Постанова № 30894206, 24.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1403/13-а

24 квітня 2013 року 10год. 31хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Марчук Н.Ю.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ"

до Управління пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про стягнення заборгованості , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ» (далі - ТОВ «РІФ») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне (далі - УПФ України у м. Рівне) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «РІФ» є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, 42% з якого надходять до Пенсійного фонду України і зараховуються як сплата єдиних внесків.

В період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року виникла переплата по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 20 047,12 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, які наявні в матеріалах справи про повернення зазначених коштів на підставі ч.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає повернення страхувальникам сум надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків.

Проте, відповідач відмовляв у такому поверненні коштів, посилаючись на те, що з 07.02.2011 року повернення коштів здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226.

Позивач вважає таке рішення відповідача неправомірним та просить стягнути надмірно сплачені кошти позивачем до УПФ України в м. Рівне в сумі 20 047,12 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, наведених у позовній заяві та додатково пояснив, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Тому представник позивача вважає, що за своєю природою внески у розмірі 42% від єдиного податку, сплачені ТОВ «РІФ» є страховими внесками, а тому підлягають поверненню.

Представник позивача просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення. Вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на те, що в червні 2011 року відповідачем було проведено перевірку ТОВ «РІФ» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. В складеному, на основі перевірки акті від 17.06.2011 року №246, зафіксовано переплату по платежах по рахунку №65 в сумі 20 047,12 грн.

Відповідач стверджує, що у період до 01.01.2011 року відповідно до п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходили за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) поверталися страхувальникам або за їх згодою зараховувалися в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 року №25-1 затверджені зміни до Інструкції, а саме: з 01.01.2011 року Розділ 11 - виключено. Поверненням сум єдиного податку, які були помилково та/або надміру сплачені станом на 07.02.2011 року, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідач, з огляду на зазначене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у письмових запереченнях зазначив розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «РІФ» зареєстрований як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та присвоєно код 24176519 (а.с.6).

Згідно свідоцтва №1716108113 серії Б №323187 та свідоцтва №1716110585 серії Б №288711 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, позивач є платником єдиного податку за ставкою 6% та застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у 2009 та 2010 рр.(а.с.7-8).

Як вбачається з повідомлення про взяття на облік юридичної особи УПФ України у м. Рівне, позивач сплачує страхові внески в розмірі 31,8% на рахунок №256033124361 та 1-5% на рахунок №256023134361.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2011 року відповідачем було проведено перевірку ТОВ «РІФ» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. В складеному на основі перевірки акті від 17.06.2011 року №246 зафіксовано переплату по платежах по рахунку №65 в сумі 20 047,12 грн. Вказана сума також підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями виписок банку про сплату єдиного податку за 2009-2011 рр. (а.с.10-49).

Судом встановлено, що 23.01.2013 р. позивач на адресу відповідача направив лист, у якому просив повернути суму переплати страхових внесків за період перебування на спрощеній системі оподаткування в сумі 20 047,12 грн. Відповідач листом №1364/04 відмовив у поверненні суми переплати по страховим внескам, посилаючись на те, що з 01.01.2011 р. повернення коштів здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, яке здійснюється Державним казначейством України.

При вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Так, відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (чинного на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Оскільки позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась УПФ України у м. Рівне на погашення зобов'язань з їх сплати.

Спір зводиться до встановлення права на повернення частини єдиного податку, яка перерахована до УПФ України у м. Рівне.

Згідно ч.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058- IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п.п. 17 пункту 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 №21-1, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 року №25-1 затверджені зміни до Інструкції, а саме: з 01.01.2011 року Розділ 11 - виключено. Поверненням сум єдиного податку, які були помилково та/або надміру сплачені станом на 07.02.2011 року, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226.

На думку суду, спірна частина єдиного податку не є страховими внесками, відтак на неї не поширюються наведені правила Закону №1058-IV, а в Інструкції йдеться про повернення частини єдиного податку лише у тому випадку, якщо його сплачено у більшому розмірі.

Окрім того, використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.

З цих підстав, суд бере до уваги заперечення відповідача, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 та здійснюється органами Державного казначейства України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла протягом накопичення спірної суми) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 18 цього ж Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

З системного аналізу наведених норм Закону вбачається, що на спірні відносини не поширюється дія правових норм, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки ними врегульовано повернення лише страхових внесків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 р. №К/9991/27621/12 та від 16.04.2013 р. №К/800/9558/13, в яких колегія суддів приходить до висновку, що частина єдиного податку не є страховими внесками, а відтак на неї не поширюються правила Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "РІФ" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.