Постанова № 30887676, 17.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року № 2а-10621/12/1370

(№ 2а-5434/11/1370)

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лунь З.І., суддів Братичак У.В., Сподарик Н.І.

за участю

секретаря судового засідання Івашків В.І.,

представників сторін:

від позивача: Вельгош Т.М.,

від відповідача: Хильченко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Приватного підприємства "Оліяр" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000013540 та податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000023540,

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Приватного підприємства "Оліяр" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000013540 та податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000023540.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 18.04.2011 року № 313/23-1/32461721 відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000013540, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 750 195,25 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 687 548,81 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000023540, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 400 156,20 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 350 039,05 грн. Оскільки висновки, що були зроблені податковим органом в ході перевірки ПП "Оліяр" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів по взаєморозрахунках з ТОВ "Тітан-С-2" щодо зайвого віднесення до валових витрат за 3 -й квартал 2010 року вартості ТМЦ на суму 27 000 781,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року та 2010 рік на суму 6 750 195,25 грн. та відповідно неправомірного віднесення до податкового кредиту ПДВ вартість в розмірі 5 400 156,20 грн. є безпідставними, не грунтуються на фактичних обставинах та не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що інформація, що зазначена в первинних документах підприємства про здійснення господарської операції є недостовірною через відсутність документів, які підтверджували б транспортування товару та документів, що підтверджують реальність використання в господарській діяльності товарів, придбаних у ТзОВ "Тітан-С-2", а саме невикористання підприємством у своїй роботі типових форм з обліку сировини та матеріалів. Також посилається на те, що підприємством до перевірки не надано документів, які б підтверджували реальність фактів придбання та використання у господарській діяльності підприємства товарів, придбаних у ТОВ "Тітан-С-2", який має ознаки фіктивного підприємництва. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На виконання постанови від 18.02.2011 року старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Оліяр", спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Оліяр" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів по взаєморозрахунках з ТОВ "Тітан-С2" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18.04.2011 року № 313/23-1/32461721.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000013540, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 437 744,06 грн. ( в т.ч. основний платіж 6 750 195,25 грн. та штрафні санкції 1 687 548,81 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0000023540, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 750 195,25 грн. ( в т.ч. основний платіж 5 400 156,20 грн. та штрафні санкції 1 350 039,05 грн.).

Як вбачається з висновків Акта перевірки, перевіркою встановлено порушення п 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) зайво віднесено до валових витрат за 3-й квартал 2010 року вартість ТМЦ на суму 27 000 781,00 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік на суму 6 750 195,25 грн.;

- порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5 400 156,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду» за вересень 2010 року.

Позивач із висновками акта перевірки та прийнятими податковими-рішеннями не погоджується.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Оліяр"(покупець) та ТзОВ "Тітан-С-2"(постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року. Згідно даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану та допоміжні матеріали для виробництва олії рафінованої. Поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INKOTERMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника. Одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом оплати вартості товарів (партії товарів) на поточний рахунок постачальника напротязі 3-х банківських днів з моменту підписання видаткових накладних або в іншому погодженому сторонами порядку. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.10.2010 р. до договору купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року розрахунок за поставлений товар провадиться шляхом емісії покупцем простого векселя.

На підставі Договору № 260710/01 від 26.07.2010 року ТзОВ "Тітан-С-2"поставило ПП "Оліяр"олію соняшникову на загальну суму 31 558 027,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5 259 671,20 грн.), глину відбілювальну на суму 140 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23 333,33 грн.), перліт Harbolite на суму 546 390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 91 065,00 грн.) натрій їдкий технічний на суму 156 200,00 грн. (т.ч. ПДВ 26 086,67 грн.). ПП "Оліяр" здійснило оплату за отримані ТМЦ у безготівковій формі на суму 2 845 773,20 грн., передано простими векселями емітента ПП "Оліяр" на суму 29 555 164,00 грн.

У зв'язку з поставкою ТМЦ "Тітан-С-2" видало покупцеві -ПП "Оліяр" податкові накладні за серпень 2010 року на загальну суму 32 400 937,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5 400 156,20 грн.).

Згідно з договором, поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INKOTERMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника, що означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Товаро-транспортні накладні на перевезення позивачу не надавалися і він визнав, що таких документів у нього немає.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, що оскільки підприємством до перевірки не надано типових форм з обліку сировини та матеріалів М-7 "Акт про приймання матеріалів", М-8 "Лімітно-забірна картка", М-12 "Картка № складського обліку матеріалів" та товаротранспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства, а тому встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність фактів придбання та використання у господарській діяльності ПП "Оліяр" товарів, придбаних у ТзОВ "Тітан-С-2", який має ознаки фіктивного підприємництва.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.5 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З наведених вище норм вбачається, що основною вимогою для платника щодо формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином. Інших вимог закон не ставить. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.

