Рішення № 30891579, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4642/13 16.04.13За позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту

Секретаріату Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Руденко К.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 березня 2013 року Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 181 від 07.03.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц» (відповідач) штрафу за договором зберігання № 192-12 від 20 грудня 2012 року в розмірі 59 123,88 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять три гривні 88 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Зберігач, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором зберігання № 192-12 від 20 грудня 2012 року, зокрема, повернув із зберігання позивачу, як Замовнику, неякісний товар, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача штраф.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

15 квітня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, витребувані ухвалою від 13.03.2013р., які долучено судом до матеріалів справи № 910/4642/13.

16.04.2013р. через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в задоволенні якого судом, з підстав його необґрунтованості, було відмовлено.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2012 року між позивачем (надалі - Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник або Продавець) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 171-12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-1 або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Покупцеві продукти нафтоперероблення рідкі (бензин А-98 (наливом, бензовозними партіями) /надалі - товар/, зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.

20 грудня 2012 року між позивачем, як Замовником, та відповідачем, як Зберігачем укладено договір зберігання № 192-12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-2 або Договір зберігання), згідно п. 1.1. якого Зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності продукти нафто- перероблення рідкі бензин /А-98 /далі - товар/, який переданий Замовником згідно акта прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору-2 Замовник передав на зберігання, а Зберігач прийняв для зберігання бензин автомобільний А-98 в кількості 52 511,76 л, вартістю 624 890,00 грн., при цьому, позивач вказує, що періодично Зберігач видавав Покупцю товар, а всього на загальну суму 295 619,38 грн., однак відповідний товар не відповідав вимогам державних стандартів України, внаслідок чого відповідач має сплатити Покупцю штраф у розмірі 59 123,88 грн. за порушення умов зобов'язання щодо якості товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 28 листопада 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 171-12 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Покупцеві продукти нафтоперероблення рідкі (бензин А-98 (наливом, бензовозними партіями) зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Загальна кількість товару за умовами укладеної між сторонами специфікації становить - 60 200,00 літрів, на загальну суму - 580 260,00 грн. (копія специфікації міститься в справі).

Зі змісту складаної між сторонами заявки на товар до Договору-1 слідує, що якість товару до технічних вимог повинна відповідати - ДСТУ 4839:2007 (копія заявки в справі).

20 грудня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору-1 з якої випливає, що сума невиконаної частини специфікації станом на 20.12.2012р. складає - 624 890,00 грн. (копія угоди в справі).

Згідно складеної між сторонами 20.12.2012р. специфікації до Договору-1, загальна кількість товару становить 52 511,76 літрів на суму 624 890,00 грн. (копія специфікації в справі).

20 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 192-12 відповідно до п. 1.1. якого Зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності продукти нафто- перероблення рідкі бензин - А-98, який переданий Замовником згідно акта прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

20 грудня 2012 року Замовник передав на зберігання, а Зберігач прийняв на зберігання бензин автомобільний А-98 в кількості 52 511,76 л, вартістю - 624 890,00 грн., якістю, що відповідає вимогам - ДСТУ 4839, що підтверджується актом прийому-передачі до Договору-2 (копія акту в справі).

З матеріалів справи вбачається, що 04, 21 січня та 11 лютого 2013 року Зберігач видав із зберігання, а Покупець прийняв товар в кількості 9 120 літрів, 9 120 літрів та 7 915 літрів відповідно, що підтверджується актами видачі із зберігання (копії актів в справі). За октановим числом моторного методу та вмісту бензолу бензин А-98 вимогам ДСТУ 4839:2007 не відповідає, що підтверджується паспортами якості №№: 8027, 8082-1 та 8176 (копії паспортів містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3. Договору-2 передбачено, що Замовник має право проводити перевірку якості товару, що повертається із зберігання, з залученням незалежних експертів. У разі підтвердження невідповідності товару ДСТУ (бензин А-98- ДСТУ 4839) на протязі 20 календарних днів з моменту отримання товару, Замовник належним чином оформлює претензію Зберігачу, який зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару протягом двох робочих днів з моменту пред'явлення претензії.

23 та 31 січня 2013 року Покупець звертався та Зберігача з претензіями №№: 57 та 84 в яких вимагав здійснити заміну неякісного товару та сплатити штраф (копії претензій в справі). Факт направлення претензій підтверджується фіскальними чеками про оплату відправки №№: 6092 і 7856 (копії чеків містяться в справі). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що неякісний товар Зберігач не замінив, штрафу за порушення умов зобов'язання щодо якості товару не сплатив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 6.3. Договору за порушення умов зобов'язання, щодо якості товару із Зберігача стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаної ухвали контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на порушення умов зобов'язання за Договором-2 щодо якості товару, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Зберігача 59 123,88 грн. штрафу у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судовому збору в розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц» (ідентифікаційний код: 25392930, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 143, кв. 23, р/р 26000006051902 в Філії «Центральне РУ «AT «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (ідентифікаційний код: 03538993, адреса: 04053, м. Київ, вул. Некрасовська, буд. 7, р/р 31252272210594 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 59 123,88 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять три гривні 88 копійок) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/4642/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя О.В. Котков