Постанова № 30889773, 23.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/3590/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.04.2013 року:

від позивача: Чекальська В.П., за довіреністю;

від відповідача: Лаврусенко А.В., - директор, паспорт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „РЕКОРД-КАР"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2013 року

по справі № 5017/3590/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

до відповідача: Приватного підприємства „РЕКОРД-КАР"

про стягнення заборгованості в розмірі 5866,76 грн.

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач, ТОВ „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „РЕКОРД-КАР" (далі - відповідач, ПП „РЕКОРД-КАР") про стягнення заборгованості в сумі 5866,76 грн., що виникла за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 2849/3, укладеним 10.10.2003 року між КП „Одесводоканал" (правонаступником якого є ТОВ „ІНФОКС") та ПП „РЕКОРД-КАР".

Позовні вимоги обґрунтовані умовами вказаного договору, Правилами контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 року, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 року та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2013 року по справі № 5017/3590/2012 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства „РЕКОРД-КАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ" заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків у розмірі 5866,76 грн. та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 530, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України та мотивовано доведеністю наявності у відповідача заборгованості за період з 01.12.2009 року по 01.10.2012 року в сумі 5866,76 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання ПП „РЕКОРД-КАР" зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 2849/3 від 10.10.2003 року.

Не погодившись з рішенням суду, ПП „РЕКОРД-КАР" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 13.02.2013 року скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позові.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на наступному: - судом не взято до уваги обставини, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження знаходження на території ПП „РЕКОРД-КАР" комунікацій з водовідведення стоку дощів та сніготанення; - судом помилково застосовані положення пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України; - судом не з'ясовано розмір дійсної площі, яку займає ПП „РЕКОРД-КАР", що впливає на розрахунок вартості наданих позивачем послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „ІНФОКС" в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ" вказало, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування, у зв'язку з чим просить рішення суду від 13.02.2013 року залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 10.10.2003 року між Комунальним підприємством „Одесводоканал" (водоканал), правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємством „РЕКОРД-КАР" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2849/3, відповідно до якого водоканал надає послуги з постачання питної води на об'єкт абонента, а також з приймання стічних вод, скиданих абонентом в систему каналізації відповідно до дислокації об'єктів. Послуги з приймання стоків надаються в межах встановлених об'ємів - 30,0 м. куб. у місяць. Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прибори та пристрої на них в належному стані відповідно до Правил, визначених в п. 2.1 цього договору та діючого законодавства (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони зобов'язалися керуватися діючими Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 року, ДСТУ № 30, діючими ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

Згідно п. 2.2.1 договору позивач зобов'язався подавати абоненту воду за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади та приймати стоки у відповідності із станом мереж та споруд.

Відповідно до п. 2.3.13 договору відповідач повинен своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Пунктом 3.2 вказаного договору встановлено, що оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа, що слідує за розрахунковим місяцем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

В пункті 3.3 договору сторони узгодили, що оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно з п. 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, приймаються рівними об'ємам спожитої води або визначаються по показниках приладу обліку стоків у відповідності з п. 21 Правил водокористування. Об'єм скинутих абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 Правил водокористування.

Пунктом 5.3 договору визначено, що строк його дії з 10.10.2003 року по 10.10.2008 року. Договір вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо до закінчення місяця після спливу строку дії договору жодна із сторін не заявить про зміну або припинення дії договору.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи письмових заяв, передбачених пунктом 5.3 договору № 2849/3 від 10.10.2003 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо продовження дії вказаного договору до 10.10.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що згідно з пунктом 15.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65 (діяли до 18.10.2008 року), додатковий обсяг стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди за даними гідро метеослужби.

Відповідно до пункту 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень. В разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається: а) при загальносплавній системі водовідведення - відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 „Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометслужби.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відповідності наданого позивачем розрахунку скиду ливневих стоків умовам договору № 2849/3 від 10.10.2003 року (п. 3.9) та щодо правильності розрахунку, який здійснено за формулою відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" і Держстандарту 3013-95 „Гідросфера" Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України №58 від 23.02.1995 року, з використанням даних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів за відповідні періоди з врахуванням складової території - лист відповідача від 12.12.2003 року № 12188 (площа - 445,3 кв.м., площа вдосконаленого покриття - 571,7 кв.м; характер каналізації ділянки підприємства - загальносплавна), тарифу на водовідведення, встановленого рішенням виконкому Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008 року, Технічних умов водопостачання та водовідведення відповідача.

Відтак, господарський суд Одеської області дійшов правомірного висновку про доведеність заявлених вимог і на законних підставах стягнув з відповідача заборгованість за спожиті послуги водовідведення ливневих стоків у розмірі 5866,76 грн.

Щодо доводів скаржника з посиланням на відомості, відображені в акті обстеження № 433-ти від 31.01.2013 року, то колегія суддів відмічає наступне.

Як вже вказувалось, згідно з п. 1.1 договору на послуги водопостачання та водовідведення № 2849/3 від 10.10.2003 року предметом вказаного договору є надання послуг з подачі питної води на об'єкти абонента та приймання стічних вод, скинутих абонентом в систему каналізації згідно з дислокацією об'єктів.

Поняття „стічні води" визначено Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року № 632, де вказано, що стічні води - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько - питного, технічного, гарячого водопостачання, тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно п. 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.07.2008 року № 190, - виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Система водовідведення зливових стоків у м. Одеси входить до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий в оренду ТОВ „ІНФОКС" відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу, затверджений рішенням сесії Одеської міської ради № 2038- XXIV від 17.12.2003 року. Система водовідведення ливневих стоків на території, що займає відповідач підключена до системи водовідведення, яка входить до складу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до акту обстеження № 443-ти від 31.01.2013 року було встановлено, що система водовідведення відповідача - загальносплавна, тобто стоки від дощів та сніготанення відводяться єдиною мережею підземних трубопроводів внутрішньоплощадних мереж каналізації.

Викладене спростовує доводи скаржника щодо відсутності на його території комунікацій водовідведення.

Твердження ПП „РЕКОРД-КАР" про помилкове застосування судом першої інстанції положень пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України колегія суддів вважає хибним, оскільки в разі зміни обсягів скиду стічних вод внаслідок вивезення снігу, на чому зауважує скаржник, останній повинен був виконати положення пункту 3.11 договору № 2849/3 від 10.10.2003 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2013 року по справі № 5017/3590/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 24.04.2013 року

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О. Т. Лавренюк