Постанова № 30892133, 08.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року о 13 год. 48 хв.Справа № 808/1308/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників

позивача - Лебеденко В.Ф. (наказ від 31.07.2012 №54)

- Гальченко І.А. (довіреність від 29.03.2012 б/н)

відповідача - Бурашнікової О.С. (довіреність від 27.12.2012 №19973/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», м. Бердянськ Запорізької області

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» (далі - позивач або ТОВ НВП «Енергомаш») до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Бердянська ОДПІ Запорізької області ДПС), в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0000632211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45212,50 грн. (за основним платежем 36170,00 грн. та надмірно застосованої штрафної (фінансової) санкції 9042,50 грн.);

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 №0001042211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38317,00 грн. (за основним платежем 30925,00 грн. та надмірно застосованої штрафної (фінансової) санкції 7392,00 грн.);

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП «Енергомаш» судовий збір у розмірі 836,00 грн., який було сплачено позивачем відповідно до п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23.08.2012 по 30.08.2012 Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Енергомаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт перевірки № 061/2211/32787127 від 10.09.2012 (далі по тексту Акт). На підставі Акту перевірки податковим органом 25.09.2012 винесено податкові повідомлення рішення №0000632211 та №0000642211. Податкове повідомлення-рішення №0000642211 від 25.09.2012 позивачем оскаржено в адміністративному порядку в результаті чого було скасоване та винесене нове податкове повідомлення-рішення №0001042211 від 24.12.2012. Позивачем в адміністративному позові зазначено, що сума податку на прибуток на загальну суму 3325,00 грн. (за 3 квартали 2010 року - контрагент ФОП ОСОБА_4.) не оскаржується. Також позивач звертає увагу, що податковий кредит на загальну суму 5515,33 грн., сформований від здійснення операцій з контрагентами:

- з ТОВ ТПК «Азовенергомаш» у травні 2011 року на суму 1600 грн.;

- з ТОВ НВП «Запоріжпромсервіс» у грудні 2011 року на суму 3250 грн.;

- з ФОП ОСОБА_4 у квітні 2010 року на суму 665,00 грн.,

- не оскаржується.

Тому позивач просить визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення: від 25.09.2012 №0000632211 - в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45212,50 грн.; від 24.12.2012 №0001042211 - в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38317,00 грн.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, а обставини в Акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують реальність операцій з контрагентами зазначеними в Акті перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вимоги позивача не відповідають нормам чиннго законодавства та обставинам справи. В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що 06.08.2012 Бердянською ОДПІ одержано лист (вх.№3088/7) відділу ПМ Мелітопольської ОДПІ про те, що в провадженні слідчого відділу Мелітопольської ОДПІ знаходиться кримінальна справа №991110, порушена відносно ФОП ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим необхідно провести документальну перевірку щодо підтвердження взаємовідносин між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ НВП «Енергомаш» за період з 2008 року по 2011 рік. Відповідач зазначає, що на підставі наказу Бердянської ОДПІ від 20.08.2012 №705 23 серпня 2012 року розпочато позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Енергомаш». За результатами перевірки складено Акт від 10.09.2012 №061/2211/32787127.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки, згідно наданих документів, встановлені взаємовідносини ТОВ НВП «Енергомаш» з підприємством ТОВ «Укрспецстройтранс» (код 36615845), ФОП ОСОБА_4 Відповідач вказує, що Бердянською ОДПІ в Акті перевірки вчинено запис, що операції між ТОВ «Укрспецстройтранс» та його контрагентами, в тому числі ТОВ НВП «Енергомаш» не мали реального характеру, та з огляду на цю обставину ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищені валові витрати підприємства за перевіряємий період на суму 136540 грн., в тому числі податковий кредит підприємства за перевіряємий період на суму ПДВ у розмірі 27 308 грн. До того ж відповідач вказує, що Бердянською ОДПІ в Акті перевірки зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_4 та його контрагентами не мали реального характеру, та враховуючи це, перевіркою встановлено, що ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищені валові витрати підприємства за перевірений період на суму 21437 грн. Також, як зазначає відповідач, перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 на суму 4287 грн. Крім того, відповідач звертає увагу, що на підставі результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів перевіркою встановлено розбіжності між сумами задекларованих постачальниками товарів (робіт, послуг) податкових зобов'язань і сумами задекларованого ТОВ НВП «Енергомаш» податкового кредиту, а саме по ТОВ ВКП «Азовенергомаш» та по ТОВ НВП «Запоріжпромсервіс». Враховуючи викладене, відповідач зазначає що, перевіркою зроблено висновок про безпідставність завищення ТОВ НВП «Енергомаш» податкового кредиту без відображення та сплати податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету ТОВ ВКП «Азовенергомаш» та ТОВ НВП «Запоріжпромсервіс» на загальну суму 8467 грн. Внаслідок наведених порушень перевіркою визначено заниження ТОВ НВП «Енергомаш» податку на прибуток на загальну суму 39495 грн. Також перевіркою визначено заниження позивачем податку на додану варість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 40062 грн. Враховуючи наведене, у зв'язку з фактом відсутності поствнок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, враховуючи реальний час для здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських опреацій, відповідач вважає, що інспекцією правомірно донараховано податкові зобов'язання та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб Серія А00 №220277 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» зареєстроване як юридична особа 10.12.2003 за адресою: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд. 1, ідентифікаційний код 32787127.

