Ухвала суду № 30886847, 04.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р.Справа № 2а-8509/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-8509/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (далі- ПрАТ "ТЦРП"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі- Індустріальна МДПІ), в якому просив скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року: № 0000162220 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" за платежем податок на прибуток у сумі 322937,48 грн., в тому числі за основним платежем 322937,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0,00 грн.; №0000172220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" у розмірі 809204,00 грн.; №0000182220 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" за платежем податок на додану вартість у сумі 663984,00 грн., в тому числі за основним платежем +442656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 221328,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-8509/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрований виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів міста Харкова (свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2004 року № 26488128Ю0026443) та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р., що також підтверджується копією свідоцтва № 200006653 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.01.2002 р., ідентифікаційний код підприємства 14085922, місцезнаходження: 61172 м. Харків, вул. Роганська, буд. 155.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У червні 2012 року Індустріальною МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла".

Результати перевірки оформлені актом від 18.06.2012 р. № 1181/22-207/14085922 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "ТЦРП" код ЄДРПОУ 14085911 з питання дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (код 33067821)".

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 322 937,48 грн., у тому числі: за 4 кв. 2011 р. на суму 322 937,48 грн.; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 809 204,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2011 року на суму 809 204,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р., внаслідок чого встановлено заниження ПДВ у жовтні 2011 р. на суму 442 656,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки направив на адресу відповідача письмові заперечення до акту перевірки від 27.06.2012 р., за результатами розгляду яких, відповідач залишив без змін висновки акту перевірки, про що направив лист про розгляд заперечень від 05.07.2012 р.

На підставі висновків акту перевірки від 18.06.2012 р. № 1181/22-207/14085922 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 року: № 0000162220 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" за платежем податок на прибуток у сумі 322 937,48 грн., в тому числі за основним платежем +322937,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0,00 грн.; №0000172220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" у розмірі 809204,00 грн.; №0000182220 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" за платежем податок на додану вартість у сумі 663984,00 грн., в тому числі за основним платежем +442656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 221328,00 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", які відображені в акті про результати перевірки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ПрАТ "ТЦРП" (покупець) та ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (продавець) було укладено договір від 04.07.2011 р. № СЗ0407, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати (постачати) у погоджені сторонами строки, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно специфікацій до цього договору, які є його додатками та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору постачання товару відбувається продавцем на умовах погоджених сторонами та зазначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору 04.10.2011 року сторонами було підписано специфікацію № 4 до договору від 04.07.2011 р. № СЗ0407, в якій вказано, що продавець продає, а покупець купує наступний товар: датчики тиску п'єзоелектричні (коробок). За цією специфікацією ціна товару з ПДВ становить 3 098592,00 грн. Умови постачання - м. Харків, пр-т Московський, 281 (адреса продавця).

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000134 від 04.10.2011 р., № РН-0000136 від 05.10.2011 р., №РН0000138 від 06.10.2011 р., №РН-0000140 від 07.10.2011 р., №РН-0000142 від 10.10.2011 р., №РН-0000144 від 11.10.2011 р., №РН-0000146 від 12.10.2011 р. (а.с. 40-46).

На реалізовану партію товару продавцем покупцеві було видано податкові накладні від 04.10.2011 р., від 05.10.2011 р., від 06.10.2011 р., від 07.10.2011 р., від 10.10.2011 р., від 11.10.2011 р., від 12.10.2011 р. (а.с. 47-53).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації.

Розрахунки між сторонами договору було проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", що підтверджується довідками про рух грошових коштів по рахунку позивача №26004301820749 у філії "Відділення "Промінвестбанку" в м. Харкові" від 07.06.2012 р. та 08.06.2012 р. (а.с. 92-96).

Надана позивачем виписка по рахунку, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Придбаний у ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" товар у подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме: відповідно до умов договору комісії № К-0107 від 01.07.2011 року, укладеного між ПрАТ "ТЦРП" (комітент) та ТОВ НПП "Витактум" (комісіонер), останній зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних в кількості та по ціні, вказаній у специфікаціях до цього договору на загальну суму 9 407 500,00 грн.

Відповідно до п. 3 цього договору, комісіонер зобов'язується, зокрема, закінчити роботи з транспортування товару до місця продажу, а також поручається за виконання послуг по транспортуванню та зберіганню товару. Оскільки товар передавався позивачем комісіонеру на складі ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", то товарно-транспортні накладні у позивача правомірно відсутні.

Придбаний позивачем у ТОВ "Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" товар було передано комісіонеру - ТОВ НПП "Витактум", що підтверджується копіями актів приймання-передачі від 04.10.11 р., 05.10.11 р., 06.10.11 р., 07.10.11 р., 10.10.11р., 11.10.11 р. та 12.10.11 р. до договору комісії № К-0107 від 01.07.2011 р., специфікацією №3 від 04 жовтня 2011 року до договору комісії.

Факт реалізації товару через комісіонера підтверджується договором № 17/11/2011 р. від 30.11.2011 р. між ТОВ "НВО "ВИТАКТУМ" зі SWISS INVEST PARTNERS LP на купівлю-продаж датчиків тиску п'єзоелектричних, вантажно-митною декларацією №807100000/2012, звітом комісіонера, актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2012 року, актом №ОУ0000038 здачі-прийняття робіт від 21.05.2012 р., актом №Ф-00000923 здачі-прийняття робіт від 23.05.2012 р., інвойс № 3 від 12.04.2012 р., пакувальний лист №3 від 12.04.2012 р. тощо.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-8509/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2013 р.