,52 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію за період з 01.08.12 р. до 01.01.13 р. за договором № 130 від 26.11.1990 р. на користування електричною енергією, додатковими угодами і додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 1 181,99 інфляційної складової боргу та 5 212,17 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 130 від 26.11.1990 р. за період з серпня 2012 р. до грудня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з серпня 2012 р. до грудня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 130 від 26.11.1990 р. станом на 01.01.13 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 181,99 грн. інфляційних нарахувань та 5 212,17 грн. трьох відсотків річних за період з серпня 2012 р. до грудня 2012 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 26 929,56 грн. пені за період з серпня 2012 р. до грудня 2012 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 130 від 26.11.1990 р., додатковими угодами та додатками до них.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з пунктом 4.2.1. додаткової угоди про постачання електричної енергії від 20.04.10 р. до договору № 130 від 26.11.1990 р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. та 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 130 від 26.11.1990 р. становить 26 929,56 грн. за період з серпня 2012 р. до грудня 2012 р.

Враховуючи вищенаведене, позов ПАТ «Київенерго» до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код ЄДРПОУ 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 884 582 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 524 (п'ятдесят дев'ять п'ятсот двадцять чотири) грн. 52 коп. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одну) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 5 212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 17 коп. трьох відсотків річних, 26 929 (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 56 коп. пені та 19 548 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.