Згідно довідки №71/10/29-026-2815 від 24.03.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» взято на облік в органах державної податкової служби 22.12.2003 за №2815.

Відповідно до свідоцтва №11409416 НБ №156224 ТОВ НВП «Енергомаш» зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі направлень від 21.08.2012 №220608, №220609, №220610, №220611, №220612, №220613, виданих Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області, Ємельяновим Вадимом Анатолійовичем - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, Мокеєвою Юлією Володимирівною - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, Усачовим Олександром Дмитровичем - завідувачем сектору перевірок фінансових установ та контролю операціями в сфері ЗЕД, Макрієвою Оксаною Анатоліївною - головним державним податковим ревізор-інспектором сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями в сфері ЗЕД, Синєок Євгенієм Вікторовичем - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків, Засипко Надією Анатоліївною - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 та п.п.78.1.1, п.п.78.1.11 п.78 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 та наказу Бердянської ОДПІ від 20.08.2012 №705 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергомаш», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС від 19.07.2012 № 8025/10/22-1412 згідно призначеної перевірки в рамках кримінальної справи № 991110, порушеної відносно ОСОБА_4

Перевіркою встановлено, що:

- в порушення п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10, п.16.1, п.16.2, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями, які діяли в перевіряємому періоді) ТОВ НВП «Енергомаш» занижено податок на прибуток у сумі 39 495 грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року на суму 4528 грн., за півріччя 2010 року на суму 22116 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 34 967 грн;

- в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 , п.п. 7.4.4 п. 7.4 , п. п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168 (із змінами та доповненнями, які діяли в перевіряємому періоді), п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ТОВ НВП «Енергомаш» занижено податок на додану вартість на суму 40 062 грн., у т.ч. за серпень 2009 року на суму 3 622 грн., за квітень 2010 року на суму 16 243 грн., за травень 2010 року на суму 1 450 грн., за липень 2010 року на суму 3 500 грн., за серпень 2010 року на суму 6 780 грн., за травень 2011 року на суму 1600 грн., за липень 2011 року на суму 3 617 грн., за грудень 2011 року на суму 3 250 грн.

За результатами перевірки Бердянською ОДПІ Запорізької області Державної податкової служби складено Акт перевірки №061/2211/32787127 від 10.09.2012.

