Постанова № 30887750, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 квітня 2013 року 17 год. 43 хв. № 826/3956/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 17 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 березня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 жовтня 2012 року № 0010442202 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 1175833,00 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 08 квітня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 21 по 27 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2012 року № 764/22-2/37035395 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Технофармінвест" (також далі - ТОВ "Технофармінвест"), товариством з обмеженою відповідальністю "Фармконтинент" (також далі - ТОВ "Фармконтинент") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармінвестгарант" (також далі - ТОВ "Фармінвестгарант") за період із 01 жовтня по 31 грудня 2011 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за перевіряємий період у загальному розмірі 1175793,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 767460,00 грн. та за листопад 2011 року - 408333,00 грн., та, відповідно, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за грудень 2011 року (рядок 24 декларації) у загальному розмірі 1175793,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 16 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у загальному розмірі 1175833,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "Технофармінвест", ТОВ "Фармінвестгарант", ТОВ "Фармконтинент" укладено договори купівлі-продажу нежилих приміщень (також далі - договори), а саме:

- 10 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ "Технофармінвест" укладено договір № 2226, за умовами якого ТОВ "Технофармінвест" продало, а позивач купив нежилі приміщення з № 1 по № 15 (групи приміщень № 56), загальною площею 247,20 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 8/10, літера "А";

- 10 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ "Технофармінвест" укладено договір № 2229, за умовами якого ТОВ "Технофармінвест" продало, а позивач купив нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 38), загальною площею 188,00 грн., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 11/6, літера "А";

- 10 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ "Фармінвестгарант" укладено договір № 2232, за умовами якого ТОВ "Фармінвестгарант" продало, а позивач купив нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), № 1 по № 19 (групи приміщень № 136) № XXI, № XXII, № XXXVIII, загальною площею 344,30 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14, літера "А";

- 20 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ "Фармконтинент" укладено договір № 2381, за умовами якого ТОВ "Фармконтинент" продало, а позивач купив нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 99) (в літері "А"), загальною площею 247,10 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Інститутська, 15/5.

З наявних у матеріалах справи копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що на підставі перелічених договорів ТОВ "Технофармінвест", ТОВ "Фармінвестгарант" та ТОВ "Фармконтинент" видано позивачу податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включено до податкового кредиту.

Зокрема, ТОВ "Технофармінвест" видано податкові накладні від 10 жовтня 2011 року № 28 на загальну суму 1350000,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 225000,00 грн., та № 29 на загальну суму 1525000,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 254166,67 грн., ТОВ "Фармінвестгарант" видано податкову накладну від 10 жовтня 2011 року № 2 на загальну суму 1730000,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 288333,33 грн., та ТОВ "Фармконтинент" видано податкову накладну від 20 жовтня 2011 року № 10 на загальну суму 2450000,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 408333,33 грн.

Таким чином, загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними склала 1175833,33 грн.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем до перевірки не надано первинних та бухгалтерських документів щодо проведених розрахунків із контрагентами.

При цьому, представниками позивача надано суду копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивачем здійснювались відповідні оплати за укладеними між ним та його контрагентами договорами. Однак, суду не надано виписок по банківських рахунках позивача на підтвердження руху коштів на рахунках позивача. Також у матеріалах справи відсутні копії податкових накладних, виданих позивачу ТОВ "Технофармінвест", ТОВ "Фармінвестгарант", ТОВ "Фармконтинент", та підтвердження реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Тобто, обов'язковою умовою правомірності формування податкового кредиту є наявність у платника податків належним чином оформленої податкової накладної, виданої у зв'язку з фактичним здійсненням господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127.

Згідно з п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Як зазначено у листі Державної податкової служби України від 15 січня 2013 року № 413/5/15-3116 "Щодо дати відображення податкових накладних у реєстрі", відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, видані контрагентами позивача податкові накладні, враховуючи відображені у них суми ПДВ, повинні бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати Вищого адміністративного суду України Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про достовірність тверджень відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства, отже, правомірність складання оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 жовтня 2012 року № 0010442202.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 22 квітня 2013 року