Ухвала суду № 30889644, 11.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/4690/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" (далі - ТОВ "ЛГК Максимум") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № 000242352 від 21 вересня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 441,84 грн. (далі - ППР № 000242352 від 21.09.2012 р.).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2013року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №000242352 від 21.09.2012. Вирішуючи даний спір, суд виходив з того, що бухгалтерський облік, в тому числі й облік товарних запасів, ведеться позивачем з дотриманням встановлених законодавчих вимог.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР не надано під час перевірки обліку товарних запасів на складі прибуткових, товарно-транспортних та податкових накладних на загальну суму 3720,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2012 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України проведено фактичну перевірку складу Київської філії ТОВ "ЛГК Максимум" за адресою м. Києв по вул. Повітрофлотський проспект, 92-Б. Перевірка проведена в присутності комірника - ОСОБА_5. За наслідками названої перевірки складено акт № 0292/01/35849369 від 06.09.2012 р., в якому зазначено про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, що полягає у зберіганні на складі позивача алкогольних напоїв без надання комірником складу первинних документів на алкогольні напої, а саме прибуткових, товарно-транспортних та податкових накладних на загальну суму 3720,92 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом апеляційної інстанції враховано таке.

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 12 ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі по тексту - Положення) порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку. Облік товарних запасів здійснюється на підставі первинних документів шляхом записів у облікових регістрах бухгалтерському обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1 названого Положення накладна про отримання товару, товарно-транспортна є первинними документом, опосередковує господарські правовідносини між особами зі статусом суб'єктів господарювання і в силу положень згаданих актів законодавства мають знаходитись у особи, відповідальної за бухгалтерський облік суб'єкта господарювання.

Так, зокрема, п. 6.2 Положення передбачено, що первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Судом першої інстанції встановлено, що алкогольні товари, які знаходились на складі на загальну суму 3720,92 грн. були належним чином оприбутковані позивачем про що свідчать наявні у справі первинні документи. Облік товарів за місцем зберігання вівся та ведеться належним чином згідно порядку, що встановлений законодавством України.

З пояснень позивача вбачаться, що первинні документи на момент перевірки знаходились в бухгалтерії Київській філії ТОВ "ЛГК Максимум" для виконання облікових записів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача стосовно того, що п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не забороняє використовувати первинні документи за межами місця зберігання за певних обставин. Поряд з названим, контролюючий орган під час проведення перевірки не був позбавлений можливості витребувати у позивача первинні документи і пересвідчитися у їх наявності.

Окрім того, з акту перевірки складу позивача вбачається, що перевірку обліку товарних запасів на складі було зведено лише до встановлення обставин наявності чи відсутності первинних документів на товарних запасів. Питання щодо обліку товарних запасів на складі, який як встановлено вище ведеться шляхом записів у облікових регістрах складського (бухгалтерського) обліку, в ході перевірки контролюючим органом взагалі не досліджувалось.

За таких обставин, висновок відповідача про неведення позивачем обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації через відсутність первинних документів на момент перевірки за місцем зберігання товарів є необґрунтованим, оскільки названі обставини не доводять факту відсутності облікових документів - облікових регістрів складського (бухгалтерського) обліку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов об'єктивного висновку, що податковим органом було безпідставно кваліфіковано відсутність первинних документів у місці зберігання товарів, як порушення відповідачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" вул.Заводська,18,с.Шпанів,Рівненський район, Рівненська область,35301

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023