В акті перевірки №061/2211/32787127 на сторінках 55-56 (т.2 а.с.55-56) зазначено що «…первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі…». В акті перевірки зазначено «…Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення на суму 157 977 грн. (т.2 а.с.6)…В ході проведення перевірки, згідно наданих документів, встановлені взаємовідносини ТОВ НВП «Енергомаш» з підприємством ТОВ «Укрспецстройтранс» (код 36615845) по придбанню ТМЦ, послуг з обробки сталевих виробів, придбання сировини для виробництва насосного обладнання на суму 163 848 грн.(т.2 а.с.8)…Таким чином, правочини, які укладені між ТОВ «Укрспецстройтранс» та його контрагентами відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю(т.2 а.с.12)…договори постачання ТМЦ, надання послуг, акти виконаних робіт між ТОВ «Укрспецстройтранс» та його контрагентами є недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину(т.2 а.с.14)…Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ТОВ «Укрспецстройтранс» операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльнісьтю підприємства. В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах між ТОВ «Укрспецстройтранс» та його контрагентами, в. т.ч. ТОВ НВП «Енергомаш» не мали реального характеру. Таким чином, з огляду вищевикладене, ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищені валові витрати підприємтва за перевіряємий період на суму 136 540 грн., в т.ч. завищені валові витрати за півріччя 2010 року на суму 85 140 грн., завищені валові витрати за 3 квартали 2010 року на суму 136 540 грн., чим порушені вимоги п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»(т.2 а.с.15)…Таким чином, з огляду на вищевикладене, ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищено податковий кредит підприємства за перевіряємий період по придбаним ТМЦ, послугам від ТОВ «Укрспецстройтранс» на суму ПДВ у розмірі 27 308 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 15 578 грн., за травень 2010 р. на суму 1 450 грн., за липень 2010 р. на суму 3 500 грн., за серпень 2010 р. на суму 6 780 грн., чим порушені вимоги п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податко на додану варість»(т.2 а.с.39)…В ході проведення перевірки, згідно наданих документів, встановлені взаємовідносини ТОВ НВП «Енергомаш» з приватним підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) по придбанню ТМЦ, сировини для виробництва насосного обладнання на суму 25 724,2 грн.(т.2 а.с.15)… Таким чином, правочини, які укладені між ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) та його контрагентами відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю(т.2 а.с.18)…договори постачання ТМЦ, надання послуг, акти виконаних робіт між ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) та його контрагентами є недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину(т.2 а.с.19)…Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльнісьтю підприємства. В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) та його контрагентами не мали реального характеру. Таким чином, з огляду вищевикладене, ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищені валові витрати підприємтва за перевіряємий період на суму 21 437 грн., в т.ч. завищені валові витрати за 3 квартали 2009 року на суму 18 111,83 грн., завищені валові витрати за півріччя 2010 року на суму 3 325 грн., чим порушені вимоги п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»(т.2 а.с.20)…Таким чином, з огляду на вищевикладене, ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищено податковий кредит підприємства за перевіряємий період по придбаним ТМЦ від ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) на суму ПДВ у розмірі 4 287 грн., в т.ч. за серпень 2009 року на суму 3 622 грн., за квітень 2010 р. на суму 665 грн., чим порушені вимоги п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податко на додану варість»(т.2 а.с.43)…Згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що постачальник ТОВ НВП «Енергомаш» не сформували податкові зобов'язання в повному обсязі по реалізованим перевіряємому підприємству товарно-матеріальних цінностях, що є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України(т.2 а.с.44)…Таким чином, ТОВ НВП «Енергомаш» безпідставно завищено податковий кредит без відображення та сплати зобов'язання з ПДВ до бюджету ТОВ ВКП «Азовенергомаш» та ТОВ НВП «Запоріжпромсервіс» на загальну суму 8 467 грн., а саме: завищено податковий кредит по придбаним ТМЦ від ТОВ ВКП «Азовенергомаш» у травні 2011р. на суму 1600 грн., завищено податковий кредит по придбаним ТМЦ від ТОВ НВП «Запоріжпромсервіс» у липні 2011 р. на суму 3 617 грн. та завищено податковий кредит у грудні 2011 р. на суму 3250 грн., чим порушені вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, Податкового кодексу України(т. 2 а.с.45)…Перевіркою повноти визначення нарахованого податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено його заниження на суму 40 062 грн., у т.ч. за серпень 2009р. на суму 3 622 грн., за квітень 2010 р. на суму 16 243 грн., за травень 2010 р. на суму 1 450 грн., за липень 2010р. на суму 3 500 грн., за серпень 2010 р. на суму 6 780 грн., за травень 2011р. на суму 1 600 грн., за липень 2011 р. на суму 3 617 грн., за грудень 2011 р. на суму 3 250 грн., чим порішені вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 , п.п. 7.4.4 п. 7.4 , п. п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(т.2 а.с.49)…п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, ст.201 Податкового Кодексу України(т.2 а.с.49)…».

