Постанова № 30895589, 22.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 910/2690/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

від позивача: Біла Д.В.- представник за довіреністю;

від відповідача: представник не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 року

у справі № 910/2690/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Євроізол-Геосинтетикс"

до Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-західна залізниця"

про стягнення 49 379, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення 49 379,69 грн., з яких 49 153,80 грн. основного боргу, 225,89 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 року у справі № 910/2690/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на укладений між сторонами Договір поставки №ПЗ/П-102236/НЮ від 06.10.2010р., що в свою чергу, на думку відповідача, не може бути підставою для стягнення коштів в даній справі, оскільки накладна датована 29.09.2010р., тобто до підписання договору поставки №ПЗ/П-102236/НЮ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2010р. уповноваженою особою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", згідно довіреності №138 від 27.09.2010р., виданою Марчуку Володимиру Михайловичу та підписаною керівником та головним бухгалтером Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", та засвідченою печаткою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" товар на загальну суму 49 153,80 грн., що підтверджується накладною №527333 від 29.09.2010р., підписаною сторонами у справі та засідченою їх печатками.

Найменування товару, вид та кількість його співпадає з найменуванням, видом та кількістю у накладній №527333 від 29.09.2010р.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, враховуючи форму правочину, укладеного між сторонами у справі,(накладну №527333 від 29.09.2010р. та довіреність на отримання товару), правочин сторонами укладено в належній письмовій формі. Законом не передбачено обов'язкової письмової форми до даного виду правочину.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать про те, що 20.11.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості в сумі 49 153,80 грн. за отриманий товар, яка отримана відповідачем 23.11.2012р., про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с. 10).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, докази оплати відповідача за отриманий від позивача товар в сумі 49 153,80 грн. та в передбачені ч.2 ст.530 ЦК України строки в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що накладна №527333 від 29.09ю2010р. не може бути підставою для стягнення коштів в даній справі, оскільки зазначена накладна датована 29.09.2010р., тобто до підписання договору поставки №ПЗ/П-102236/НЮ, з огляду на наступне.

За наслідками дослідження вказаної накладної встановлено, що поставка та отримання відповідачем товару, зазначеного в накладній, не здійснювалась відповідно та на виконання Договору поставки № ПЗ/П- 102236/НЮ від 06.10.2010р., на який посилається відповідач.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія прийшла до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 153,80 грн. за отриманий останнім товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 225,89 грн. 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 225,89 грн. 3% річних за період з 01.12.2012р. по 25.01.2013р. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 225,89грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 року у справі № 910/2690/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/2690/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.