Рішення № 30895376, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 905/54/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Бокова Ю.В., Демідова П.В.

при помічнику Юровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, ЄДРПОУ 03361075

про: стягнення 23 999,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О. - за довір. № 14-351 від 16.03.2012р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення штрафних санкцій за поставлений природний газ за договором поставки № 14/2023/11 від 30.09.2011р. у розмірі 23 999,03 грн., з яких пеня - 16 806,45 грн., 3% річних - 3 269,62 грн., інфляційні - 3 922,97 грн. та судові витрати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав копію договору від 30.09.2011р. № 14/2023/11 додатковими угодами від 30.09.2011р. № 1, від 31.01.2012 № 2; копію актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. за жовтень, від 30.11.2011р. б/н за листопад, від 31.12.2011р. б/н за грудень, від 31.01.2012р. б/н за січень, від 29.02.2012р. б/н за лютий; від 31.03.2012р. б/н за березень, від 30.04.2012р. б/н за квітень, від 31.05.2012р. б/н за травень, від 30.06.2012р. за червень, від 31.07.212р. за липень, від 31.08.2012р. за серпень, від 30.09.2012р. за вересень, розрахунок пені, розрахунок трьох відсотків річних, інфляційни; сальдо та операції по ПАТ «Донецькоблгаз», статутні документи.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що ПАТ «Донецькоблгаз» виконує окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, право власності на природний газ переходить від НАК «Нафтогаз України» до кінцевого споживача - релігійним організаціям, при цьому ПАТ «Донецькоблгаз» права власності на газ не набуває. Ціни на природний газ є регульованими та встановлюються відповідними постановами Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики України. Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати сплати кошти у розмірі більшому ніж вони надходили від споживачів. Відповідач стверджує, що він не може впливати на розрахункову дисципліну і відповідно визначити термін, за яким споживачі остаточно розраховуються за спожитий у поточному місяці природний газ. На думку відповідача, у даному випадку відсутня вина ПАТ «Донецькоблгаз» у затримці термінів розрахунків споживачів перед постачальником природного газ, тому просить в позові відмовити.

Також відповідач зазначив про помилковість наданого позивачем розрахунку санкцій, зокрема, пеня розрахована з порушенням п.7.2 договору, а інфляційні - з порушенням рекомендацій Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. Проте, свого контррозрахунку суду не надав. Посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства просить зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення на один рік.

Склад суду змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 5006/24/158/2012 у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Бокова Ю.В., Демідова П.В.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України та оголошувались перерви.

У судовому засіданні, що відбулось 22.04.2013р., позивач позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення терміном на один рік заперечив.

Відповідач свого представника не направив.

Суд вважає, що наявних доказів достатньо для розгляду спору по суті, неявка відповідача не перешкоджає такому розгляду, тому справа розглядається у порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Донецькоблгаз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2023/11 (а.с.13). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в обсязі зазначеному в п.2.1 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За умовами п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 264,4118 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 323,7255 гривень, крім того ПДВ 20%;

- Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 568,8235 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 658,5294 гривень, крім того ПДВ 20%;

- Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. нарік: при наявності газових лічильників 1 508,5294 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1 692,3529 гривень, крім того ПДВ 20%;

- Газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1 865,8824 гривень, крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 2 085,2451 гривень, крім того ПДВ 20%.

У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ сторони вносять зміни до пункту 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни (п. 5.3 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.09.2011р., №2 від 31.01.2012р. до договору №14/2023/11 від 30.09.2011р. сторони змінювали ціну газу (а.с.18,19).

Договір про постачання природного газу разом з додатками до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв газ у загальному обсязі 1154,906 тис.м.куб. вартістю 1 914 390,94 грн., з яких: у жовтні 2011 року - 47,426 тис.м.куб. на суму 91 630,69 грн., у листопаді 2011 року - 148,174 тис.м.куб. на суму 242 264,96 грн., у грудні 2011р. - в об'ємі 177,649 тис.м.куб. на суму 290 159,86 грн., у січні 2012 року - в об'ємі 205,297 тис.м.куб. на суму 334 844,77 грн., у лютому 2012 року - 272,277 тис.куб.м. на суму 438 492,05 грн., у березні 2012 року - 191,841 тис.куб.м. на суму 313 957,08 грн., у квітні 2012 року - 70,037 тис.куб.м. на суму 117 893,94 грн., у травні 2012 року - 9,945 тис.куб.м. на суму 19 986,94 грн., у червні 2012 року - 7,885 тис.куб.м. на суму 16 240,37 грн., у липні 2012 року - 7,558 тис.куб.м. на суму 15 383,27 грн., у серпні 2012 року - 6,837 тис.куб.м. на суму 14 241,48 грн., у вересні 2012 року - 9,980 тис.куб.м. на суму 19 295,53 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками обох підприємств відповідні акти прийму-передачі природного газу (а.с.-20-31).

