Рішення № 30895555, 16.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 922/1141/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага до Липковатівського аграрного коледжу, с. Липковатівка про стягнення 40 594,94 грн. за участю представників:

позивача - Сай Н.М., довіреність №66 від 01.03.2013 р.

відповідача - Смірнов О.С., довіреність б/н від 25.07.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Нововодолазьке підприємство теплових мереж (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Липковатівського аграрного коледжу (відповідача) 3% річних в розмірі 11 130,84 грн. та пеню в розмірі 29 463,1 грн. за договором №20/12 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між сторонами 31.01.2012 р., а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 27-28). Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач необґрунтовано нарахував до стягнення 3% річних в розмірі 11 130,84 грн. та пеню в розмірі 29 463,1 грн., оскільки відповідач виконав рішення господарського суду від 04.09.2012 р. у справі №5023/3083/12 на підставі наказу від 04.09.2012 р. та сплатив на користь позивача основний борг 391 336,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №40367704 від 01.03.2013 р. Відповідач також зауважив, що позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 29 463,1 грн. всупереч п. 7 договору №20/12 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 31.01.2012 р.

У судовому засіданні 04.04.2013 р. було оголошено перерву до 16.04.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31.01.2012 р. між сторонами був укладений договір №20/12 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. Договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск теплової енергії відповідачеві. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р. в розмірі 391 336,68 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. у справі №5023/3083/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду від 16.01.2013 р.

Відповідно до статей 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. у справі №5023/3083/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду від 16.01.2013 р. позов задоволено частково, стягнуто з Липковатівського аграрного коледжу на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж 391 336,68 грн. заборгованості та 8316,00 грн. витрат по сплаті судового збору, а також стягнуто з Липковатівського аграрного коледжу на користь Державного бюджету України 1 635,72 грн. судового збору. В частині стягнення 106 249,22 грн. провадження у справі припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. у справі №5023/3083/12 виданий наказ від 04.09.2012 р. про стягнення з Липковатівського аграрного коледжу на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж 391 336,68 грн. заборгованості та 8316,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання рішення господарського суду від 04.09.2012 р. у справі №5023/3083/12 сплатив на рахунок позивача основний борг 391 336,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №40367704 від 01.03.2013 р. (а.с.34).

Згідно з приписами статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після повного виконання рішення суду.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення. Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.12.2010 р. у справі N3-57гс10 і від 04.07.2011 р. у справі N 3-65гс11.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відповідності до вказаної норми закону, позивач нарахував відповідачеві 3% річних в сумі 11 130,84 грн. за період з березня 2012 р. по лютий 2013 р. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п.7.2.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня на користь позивача в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування пені в розмірі 29 463,1 грн. за період з березня 2012 р. по жовтень 2012 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що всі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в сумі 1 609,50 грн. має бути покладено на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 598-609, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 32, 33, ч. 2 ст. 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Липковатівського аграрного коледжу (63221, Харківська область, Нововодолазький район, с. Липковатівка, вул. Доцента, 1, р/р 35219001000790 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 00705657) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7-а, р/р № 2600706340064 в ПАТКБ "Правекс-банк", МФО 32198, р/р 260323012747 в філії ХОУ ВАТ Ощадбанк 100 20/0372, МФО 351823, код ЄДРПОУ 32404380) 3% річних в розмірі 11 130,84 грн., пеню в розмірі 29 463,1 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.