Постанова № 308969, 13.06.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа №АС-04/113-06 суддя –Григоров А.М.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя –Кравець Т.В.

«6»червня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.

при секретарі Калугіної Н.Є.

за участю представників:

позивача –Булько М.І. (керівник), Моїсеєнко К.О.

відповідача –Хижняк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №1528 Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 21.03.2006р. по адміністративній справі №АС -04/113-06

за позовом ЗАТ «Харківтрансбуд», м. Харків

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

встановила:

У березні 2006 року Закрите акціонерне товариство „Харківтрансбуд” м. Харків звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №75/15-206 від 28.02.2006 року з посиланням на їх невідповідність закону та неправомірність самої перевірки ДПІ, в тому числі і строками давності.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.03.2006р. по адміністративній справі №АС-04/113-06 позов був задоволений та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №75/15-206 від 28.02.2006 року та стягнуто з державного бюджету України на користь ЗАТ „Харківтрансбуд” витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 гривень.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова порушується питання про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом прийнято незаконну та необґрунтовану постанову.

У запереченні на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що повністю згоден з доводами, викладеними у постанові місцевого господарського суду, вважає її повністю законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Червонозаводському районі було проведено невиїзну перевірку підприємства позивача з питань несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку за період з квітня 2001р. по серпень 2005 р., за результатами якої складений акт № 75/15-206/01380430 від 20.02.2006 року.

На підставі зазначеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №75/15-206 від 28.03.2006 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 130636,72 грн. за порушення граничних строків сплати земельного податку на 582 дня.

Згідно п.п.17.1.7. Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, передбачені даною нормою штрафи застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання протягом граничних строків.

Згідно п.п. 5.3.1. вказаного закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пудпункт4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону вказує, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Наведене вказує, що базовий податковий період для застосування строків сплати та санкцій по закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може визначатися лише законом з питань оподаткування.

Однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є порушення платником податків граничних строків проведення платежів ,встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Порядок нарахування земельного податку, строки його сплати та відповідальність за їх порушення, визначені лише в Законі України „ Про плату за землю”. Так, статтею 25 цього закону, визначена санкція за прострочення строків сплати земельного податку у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

Законами України Про державний бюджет на 2001-2005 роки хоча і змінювались строки сплати земельного податку, але ці закони не є законами з питань оподаткування, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган неправомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки до таких висновків суд прийшов при повному з`ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 21.03.2006р. по адміністративній справі №АС-04/113-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС-04/113-06 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді В. Олійник

Т. Кравець

О. Істоміна