Відповідачем оплата за поставлений газ проводилась несвоєчасно та не у повному обсязі, що також не заперечується самим відповідачем та підтверджується виписками фінансових установ (а.с.75-87).

Договір № 14/2023/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що ПАТ «Донецькоблгаз» виконує окремі операції щодо переміщення природного газу між двома власниками, право власності на природний газ переходить від НАК «Нафтогаз України» до кінцевого споживача - релігійних організацій, при цьому ПАТ «Донецькоблгаз» права власності на газ не набуває.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.1. договору №14/2023/11 встановлено, що право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики та приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Крім того, умовами цього договору передбачено, що ПАТ «Донецькоблгаз» частину газу має право використовувати у виробничо-комерційній діяльності, тобто розпоряджатись для своїх потреб.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Як було встановлено судом, згідно п.6.1, п.6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторонами у п.7.2 договору погоджено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Колегія суддів враховує приписи 251-254 ЦК України, тому вважає моментом виникнення заборгованості у відповідача 11 число місяця наступного за місяцем поставки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що сторони у договорі встановили інший порядок нарахування пені, а саме: за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.2 договору).

Суд вважає, що положення пункту 7.2 договору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, тому посилання відповідача на зазначену умову договору до уваги не приймається.

Аналогічної позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11 (№ 3-62гс12).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його помилковим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково.

Як вбачається, постачання природного газу позивачем здійснювалось протягом жовтня 2011 - вересня 2012 року, з даним позовом позивач звернувся 27.12.2012р., а вимоги про стягнення пені заявлені за зобов'язаннями жовтня 2011 року - за період з 10.11.2011 по 27.01.2012р., за зобов'язаннями листопада 2011р.- за період з 10.12.2011 по 27.01.2012., за зобов'язаннями грудня 2011 року - з 10.01.2012р. по 27.01.2012р., за зобов'язаннями січня 2012 року - з 10.02.2012 по 24.02.2012р., за зобов'язаннями лютого 2012 року - з 10.03.2012р. по 26.03.2012р., за зобов'язаннями березня 2012 року - з 10.04.2012 по 23.04.2012р., за зобов'язаннями квітня 2012 року - з 10.05.2012р. по 24.05.2012р., за зобов'язаннями травня 2012 року - з 10.06.2012р. по 25.06.2012р., за зобов'язаннями червня 2012р. - з 10.07.2012р. по 25.07.2012р., за зобов'язаннями липня 2012 року - з 10.08.2012р. по 27.08.2012р., за зобов'язаннями серпня 2012р. - з 10.09.2012р. по 25.09.2012р., за зобов'язаннями вересня 2012р. - з 10.10.2012р. по 26.10.2012р. (а.с.9-12).

Позивачем пропущено річний строк позовної давності для нарахування пені згідно п.1 ч.2 ст.258, ст.261 та ч.2 ст.260 ЦК України за зобов'язаннями жовтня 2011 - повністю, за зобов'язаннями листопада - по 27.12.2011р. Про пропуск позивачем строку позовної давності для нарахування пені заявляв відповідач у своїх запереченнях.

За підрахунком суду (з урахуванням здійснених відповідачем оплат та кінцевої дати, зазначеної позивачем у розрахунку), загальний розмір пені склав 11 448,65 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем погашений до звернення позивача до суду, прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 80 % - до 2 289,73 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ПАТ «Донецькоблгаз».

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі названої норми позивач розрахував та пред'явив до стягнення 3 % річних у розмірі 3 269,62 грн. та 3 922,97 грн. - інфляційні.

Суд враховує, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.9-12) суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність, тому нараховані 3% річних у розмірі 3 269,62 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Щодо розрахунку позивачем інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних в сумі 3 922,97 грн., нарахованих на заборгованість за газ, поставлений у жовтні 2011р. - вересні 2012р., суд вважає цей розрахунок не обґрунтованим, а вимоги такими, що не піддягають задоволенню. В даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація у зв'язку з тим, що прострочка платежів по зобов'язаннях грудня 2011р. - вересня 2012р. мала місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сторонами протилежного не доведено.

Стосовно відстрочки виконання рішення суд виходить з наступного.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. 6 ст.83 ГПК України). Відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також те, що винятковість випадку є оціночним поняттям, господарський суд вважає, що ПАТ «Донецькоблгаз» не довів винятковість випадку та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік.

Судові витрати покладаються на сторін згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення штрафних санкцій за поставлений природний газ за договором поставки № 14/2023/11 від 30.09.2011р. у розмірі 23 999,03 грн., з яких пеня - 16 806,45 грн., 3% річних - 3 269,62 грн., інфляційні - 3 922,97 грн., задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 80 % - 2 289,73 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83050, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 23 А, ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 2 289,73 - пені, 3 269,62 грн. - 3% річних та 1 450,52 грн. - судовий збір.

В задоволенні іншої частини відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя П.В. Демідова