Відповідно до наказу міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", акт про приймання матеріалів (форма № М-7) застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів.

Податковий орган зазначає, що поставка товару не зводиться лише до факту розрахунку за товар. Визначальною ознакою оподатковуваної господарської операції вважає місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною. Таким документом, на думку відповідача, є товарно-транспортна накладна, а не накладні. Окрім того зазначає, що облік сировини та матеріалів, що постачалися, повинен був здійснюватися за формою М-7 "Акт про приймання матеріалів", М-8 "Лімітно-забірна картка", М-12 "Картка № складського обліку матеріалів".

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Формування податкового кредиту пов'язано з фактом придбання товарів/послуг, який повинен підтверджуватись податковими накладними, іншими документами. Водночас, законом не передбачено, що цей факт може підтверджуватися виключно товаро-транспортними накладними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України від 03.10.2011 р. № 02-2-5/53, типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, що затверджені наказом Мінстату від 21.06.1996 р. № 193 лише рекомендовані для використання в практичній діяльності підприємств, установ, організацій, а отже не мають обов'язкового характеру.

Окрім того, суд зазначає, що товари, які постачались від ТОВ "Тітан -С-2"прибували з супровідними первинними документами та не мали розбіжностей щодо якісних та кількісних характеристик з даними видаткових накладних, що не заперечується податковою інспекцією.

Що ж до обов'язкової наявності у покупця товаротранспортних накладних, суд зазначає, що відсутність у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, складський облік та відпуск матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції на ПП "Оліяр" здійснюється в електронній формі в кількісно-сумовому виразі в розрізі складів та номенклатури, що відповідає вимогам чинного законодавства. На підтвердження цього, позивачем долучено до матеріалів справи наказ від 04.01.2010 року № 1, згідно з п. 4 якого, облік руху товаро-матеріальних цінностей у бухгалтерії та на складах підприємства в оборотно-сальдових відомостях в кількісно-сумовому виразі здійснюється з застосуванням компютерної програми ведення бухгалтерського обліку 1С-підприємство, а також відомість поступлення сировини-олії соняшникової та соапстоку за серпень 2010 року.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами аналізу довідки ПП "Оліяр" про наявність резервуарів для зберігання олії станом на 01.09.2010 року, встановлено, що у підприємства в наявності були 21 резервуар для зберігання олії загальною ємністю 3 495 м куб., в т.ч. 11 резарвуарів ємністю 1 500 м. куб., що призначені для зберігання сировини та готової продукції, та 10 резервуарів ємністю 1 995 м. куб. для зберігання сировини.

Перевіркою встановлено, що залишок сировини (олії нерафінованої) по картці рахунку 201 станом на 01.08.2010 року становив 4 353,33 тонни на суму 23 522 512,32 грн. без ПДВ.

За період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року придбано сировини (олії нерафінованої) в кількості 8 832,82 тонн на суму 58 845 004,63 грн. без ПДВ, в т.ч. від постачальника ТзОВ "Тітан-С-2" в кількості 3 953,83 тонни на суму 26 298 356,00 грн. без ПДВ. Залишок сировини (олії нерафінованої) по картці рахунку 201 станом на 31.08.2010 року становив 8 252,8 тонни на суму 52 718 033, 33 грн. без ПДВ. Передано у виробництво 4 933,32 тонни олії нерафінованої на суму 29 649 483,62 грн. Відповідно до наданої довідки виробнича потужність Підприємства складає 100 тонн олії нерафінованої вимороженої та 300 тонн олії дезодорованої на добу.

Перевіряючими встановлено, що, оскільки у ПП "Оліяр" були в наявності 21 резервуар для зберігання олії загальною ємністю 3 495 м.куб., а на залишку на 01.08.2010 року числилось 4 442,18 м.куб, у період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р. придбано 9 013,09 м. куб., на залишку на 01.09.2010 р. числилось 8 421,23 м.куб., Підприємство не мало можливості зберігати (придбавати) олію у встановленій кількості за даний період часу.

Всього Підприємством оформлено документів на придбання ТМЦ у ТзОВ "Тітан-С-2"товарів (сировини) на загальну суму 27 000 781,00 грн. без ПДВ (ПДВ 5 400 156,20 грн.).

На підставі викладеного, перевіркою встановлено безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості придбання у ТзОВ "Тітан-С-2"ТМЦ, оскільки інформація, зазначена в первинних документах на здійснення господарської операції є недостовірною з огляду на відсутність документів, які б підтверджували транспортування товару та достатньої кількості ємностей (резервуарів) для зберігання, які економічно необхідні для здійснення даного постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської операції.

Проте, суд не погоджується з такими висновками акту перевірки та вважає, що в ході перевірки не повно досліджено всі обставини, виходячи з наступного.

