Ухвала суду № 30893382, 18.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8730/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Ф.Формула» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року Дочірнє підприємство «Ф.Формула» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092320 від 23.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Ф. Формула», за результатами якої було складено Акт № 386/23-20/32112642 від 27.12.2011 р. про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Ф. Формула» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Гріфон Сервіс Трейд» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011р.

Відповідно до Акту перевірки, ДП «Ф.Формула» було порушено п. 198.1, п. 198.6, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІзі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 200450,00 грн., в тому числі за червень 2011 р. у сумі 200450,00 грн.

12.01.2012 р. позивачем було подано Заперечення на Акт перевірки, яке відповідачем залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки № 386/23-20/32112642 від 27.12.2011р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. № 0000092320, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість -14010100, в розмірі 200451,00 гри., з яких: 200450,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

08.02.2012р. позивачем подано до Державної податкової служби у м. Києві Первинну скаргу на податкове повідомлення - рішення від 23.01.2012 р. № 0000092320, видане Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, за вих. № 08/02-1 від 08.02.2012р., яка була залишена без задоволення.

20.04.2012р. позивачем було подано до Державної податкової служби України Повторну скаргу на податкове повідомлення - рішення від 23.01.2012 р. № 0000092320, видане Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, за вих. № 20/04-1 від 20.04.2012р., яка була залишена без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про визначення класифікаційних даних АА №418147 основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля шкурами та шкірою, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами.

Між ДП «Ф.Формула» (Замовник) та ПП «Гріфон Сервіс Трейд» (Експедитор) було укладено Договір № 04-04-11 від 04.04.2011 на експедиторське обслуговування, відповідно до якого ПП «Гріфон Сервіс Трейд» надавав ДП «Ф. Формула» транспортно-експедиційні послуги у травні, червні 2011 року.

Надання послуг підтверджується Замовленнями ДП «Ф.Формула», які є невід'ємною частиною Договору № 04-04-11 від 04.04.2011, Товарно-транспортними накладними, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними на загальну суму 1 202 700,00 грн. (з урахуванням ПДВ), в тому числі ПДВ - 200 450,00 грн.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ПП «Гріфон Сервіс Трейд» на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 23.04.2013 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.