Ухвала суду № 30889683, 11.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В. В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/5023/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представників: відповідача Троянчука Д.М., позивача- Будьоного М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-ЕЛЕКТРИК" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0004822342 від 10 жовтня 2012 року, №0004832342 від 10 жовтня 2012 року, №0004842342 від 10 жовтня 2012 року, №0004852342 від 10 жовтня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.02.2013року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС №0004842342, №0004852342, №0004832342 та №0004822342 від 10.10.2012 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо товарності (фактичного виконання) господарської операції позивача та ТОВ "АПК "СПІВДРУЖНІСТЬ" та ПП "ЕНЕРГОСТАЛЬ".

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено обумовлені контрагенти не могли виконати роботи, надати послуги, поставити ТМЦ через відсутність їх за місцезнаходженням, неможливість проведення перевірки, ненадання до перевірки ТТН, порушення кримінальна справи.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки №482/22-200/34704105 від 27.09.2012 року, Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення:

· №0004822342 від 10 жовтня 2012 року форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 732974 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 55511 грн.;

· №0004832342 від 10 жовтня 2012 року форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 374572 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 146769 грн.;

· №0004842342 від 10 жовтня 2012 року форма "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133112 грн.;

· №0004852342 від 10 жовтня 2012 року форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132526 грн.

З матеріалів справи вбачається, що названі зобов'язання були донараховані відповідачем внаслідок встановлення обставин щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум понесених (нарахованих) витрат та ПДВ по операціям позивача з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ "АПК "СПІВДРУЖНІСТЬ" та ПП "ЕНЕРГОСТАЛЬ".

Підставою для висновків щодо завищення названих сум валових витрат та податкового кредиту стали відомості відображені у акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності названих операцій у зв'язку встановленням обставин щодо відсутності контрагентів за їх місцезнаходженням, неможливості проведення перевірки, ненадання до перевірки ТТН, порушення кримінальна справи.

Надаючи правову оцінку спірним обставинам, суд апеляційної інстанції встановив, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту позивач формував за операціями з придбання металопрокату (кутники, швелери, листи та ін.) у ПП "Енергосталь" та ТОВ "АПК Співдружність" та на підставі первинних документів, а саме: договори на поставку металопрокату, видаткові, податкові накладні, розрахункові документи про оплату вартості поставленої продукції (платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів) за переліком, наведеним у рішенні суду першої інстанції (копії вказаних документів містяться у матеріалах справи).

Окрім названого, обставини щодо фактичного виконання названих господарських операцій підтверджуються товарно-транспортними документами про транспортування металопродукції автомобільним транспортом, журналом реєстрації ТМЦ, які ввозяться, вносяться на територію ТзОВ "РЗВА-ЕЛЕКТРИК" та обліковими документами про її оприбуткування позивачем. Поставлена позивачу продукція використана у його господарській діяльності, а зокрема при виробництві деталей вимикачів та комірок, а також при виготовленні опорних металоконструкцій блоків відкритих розподільчих пристроїв. Підтвердженням названих обставин є надані до матеріалів справи накладні-вимоги, матеріальні звіти про використання продукції окремими виробничими підрозділами підприємства, відомості про видачу зі складу у виробництво матеріалів та відомості про використання матеріалів у виробництві високовольтного обладнання, з зазначенням кількості окремої продукції, що міститься в одиниці обладнання, та найменуванням контрагента якому було поставлено виготовлений виріб, як кінцевий продукт.

Перелічені документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити та розкривають зміст та суть господарських операцій. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що (на момент формування спірних сум податкового кредиту) названі контрагенти у встановленому порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується відомостями, відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Отож, з наведених у справі доказів вбачається, що господарські операції позивача та обумовлених контрагентів є фактично виконані, ТМЦ транспортувалися, розрахунки проводились.

Формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або безпосередньо його контрагенти під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що результати перевірки контрагентів позивача, наявність та/або відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Аналітичні дані податкового органу на відсутність у названих контрагентів власних адміністративно-господарських та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій не спростовують обставин щодо фактичного надходження позивачу товару за названими правочинами. Окрім, того відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексу України виконання господарських договорів може здійснюватись як із залученням власних ресурсів так із залученням адміністративно-господарських та трудових ресурсів, що належать іншим суб'єктам на підставі цивільно-правових договорів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки відповідача про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених позивачем з обумовленими контрагентами, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" вул.Біла,16,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023