13 вересня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» подано до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби зауваження до Акту перевірки №061/2211/32787127 від 10.09.2012.

20.09.2012 відповідачем надано відповідь за №12317/10/2211 «Про результати розгляду зауважень до акта позапланової виїзної документальної перевірки №061/2211/32787127 від 10.09.2012 ТОВ НВП «Енергомаш» (ЄДРПОУ 32787127)».

На підставі Акту перевірки №061/2211/32787127 від 10.09.2012 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергомаш» податковим органом винесено податкові повідомлення рішення:

- № 0000642211 від 25 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49679,00 грн., в тому числі 40062 грн. 00 коп. основний платіж, та застосовані штрафні санкції у розмірі 961 грн. 00 коп.;

- № 0000632211 від 25 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49368,00 грн., у тому числі 39495 грн. 00 коп. основний платіж, та застосовані штрафні санкції у розмірі 9873 грн. 00 коп.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Енергомаш» 12 жовтня 2012 року надіслано на адресу Державної податкової служби у Запорізькій області скаргу (вих. №12/10-01 від 12.10.2012), в якій позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року №0000642211 та № 0000632211.

Рішенням Державної податкової служби у Запорізькій області від 13.12.2012 №6104/10/10-420 за результатами розгляду скарги (вих. №12/10-01 від 12.10.2012) податкове повідомлення-рішення №0000632211 від 25 вересня 2012 року Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС - залишено без змін.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення № 0000642211 від 25 вересня 2012 року Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС - скасовано в частині 3622 грн. 00 коп. податку на додану вартість, визначеного до сплати з перевищенням 1095 - денного терміну, передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу, та відповідно в частині 906 грн. надмірно застосованої штрафної (фінансової санкції) - в іншій частині податкове повідомлення- рішення залишено без змін.

24 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Енергомаш» надіслано скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області ДПС № 0000642211 та № 0000632211 від 25.09.2012.

22 січня 2013 року позивачем отримано рішення Державної податкової служби України № 655/7/10-2115 від 16.01.2012 про результати розгляду скарги, відповідно до якого рішення № 0000642211 та № 0000632211 від 25.09.2012 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

25 січня 2013 року за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС прийнято нове податкове повідомлення - рішення № 0001042211, з урахуванням рішення ДПС у Запорізькій області, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платижем у розмірі 36440 грн. 00 коп. (основний платіж) та застосовані штрафні санкції у розмірі 8711 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000632211 від 25 вересня 2012 року та № 0001042211 від 25 січня 2013 року, позивач оскаржив їх до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

1. Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «Укрспецстройтранс», щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей, сировини для виробництва насосного обладнання та запчастин до нього.

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надано:

1) рахунки-фактури: б/н від 08.04.2010; б/н від 15.04.2010; б/н від 27.04.2010; б/н від 27.04.2010; б/н від 29.04.2010; б/н від 28.04.2010; б/н від 28.05.2010; б/н 26.07.2010; б/н від 02.08.2010; б/н від 03.08.2010;

2) видаткові накладні: №080431 від 08.04.2010; №150431 від 15.04.2010; №270430 від 27.04.2010; 270431 від 27.04.2010; №290430 від 29.04.2010; 280530 від 28.05.2010; №260732 від 26.07.2010; №020831 від 02.08.2010; №030836 від 03.08.2010;

3) Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №020832 від 02.08.2010 (р/ф б/н від 02.08.2010).

На вартість поставки постачальником виписані податкові накладні: № 080431 від 08.04.2010; № 150431від 15.04.2010; № 270430 від 27.04.2010; № 270431 від 27.04.2010; №290430 від 29.04.2010; 280530 від 28.05.2010; 260732 від 26.07.2010; №020831 від 02.08.2010; №020832 від 02.08.2010; №030836 від 03.08.2010; №3 від 26.07.2011.

Поставлені товари були оприбутковані позивачем згідно прибуткових накладних відповідальною особою на склад ТОВ НВП «Енергомаш».

На підставі виставлених рахунків-фактур позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковим розрахунком, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень. Заборгованість у розрахунках між контрагентами відсутня.