Для забезпечення виробничого процесу на підприємстві діє цех виморозки, виробничою потужністю 100 тонн олії нерафінованої вимороженої на добу, цех рафінації, який має дільницю вимороження, дільницю рафінації та дільницю соапстоку, виробничою потужністю 300 тонн олії соняшникової рафінованої дезодорованої та 40 тонн кислот жирних моно карбованих промислових на добу. Також у Підприємства наявні мультибокси в кількості 150 штук об'ємом 1 м.куб кожен, на підтвердження чого Підприємством подано витяг з балансу. Окрім того податковим органом не взято до уваги, що під час виготовлення олії соняшникової (рафінованої та нерафінованої) використовуються технічні ємності, в які відбувається завантаження сировини з метою її переробки, об'єм яких становить 164,53 м. куб., на підтвердження чого підприємством долучено паспорти обладнання.

Як вбачається з акту перевірки від 18.04.2011 р. № 313/23-1/32461721, згідно постанови від 18.02.2011 року про призначення позапланової виїзної перевірки ПП "Оліяр" по кримінальній справі № 56-2659 розслідуванням встановлено, що ТОВ "Е-Восток Україна" і ТОВ "Елфра Дисплей" протягом 2010 року безпідставно через фіктивні підприємства, серед яких ТОВ "Тітан-С-2", сформували податковий кредит підприємствам України, задіяним в подальшій схемі, на суму понад 1,8 млрд.грн. Також встановлено, що одним з таких суб'єктів господарювання, якому ТОВ "Тітан-С-2" безпідставно сформувало податковий кредит в податковій звітності з ПДВ є ПП "Оліяр".

При перевірці ПП "Оліяр", податковою інспекцією до уваги бралися висновки акта перевірки ТОВ "Тітан-С-2"від 31.12.2010 року № 935/23/35554237 Ленінської МДПІ у м. Луганську та акта документальної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Е-Восток Україна" від 05.05.2010 року № 173/1/15-7. Так, згідно акта невиїзної документальної перевірки правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ТОВ "Тітан-С-2" за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року від 31.12.2010 року № 935/23/35554237 Ленінської МДПІ у м. Луганську, встановлено завищення податкового кредиту на суму 13 262 300, 00 грн., в т.ч. по розрахунках з ТОВ "Е-Восток Україна" на суму 12 299 273,00 грн. (93% від усієї суми податкового кредиту). Згідно акта документальної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва по підприємству ТОВ "Е-Восток України" за період з 01.03.2008 р. по 01.09.2010 р. встановлено, що дане підприємство за адресою реєстрації не знаходиться, звітність до ДПІ не подає. За результатами перевірки ТзОВ "Тітан-С-2"встановлено завищення податкових зобов'язань за серпень 2010 року у сумі 13 362 521,00 грн., в т.ч. по розрахунках з ПП "Оліяр" на суму 5 400 156,20 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обов'язок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обов'язку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобов'язань, є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, наявні у справі докази не дають підстав для висновку, що у ПП "Оліяр" був намір, спрямований на незаконне формування податкового кредиту.

Як зазначено в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 18.04.2006р. до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд зауважує, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону №168, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства України покупець (ПП "Оліяр") не зобов'язаний здійснювати перевірку правильності ведення постачальником (ТзОВ "Тітан-С-2") податкового та бухгалтерського обліку, повноти сплати податків. Для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість достатньою та єдиною необхідною підставою є податкова накладна.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 р. по справі № 2а-9480/10/1370 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 р. № 0001842310/0 про донарахування ТзОІ "Тітан-С-2"ПДВ в сумі 2 339 582,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 701 874,60 грн. Так, в обгрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що встановлено правомірність віднесення податкового кредиту ТзОВ "Тітан-С-2"сум за договірними відносинами з ТзОВ "Е-Восток Україна" та ДПІ не доведено протилежне. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 р. по справі № 2а-9480/10/1370 залишено без змін.

Судом встановлено, що ПП "Оліяр" на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області за наслідками проведення планової виїзної перевірки господарської діяльності позивача, результати якої були оформлені у вигляді акта від 18.04.2011 р. № 313/23-1/32461721.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Товар, який був предметом купівлі-продажу не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Згідно зі ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, в тому числі за несплату податків та обов'язкових платежів до держбюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, який покладено в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відображені необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення перевіряючих, які не підтверджені доказами.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 06.05.2011 року № 0000013540 та № 0000023540 є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 06.05.2011 року № 0000013540 та № 0000023540.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Оліяр" (81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с.Ставчани, ідентифікаційний код 32461721) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частину постанови.

Постанова в повному обсязі складена 22.04.2013 року.

Головуючий суддя З.І. Лунь

Судді У.В. Братичак

Н.І. Сподарик