Постанова № 30893831, 22.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 925/73/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Васюта І.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 року (суддя Боровик С.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ"

про стягнення 10 112, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" заборгованості в розмірі 10 112,43 грн., у тому числі: 6 950 грн. основної заборгованості, 968,69 грн. пені, 193,74 грн. - 3% річних та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 6 950 грн. основної заборгованості, 525,63 грн. пені, 193,74 грн. - 3% річних, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 1 720,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 22.04.2013 року.

В судове засідання 22.04.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ББФ» (замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (експедитор) укладено Договір №24/1 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання, протягом всього строку дії цього Договору, здійснювати організацію перевезень вантажів замовника, або для замовника, автомобільним транспортом.

Доводи апелянта, що даний договір є договором перевезення колегією суддів визнано безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічний зміст містить стаття 929 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст..307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправника) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З п.1.2 Договору вбачається, що Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника укладає угоди на перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом з перевізниками, які мають ліцензії на право надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також чинний страховий поліс по страхуванню вантажів від втрати (загибелі) та пошкодження вантажу.

Відповідно до Актів надання послуг №20120062 від 16.01.2012 року на суму 1 450 грн. та №20120139 від 24.01.2012 року на суму 5 500 грн., підписаних та скріплених печатками сторін, позивач надав послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів, експедиційні послуги по маршруту Черкаси-Харків та Черкаси-Сімферополь.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги, що апелянтом не надано доказів укладання договору перевезення та використання позивачем власних автомобілів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за своєю природою договір, укладений між сторонами є договором транспортного експедирування.

Враховуючи вищевикладене, твердження апелянта щодо застосування строків позовної давності, взв»язку з укладанням договору перевезення, при вирішенні вищезазначеного спору не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Замовник здійснює розрахунки з Експедитором протягом 14 банківських днів з дати підписання сторонами акту.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг на суму 6 950 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення суми боргу в вищезазначеній сумі з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору Замовник зобов'язаний сплатити Експедитору пеню у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при нарахуванні пені необхідно враховувати пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені в розмірі 525, 63 грн. та 3% річних в сумі 194,26 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрати, пов»язані з отриманням правової допомоги в розмірі 2000 грн., колегією суддів визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до договору №3 від 26.12.2012 року про надання правових послуг та квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 26.12.2012 року вищезазначені послуги позивачу надаватиме адвокат ОСОБА_2

В той же час, матеріали справи не містять Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке зазначено в договорі.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 року не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської Черкаської області від 14.03.2013 року по справі № 925/73/13-г - без змін.

Матеріали справи № 925/73/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Калатай Н.Ф.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2013 року