Ухвала суду № 30891539, 18.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: ё Фещук А.В

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"18" квітня 2013 р. Справа № 0670/7317/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представників: третьої особи- Лісовської Л.В., позивача -Краснощок Н.М., Лісовської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2013 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО"Торгове агенство" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державної податкової інспекції в м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, в якому просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006року, за січень 2007року у розмірі 426748 грн. та пеню по бюджетній заборгованості у розмірі 50396,01 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2013року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко" Торгове агенство" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2006 року та січень 2007 року в сумі 426748 (чотириста двадцять шість тисяч сімсот сорок вісім) грн. 00 (нуль) коп. та пеню по бюджетній заборгованості у сумі 50396 (п'ятдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 01 (одна) коп.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо наявної суми невідшкодованого позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року, за січень 2007 року в сумі розміром 426748 грн. та пені за порушення термінів її відшкодування у розмірі 50396,01 грн.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС та відповідач звернулися до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просять назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначають, що вході перевірки заявленого позивачем бюджетного відшкодування податковим органом встановлено, що контрагент позивача суму ПДВ до бюджету не сплатив, а відтак заявлена позивачем сума бюджетному відшкодуванню не підлягає відшкодуванню з бюджету, окрім того відповідач вказує, що підставою для бюджетного відшкодування є висновок податкового органу, який в даному випадку відповідачу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за деклараціями за листопад 2006 року та січень 2007 року позивачем було подано відповідно у грудні 2006року та лютому 2007року.

За наслідками проведеної перевірки правомірності сум заявленого бюджетного відшкодування, року податковим органом 24.05.2007 винесено податкове повідомлення-рішення №00502304/0 про зменшення суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року та січень 2007 року у розмірі 426748 грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2007 року у справі №10/113-НА залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011року назване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Згідно зі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на обумовлене, рішенням суду, що набуло чинності 10.11.2011року встановлено обставини щодо неправомірності зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 426748 грн., заявлену позивачем в деклараціях за листопад 2006 року та січень 2007 року, а відтак названа сума податку є такою, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Приписами п.п. 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент подання заяв платником податку про бюджетне відшкодування названої суми ПДВ) та п. 200.15 ст. 200 ПК України (що діяла на момент закінчення процедури судового розгляду справи щодо зменшення бюджетного відшкодування) визначено, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Строк звернення платника податків до суду щодо стягнення бюджетного відшкодування визначається з врахуванням приписів ст. 15 Закону №2181 та п. 43.3 ст. 43, ст.102 ПК України і становить 1095 днів з моменту отримання права на таке бюджетне відшкодування.

Проте, враховуючи положення наведених законодавчих актів, щодо зупинення процедури відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року та січень 2007року в частині оскаржуваної суми, то названа процедура була зупинена з червня 2007року до прийняття остаточного судового рішення - 10.11.2011року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту подання заяви позивачем про назване бюджетне відшкодування і до моменту зупинення процедури відшкодування та з моменту відновлення права платника на бюджетне відшкодування (за винятком терміну на який процедура відшкодування була зупинена) і до моменту звернення позивача до суду з обумовленим позовом термін в 1095 днів не закінчився.

З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що термін на який процедура відшкодування була зупинена не повинен враховуватись у строк 1095днів. Поряд з тим зупинення процедури бюджетного відшкодування є поважною причиною для поновлення позивачу строків звернення до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування.

Умови дотримання термінів відшкодування визначені пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Як встановлено судом, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС в порушення вищевказаних норм не було надано до органу державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача у розмірі 426748 грн. За таких обставин, суд вважає, що податковим органом дійсно було допущено зволікання з наданням висновків до органу ДКС України.

Згідно з пунктом 200.17, п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Встановлений ст.200 ПК України порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на викладене, позиція відповідача щодо способу захисту порушеного права у формі зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства документи, передбачені ст.200 Податкового Кодексу України, щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковою, оскільки така вимога не забезпечує повного захисту порушеного права платника.

Стосовно ж покликань податкового органу про неможливість відшкодування позивачу названої суми з бюджету через відсутність даних щодо сплати такого податку його контрагентом, то відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України умовою бюджетного відшкодування податку є фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Отож, чинне податкове законодавства не пов'язує право на бюджетне відшкодування одного платника, що фактично сплатив податок у складі вартості товарів (робіт, послуг) від недобросовісної поведінки іншого.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2006 року та за січень 2007 року у розмірі 426748 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно ж прийнятого судом першої інстанції рішення в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь позивача пені за період з 25.11.2011року по 26.10.2012року у сумі 50396 (п'ятдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 01 (одна) коп., то судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, змінено регулювання правовідносин щодо повернення бюджетного відшкодування та передбачено нарахування пені на суму невідшкодованого ПДВ. Зокрема, визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зважаючи, що відповідач не відшкодував, обумовлену вище суму ПДВ, у строки встановлені пунктами 200.13 та 200.15 ПК України, то позивач набув право на нарахування пені в порядку встановленому пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України з листопада 2011року.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 названої статті). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалося вище строки давності та порядок їх застосування визначені ст.102 Податкового кодексу України. Названою статтею встановлено строк давності для: визначення платникам податків грошових зобов'язань контролюючим органом; стягнення грошового зобов'язання контролюючим органом з платника податків; подання заяв про повернення або про відшкодування надміру сплачених платником податків грошових зобов'язань. З наведеного слідує, що положення ст. 102 ПК України не регулює строків давності для стягнення пені нарахованої відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, строки давності для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення названої пені визначаються ч.2 ст. 99 КАС України та становлять шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З адміністративним позовом позивач звернувся 26.10.2012року, отож на момент звернення до суду з позовом строк звернення з вимогою про стягнення пені у розмірі 16408,50грн. за період 25.11.2011року по 25.04.2012 року сплинув. Причин пропуску строку звернення позивачем не наведено, матеріали справи також не містять відомостей з яких вбачалось наявність об'єктивних причин, які суд міг би визнати поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 155 КАС України передбачено, що позовна заява подана з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними залишається без розгляду.

Відтак, позовну заяву в частині вимоги про стягнення пені за період з 25.11.2011року по 25.04.2012 року у розмірі 16408,50грн. слід залишити без розгляду, а постанову суду у названій частині скасувати.

Стосовно ж періоду з 26.04.2012року по день подачі позову 26.10.2012року, то за вказаний період (згідно пункту 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України) на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 19 361,50грн.

Розрахунок: 426748 грн.х7,5% / 365 х 184 х 120% =19 361,50грн. - сума пені. Облікова ставка НБУ в період з 26.04.2012року по день подачі позову 26.10.2012року становила 7,5% річних, кількість днів прострочення -184, сума невідшкодованого ПДВ -426748 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення слід скасувати в частині стягнення пені за період з 25.11.2011року по 25.04.2012 року у розмірі 16408,50грн. та присуджених позивачу з Державного бюджету витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 150грн. 39грн. Постановити ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимоги про стягнення пені за період з 25.11.2011року по 25.04.2012 року у розмірі 16408,50грн. В решті постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2013 р. скасувати в частині стягнення пені за період з 25.11.2011року по 25.04.2012 року у розмірі 16408,50грн. та присуджених позивачу витрат з Державного бюджету у вигляді сплати судового збору у розмірі 150грн. 39грн.

Залишити без розгляду позовну заяву в частині вимоги про стягнення пені за період з 25.11.2011року по 25.04.2012 року у розмірі 16408,50грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" вул.Промислова,1/154,м.Житомир,10025

3- відповідачу Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області вул. 1-го Травня,24,м.Житомир,10008