Рішення № 30897751, 01.04.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/418/2013-ц

Провадження №2/242/229/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Старенченко Ф.І., представника третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області Шашкова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 08.02.2013 р. звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидівугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров,я, в якому зазначив, що він з 26.02.2007 р. по 14.05.2010 р. перебував у трудових правовідносинах з ВП шахта «Україна». Внаслідок нещасного випадку на підприємстві, який стався 14.01.2009 року він отримав травму, за результатами якого складено акт №4 за формою Н 1, затверджений директором ВП шахта «Україна» Явруян Ю.А.

Рішенням МСЕК від 13.01.2010 року йому було встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності, визнано інвалідом третьої групи.

Внаслідок отриманої травми він протягом тривалого часу відчуває постійні болі в ногах, він не має можливості виконувати звичайну фізичну роботу, в зв,язку з чим потребує сторонньої допомоги. Виробнича травма призвела до порушення звичайних зв,язків з оточенням. Він вимушений постійно лікуватись, він став хворою людиною, не може реалізувати право на працю за вільним вибором у зв,язку з медичними протипоказаннями.

Просить суд стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 57350 грн.

У судовому засіданні позивач підтримали позов.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Тобто законодавством України визначено, що моральна шкода підлягає відшкодуванню Фондом ССНСВП за його рахунок. По справі вбачається, що: позивач застрахований відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; працюючи в ДП „Селидіввугілля" позивач ушкодив здоров'я, внаслідок нещасного випадку на виробництві в ДП „Селидіввугілля". Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці - діє тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП України). По справі встановлено, що позивач ушкодив здоров'я, внаслідок нещасного випадку на ДП „Селидіввугілля", 13.01.2010 року позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності, внаслідок шкідливих умов праці позивачу було спричинено моральну шкоду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Представники третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області Кудров А. С. та Шашков В. В. у судовому засіданні заперечували проти позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не надано докази його моральних переживань у зв,язку з ушкодженням здоров,я, про порушення його нормальних життєвих зв,язків. Довідка МСЕК та акт про нещасний випадок не можут бути доказами заподіяння моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що з позивачем дійсно під час виконання трудових обов,язків у ВП шахта «Україна» ДП «Селидівугілля» 14 січня 2009 року стався нещасний випадок, з приводу чого складені акт № 4 про нещасний випадок, пов,язаний з виробництвом за формою Н 1, згідно якого зазначено, що 14.01.2009 р. позивач при виконанні виробничого завдання внаслідок наїзду платформи з позивачем стався нещасний випадок.

Згідно копії довідки Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії серії ДОН-04 №021586 ОСОБА_1 вперше оглянуто 13.01.2010 р. та встановлено у зв,язку з трудовим каліцтвом ступінь втрати професійної працездатності 60 відсотків та третя група інвалідності строком до 13.01.2012р.

Відповідно копії довідки серії 10 ААБ № 281069 ОСОБА_1 оглянуто 25.01.2012 р. та встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву, інвалідність встановлено строком до 01.02.2014 р.

При вирішенні питання про право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров,я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки строк позивачем не пропущений, так як здоров'я позивача не відновлене, моральна шкода йому причиняється постійно до відновлення здоров'я.

Також суд знаходить неспроможними доводи представників відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області про те, що довідка МСЕК та акт за формою Н1 не є доказом підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди, оскільки саме втратою професійної працездатності, позивачу заподіяно моральні страждання.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 30 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що нещасний випадок, що відбувся з позивачем 14 січня 2009 року, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений зараз докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок травми на виробництві він зіткнувся з труднощами побутового плану. До теперішнього часу він відчуває негативні наслідки виробничої травми, такі як: фізичний біль, обмеження обсягу руху ніг. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 18000 грн, який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 і він є достатнім для відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 60 відсотків внаслідок отриманої травми на виробництві.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв,язку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв,язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя