Постанова № 30888887, 17.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року № 813/64/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: Сай Т.П., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Буському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Буському районі Львівської області від 17.12.2012 року № 0009141701, що прийняте за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, оформленої актом від 11.12.2012 року № 224/17-00/НОМЕР_2.

Позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень, поданих до суду 13.03.2013 року, обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Буському районі Львівської області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Будколо" за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операція, по якій сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язана з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Також, наголошує на тому, що відповідачем, всупереч вимогам законодавства, не проведено зустрічної звірки позивача з його контрагентом, а тому не можна вважати вірною процедуру встановлення факту реальності господарської операції. Зазначає, що податковий орган не уповноважений самостійно робити висновки про недійсність господарських правочинів. Додатково повідомляє, що акт перевірки ТзОВ "Будколо" складений Городоцькою МДПІ на підставі постанови слідчого СУ ДПС у Львівській області з використанням матеріалів кримінальної справи № 139-1224. а до набрання законної сили обвинувальним вироком у кримінальній справі відсутні правові підстави вважати достовірними обставини, які встановлені актом перевірки ТзОВ "Будколо" від 16.11.2012 року. Наголошує, що в акті відповідач не висловив зауважень до документів позивача з приводу реальності господарських операцій. Відповідно, ФОП ОСОБА_3 жодним чином не порушував норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, поданих до суду 13.02.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Перевірку позивача проведено з його відома із дотриманням встановлених норм. Одним із документів, на підставі яких проведено перевірку позивача, є акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Будколо", що є контрагентом позивача в періоді, що перевірявся. Зокрема, у відповідності до пояснень директора ТзОВ "Будколо" ОСОБА_4 (період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року), які знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 139-1224, підприємство ТзОВ "Будколо" зареєстровано на нього, але постачанням товарів (робіт, послуг) він не займався. Крім того, дане товариство не має основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові, матеріальні ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відповідними актами позапланових перевірок встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаних суб'єктів господарювання з позивачем є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто, є нікчемними. Отже, позивачем перераховувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів/послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2012 року старшим слідчим з ОВС ВРКС слідчого управління ДПС у Львівській області капітаном податкової міліції Лещухом І.Я. винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ТзОВ "Будколо" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.04.2012 року і по даний час. Так, 14.11.2012 року листом слідчого управління ДПС у Львівській області № 6904/09-01 начальнику ДПІ в Буському районі Львівської області Державної податкової служби було повідомлено про необхідність проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 Підставою стало встановлення в ході досудового слідства факту надання ТзОВ "Будколо" протягом 2011 року і по вересень 2012 року ФОП ОСОБА_3 послуг з документального забезпечення реально діючих СГД фінансово-господарськими документами які свідчили про нібито понесені ними витрати за завдані послуги, поставлення ТМЦ, з метою заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - зареєстрований 30.05.2001 року Буською районною державною адміністрацією Львівської області як суб'єкт господарювання, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації в податкових органах: АДРЕСА_1. ФОП ОСОБА_3 є платником ПДВ.

У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки відповідача від 05.04.2011 року № 2643/7/17-011, видами діяльності позивача є виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, виробництво готових текстильних виробів, не віднесених до інших групувань та виробництво інших виробів з деревини.

10.12.2012 року першим заступником начальника ДПІ в Буському районі Львівської області ДПС винесено наказ № 229 про проведення на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання розпорядження ДПС України від 23.04.2012 року № 329/ДСК "Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки" документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, і.н. НОМЕР_2, з питань підтвердження фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Будколо", код ЄДПРОУ 38172544, та повноти відображення їх в обліку за період з 01.04.2012 року по 30.09.012 року.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено оскарження позивачем винесеного наказу на проведення перевірки.

Так, з 10.12.2012 року по 11.12.2012 року ДПІ у Буському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої оформлено акт № 224/17-00/НОМЕР_2 від 11.12.2012 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ФОП ОСОБА_3, інформації з АРМ "Бест-Звіт", АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" та акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Будколо" (ЄДРПОУ 38172544) ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 16.11.2012 року № 352/1/22-10/38172544.

Звідси, ФОП ОСОБА_3 по суті допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення зазначеної перевірки.

Так, перевіркою встановлено відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між СПД ФО ОСОБА_3 та ТзОВ "Будколо".

Відповідно, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 19166,66 грн., а саме: за серпень2012 року на суму ПДВ 19166,66 грн.

Так, податковий орган вважає, що операції СПД ФО ОСОБА_3 з контрагентом ТзОВ "Будколо" за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року фактично не відбулись, в зв'язку з чим позивачем протиправно сформовано податковий кредит за період, що перевірявся.

Заперечень на акт до податкового органу направлено позивачем не було.

Такі висновки ДПІ в Буському районі Львівської області базувалися на тому, що відносно ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Будколо" в період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року) та ін. осіб порушено кримінальну справу № 139-1224 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) КК України.

Водночас, у відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, на підтвердження реальності операцій з ТзОВ "Будколо", ФОП ОСОБА_3 надано копію договору поставки № 0801 від 14.08.2012 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору, постачальник (ТзОВ "Будколо") продає, а покупець (ФОП ОСОБА_3) купує на умовах цього договору товар в кількості та асортименті, за цінами та на суму, що наведені в накладних, та які є невід'ємною частиною даного договору. Документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною угодою, є рахунок-фактура та накладна постачальника.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також наданих представником позивача первинних бухгалтерських документів неможливо встановити, про які істотні умови купівлі-продажу сторони дійшли згоди. Так, до матеріалів справи не долучено обов'язкових рахунків-фактур, в яких би обумовлювались вартість, якість, кількість та асортимент товарів, що належало поставити. Не вказано виду товару, вартості та строків його поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, тощо. Суду не представлено згаданих в договорі рахунків-фактур на вказані операції, не надано сертифікатів якості та гігієнічних висновків або інших документів, що додаються при поставці товару для підтвердження його якісних показників. Таким чином, неможливо встановити, про поставку яких саме ТМЦ домовитись сторони, за якою ціною, в які терміни тощо.

Пунктом 2.4. вказаного договору визначено, що передача товару покупцю (ФОП ОСОБА_3) засвідчується підписами відповідальних осіб у товаросупровідних документах, дата оформлення яких вважається датою передачі товару покупцю.

Водночас, з представлених копій товарно-транспортних накладних на поставу дошки дубової вбачається підписання таких накладних виключно позивачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності чи у позивача, чи у його контрагента транспортних засобів, також не представлено доказів оформлення співпраці із водієм автомобіля, яким здійснювалася доставка ТМЦ, факт оплати його послуг, придатності автомобіля для перевезення саме таких об'єму та виду ТМЦ.

Пунктом 1.3 договору зазначено, що загальна сума угоди складається з суми накладних та рахунків-фактур на кожну партію товару. Натомість, як вже зазначалось вище, жодних рахунків-фактур позивачем представлено не було.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано видаткові накладні № 2105 від 21.08.2012 року, № 2901 від 29.08.2012 року, які не містять фізичних та технічних характеристик товару, що був предметом поставки.

З матеріалів справи вбачається, що здійснювалася поставка дошки дубової (податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні), а згідно наявних карток складського обліку матеріалів № 1 та № 2, на виробництво передано дошку з бука. Пояснень щодо того, як у господарській діяльності було використано дошку дубову, представником позивача суду надано не було.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 включив до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість ПДВ, сплачений в складі вартості отриманих від ТзОВ "Будколо" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 2105 від 21.08.2012 року (на суму 59000,00 грн., в тому числі 9833,33 грн. ПДВ), № 2901 від 29.08.2012 року (на суму 56000,00 грн., в тому числі 9333,33 грн. ПДВ).

Водночас, матеріалами справи не підтверджено факту оплати поставленої дубової дошки.

Таким чином суд зазначає, що якість та обсяг оформлених на поставку ТМЦ документів ставить під сумнів реальність господарської операції з ТзОВ "Будколо".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ФОП ОСОБА_3 первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ТзОВ "Будколо" за серпень 2012 року.

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу України у позивача виключається можливість формування податкового кредиту та валових витрат із вищевказаних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (оплата та оприбуткування товару, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені в ході невиїзної перевірки ТзОВ "Будколо", оформленої актом № 352/1/22-10/38172544 від 16.11.2012 року, згідно результатів якої податковим органом встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання складських приміщень, транспортних засобів, основних фондів та виробничих потужностей, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності.

Щодо посилань представника позивача на факт закриття кримінального провадження відносно директора ТзОВ "Будколо" ОСОБА_4 та інших осіб на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) КПК України згідно наданої відповіді слідчого управління ДПС у Львівській області від 29.09.2013 року № 2866/09-01, то суд зазначає, що даний факт ним при винесенні рішення до уваги не брався, оскільки в ході розгляду справи з огляду на представлені позивачем документи, встановлено відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та ТзОВ "Будколо" по поставці в серпні 2012 року дошки дубової.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Звідси, постанова про закриття кримінального провадження від 29.03.2013 року № 139-1224 стосовно директора ТзОВ "Будколо" ОСОБА_4 за ч.2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України є неналежним доказом в адміністративній справі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту серпня 2012 року на 19166,66 грн.

Отже, прийняте ДПІ у Буському районі Львівської області спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0009141701 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.04.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.