Постанова № 30891960, 22.04.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4911/13-а

2-а/357/168/13

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 12.06.2012 року головним державним виконавцем Москальчук Т.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9761 від 16.08.2010 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом, у зв'язку з тим, що рішення суду є рішенням зобов'язального характеру і виконати його без участі боржника неможливо, з 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому позивач відправив повторно до міського відділу ДВС заяву з проханням прийняти вказаний виконавчий лист до примусового виконання, 23.03.2013 року міським відділом ДВС йому було повернуто оригінал виконавчого листа з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.02.2013 року. Дану постанову позивач вважає незаконною, оскільки судове рішення до цього часу не виконане, державний виконавець зобов'язаний був відповідно до ст.25 Закону «Про виконавче провадження» прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити провадження та вжити заходів до виконання рішення, передбачених ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». А тому позивач просив суд визнати дії державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Москальчук Т.С. щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого листа № 2-9761 від 16.08.2010 року та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання протиправними; постанову державного виконавця міського відділу ДВС Москальчук Т.С. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 36759109 від 27.02.2013 року визнати незаконною та скасувати; зобов'язати міський відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції прийняти до провадження виконавчий лист № 2-9761/2010 р. від 16.02.2010 року, який 17.02.2012 року виданий Білоцерківським міськрайонним судом, та відкрити виконавче провадження по його примусовому виконанню.

В суді позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції позов не визнала, пояснила, що 12.06.2012 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9761 від 17.02.2012 року на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», яку було надіслано позивачу, ця постанова ним не оскаржувалася, 25.02.2013 року позивач звернувся до міського відділу ДВС із заявою про прийняття до виконання повторно вказаного виконавчого листа, оскільки по даному виконавчому листу було проведено всі дії та 12.06.2012 року виконавче провадження закінчено, даний виконавчий лист повторному виконанню не підлягає, а тому 27.02.2013 року державним виконавцем міського відділу ДВС винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа/, дану постанову винесено з дотриманням всіх вимог діючого законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно з п.5 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, в т. ч. рішень у справах щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За ч.3 цієї статті відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Як встановлено по справі, 16.08.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було постановлено рішення по справі № 2-9761 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради , згідно якого зобов'язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки відповідно до вимог ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат встановлених на момент виплати, з врахуванням виплаченої суми, та забезпечити виплату даного перерахунку на користь ОСОБА_1, рішення суду набрало законної сили 03.11.2011 року, що стверджується копією виконавчого листа по даній справі.

Виконавчий лист було видано стягувачу 17.02.2012 року, на підставі якого державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції 28.04.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа та зобов'язано боржника- управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що слідує з копії цієї постанови.

В судовому засіданні також встановлено, що 14.05.2012 року та 28.05.2012 року державним виконавцем міського відділу ДВС за невиконання рішення суду було винесено дві постанови про накладення штрафу на боржника- управління соцзахисту населення Білоцерківської міської ради, що вбачається з копій цих постанов.

12.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а як слідує з тексту цієї постанови, копія якої є в матеріалах справи, до прокуратури м.Біла Церква направлено клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради за невиконання рішення суду, копія постанови направлялася на адресу позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції із письмовою заявою про прийняття до виконання виконавчого листа по справі № 2-9761/2010 р., але державним виконавцем міського відділу ДВС 27.02.2013 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа/ на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», що слідує з копії вказаної заяви та копії постанови.

Як зазначено в тексті постанови, по даному виконавчому листу проведено всі дії та 12.06.2012 року виконавче провадження закінчено, даний виконавчий лист повторному виконанню не підлягає.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» /в редакції від 22.12.2010 року, яка є чинною з 21.03.2011 року/ підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу /посадової особи/, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Як вказано вище в постанові суду, у виконавчому листі було зобов'язано боржника до вчинення дій, пов'язаних з проведенням перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськї катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат встановлених на момент виплати, з врахуванням виплаченої суми, на користь ОСОБА_1.

В ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.3 цієї статті, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання /повідомлення/ правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу /посадової особи/, що його видав.

Судом встановлено, що саме після вчинення всіх дій згідно приписів ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем і було винесено постанову від 12.06.2012 року про закінчення виконавчого провадження, на що вказано вище.

В ч.1 ст.50 Закону передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.51 Закону у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

В даному випадку постанова про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2012 року стягувачем не оскаржувалася, не була скасована.

А закінчення виконавчого провадження згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає підстав для відновлення виконавчого провадження.

Отже, суд вважає, що державним виконавцем 27.02.2013 року правомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-9761 від 17.02.2012 року, оскільки даний виконавчий лист повторному виконанню не підлягає.

Необгрунтованими суд вважає посилання позивача на ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якої виконання рішень суду про зобов'язання вчиняти певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За ч.2 цієї статті у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Але ці дії державний виконавець здійснює у процесі виконавчого провадження за приписами ст.11 Закону «Про виконавче провадження», а не тоді, коли виконавче провадження закінчено, як в даному випадку.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувану постанову було винесено з дотриманням вимог діючого законодавства і підстав для її скасування суд не вбачає, а тому вважає за можливе відмовити в задоволенні цього позову.

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову позивач одержав 23.03.2013 року, позовну заяву з доданими документами здано ним на пошту 02.04.2013 року, тобто, в установлений строк з того дня, коли позивач дізнався про порушення його прав.

На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як потерпілий 1 категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,17,18,70,99, 159-163, 181, 185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. М. Дмитренко