Рішення № 3088750, 26.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2009 р. Справа № 29/75-09

вх. № 1352/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сигнал", м. Харків до Ізюмської міської Ради, м. Ізюм

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сигнал" право власності на одноповерхову нежитлову будівлю літ. "Б", загальною площею 151,7 м.кв., що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Шмідта, 1-б.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Відповідач у судове засідання не з"явився, але 26.02.2009р. надав через канцелярію суду заяву, в якій зазначає, що Ізюмська міська рада проти позову не заперечує та просить суд розглядати дану справу без участі представника Ізюмської міської ради.

Надані документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 13.02.2002р. №0269 "Про надання в оренду земельної ділянки комерційного призначення ТОВ фірмі "Сигнал" надано в оренду терміном на 49 років, з правом подальшого викупу, земельну ділянку комерційного призначення площею 0,2457га, що розташована за адресою : м. Ізюм, Харківської області, вул. Шмідта, 1-б, з метою спорудження пункту по проведенню діагностики автомобілів.

Відповідно до ст. ст. 116, 125 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки комунальної форми власності в оренду є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

На підставі вказаного рішення, із дотриманням вимог земельного законодавства, між Ізюмською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у книзі записів договорів оренди землі 6 серпня 2003 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» рішення органу місцевого самоврядування (Ізюмської міської ради) про надання земельної ділянки для містобудівних потреб є дозволом на будівництво об'єкту.

Враховуючи викладене, приймаючи рішення про надання вищевказаної земельної ділянки, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради надав свою згоду на будівництво.

Позивачем в установленому порядку було отримано дозвільний документ, на будівництво об'єкту містобудування, а саме: рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для містобудівних потреб, яке є одночасно і дозволом на будівництво. Крім того, позивачем оформлено землекористування, як цього вимагають норми містобудівного та земельного законодавства України.

Статтею 27 Закона України «Про оренду землі» орендарю забезпечено захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на землю. Втручання в діяльність, пов'язану з використанням земельної ділянки, заборонена.

Статтею 95 Земельного кодексу України прямо передбачено право землекористувача самостійно господарювати на земельній ділянці, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тобто самостійно використовувати одержану в установленому порядку земельну ділянку за умови збереження її цільового призначенням.

Користуючись наданим правом, з метою здійснення господарської діяльності та для задоволення власних потреб на переданій в оренду земельній ділянці позивачем власними силами та за власні кошти було побудовано нежитлову будівлю.

Вказане будівництво здійснювалось згідно розробленого та погодженого робочого проекту та відповідно до вимог містобудівного та земельного законодавства України, а саме на орендованій земельній ділянці, за згодою орендодавця землі - Ізюмської міської ради.

За результатами технічної інвентаризації проведеної Ізюмським бюро технічної інвентаризації, відображеної в технічному паспорті на сей час спірним нерухомим майном є одноповерхова нежитлова будівля літ. «Б», загальною площею 151,7 м , що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм,, вул. Шмідта, 1-б.

Функціональне призначення побудованого об'єкту в повній мірі відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та повністю кореспондується з умовами договору оренди землі та рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради про надання земельних ділянок для вказаних містобудівних потреб.

Таким чином, виконане будівництво є таким, що відповідає земельному та містобудівному законодавству України та умовам договору оренди землі, а також здійснено з письмового дозволу користувача землі - Ізюмської міської ради.

Цивільним кодексом України (ст. 415) передбачено, що землекористувач має право власності на будівлі, споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Але, згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», статтею 95 Земельного кодексу України, статтею 27 Закона України «Про оренду землі», статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнии повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сигнал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 111-А, ідентифікаційний код 25465154) право власності на одноповерхову нежитлову будівлю літ. "Б", загальною площею 151,7 м.кв., що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Шмідта, 1-б.

Суддя