Придбаний товар в подальшому був використаний в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», що підтверджується долученими до справи оборотно-сальдовими відомостями, актами на списання тощо.

2. Також позивач мав правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей, сировини для виробництва насосного обладнання та запчастин до нього.

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надана видаткова накладна №334А від 06.08.2009 на суму 21734,20 грн., у тому числі ПДВ 3622,37 грн.

На вартість поставки постачальником виписана податкова накладна № 334А від 06.08.2009 на загальну суму 21734,20 грн., у тому числі ПДВ 3622,37 грн.

Поставлені товари були оприбутковані позивачем згідно прибуткових накладних відповідальною особою на склад ТОВ науково-виробниче підприємство «Енергомаш».

На підставі виставлених рахунків-фактур позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковим розрахунком, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень. Заборгованість у розрахунках між контрагентами відсутня.

Придбаний товар в подальшому був використаний в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», що підтверджується долученими до справи оборотно-сальдовими відомостями, актами на списання тощо.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій у спірних періодах по спірним контрагентам надані відповідні реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу у підтвердження відсутності декларування й сплати податкових зобов'язань безпосередніми контрагентами ТОВ НВП «Енергомаш».

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередні контрагенти позивача, які видали податкові накладні, не були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Акті перевірки №061/2211/32787127 від 10.09.2012 не вбачається не можливість здійснення ТОВ «Укрспецстройтранс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 поставок товару (послуг) на користь ТОВ НВП «Енергомаш».

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ НВП «Енергомаш» і ТОВ «Укрспецстройтранс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ТОВ «Укрспецстройтранс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ НВП «Енергомаш» на підставі прибуткових накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів.

Щодо реальності вчинених операцій між ТОВ НВП «Енергомаш» та його контрагентів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що проведеним аналізом АІС «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з придбання та реалізації товарів зокрема ТОВ «Укрспецстройтранс». В акті також відображено, що відносно засновників ТОВ «Укрспецстройтранс» порушена кримінальна справа № 69-150 за фактом вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності за ознаками складу злочинів, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Крім того, в акті перевірки відображено, що в ході проведення перевірки, згідно наданих документів, встановлені взаємовідносини ТОВ НВП «Енергомаш» з приватним підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) по придбанню ТМЦ, сировини для виробництва насосного обладнання. Також зазначено, що до Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС надійшов лист №12073/07-31 від 15.08.2012 від відділу податкової міліції Мелітопольській ОДПІ Запорізької області ДПС з інформацією про те, що в проваджені слідчого відділу Мелітопольської ОДПІ знаходиться кримінальна справа №991110, порушена відносно ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України.

Однак, суд з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, постанови про порушення кримінальної справи не можуть вважатися належними доказами вини вищевказаних осіб у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України відносно ТОВ «Укрспецстройтранс» та ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України стосовно ОСОБА_4, доки їх не буде доведено в обвинувальному вироку суду.

Представниками сторін не надано доказів, що по вказаних кримінальних справах винесені обвинувальні вироки.

Отже, посилання податкового органу на постанови про порушення кримінальних справ у відношенні певних осіб є безпідставними, оскільки викладені в них обставини ще підлягають доказуванню.

До того ж, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідні суми ціни товару, відобразити господарські операції та валові витрати у документах бухгалтерського обліку та звітності, та зобов'язаний внести відповідні суми податків до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні придбаного товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та для заниження валових витрат, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, заниження валових витрат, донарахування сум податку на прибуток та накладення штрафних санкцій.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податків продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податків до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, законодавством України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, зазначених в Акті перевірки, суд дійшов висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 92, 202, 203, 207, 215, 216, 547 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 205 Цивільний кодекс України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, неможливо довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України № 334/94-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України № 168/97-ВР) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України акт перевірки не містить, а Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0000632211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45212,50 грн., та від 24.12.2012 №0001042211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38317,00 грн., прийняті Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш», є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від №061/2211/32787127 від 10.09.2012 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Енергомаш» вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби податкові повідомлення - рішення від 25.09.2012р. №0000632211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45212,50 грн., та від 24.12.2012р. №0001042211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38317,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергомаш» судовий збір у розмірі 836 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара