Ухвала суду № 30886791, 22.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"22" квітня 2013 р. Справа № 2а-6295/10/1770

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2013 р. у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 09.12.2010 № 0004612342/0 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 188538,38грн. (у тому числі: 125578,92грн. - за основним платежем, 62959,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що 24.11.2010 ДПІ у м.Рівне проведено позапланову невиїзну перевірку з питань повноти і своєчасності справляння до бюджету орендної плати за землю ВАТ «Рівне-Авто» за період з 15.04.2009 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 24.11.2010 №1897/23-100/05391175 (а.а.с.8-11).

Згідно з висновками вказаного акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено розмір орендної плати за період з 15.04.2009 по 31.12.2009 за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 125578,89грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року - 7848,68грн., травень 2009 року - 14716,28грн., червень 2009 року - 14716,28грн., липень 2009 року - 14716,28грн., серпень 2009 року - 14716,28грн., вересень 2009 року - 14716,28грн., жовтень 2009 року - 14716,28грн., листопад 2009 року - 14716,28грн., грудень 2009 року - 14716,28грн.;

- ч.1 ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (із змінами і доповненнями), пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (із змінами і доповненнями) - до ДПІ у м.Рівне платником не подано декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік.

ДПІ у м.Рівне винесене податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0004612342/0 про визначення ПАТ «Рівне-Авто» податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 188538,38грн. (у тому числі: 125578,92грн. - за основним платежем, 62959,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.7).

Судом встановлено, що 15.04.2009 Рівненською міською прийнято рішення №2344 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Київській та відкладення вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Відінській, 9-А» (а.а.с.12-13), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Київській ВАТ «Рівне-Авто» для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста; передано ВАТ «Рівне-Авто» в оренду на десять років земельну ділянку площею 11808 кв.м. на вул.Київській з числа земель житлової та громадської забудови міста для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста.

21.10.2009 між Рівненською міською радою (Орендодавець) та ВАТ «Рівне-Авто» (Орендар) укладено договір оренди, згідно з п.1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень, та з правом її дострокового вилучення для потреб міста, яка знаходиться в м.Рівне на вул.Київській (а.а.с.17).

Згідно з ч.3 п.9 договору оренди від 21.10.2009 за оренду земельної ділянки орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 176595,32грн. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №03-19/110-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному станом на 15.04.2009. Річна орендна плата не можу бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України. Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення Рівненської міської ради від 15.004.2009 №2344).

Договір зареєстровано у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2009 за №040958300284.

Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 10.12.2009 року (а.с.23) підтверджує факт приймання ВАТ «Рівне-Авто» від Рівненської міської ради земельної ділянки.

До 01.01.2011 розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було визначено Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 N2535-XII (далі - Закон N2535-XII).

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 N161-XIV (далі - Закон N161-XIV).

Відповідно до ст.2 Закону №2535-XII використання землі в Україні є платним, і плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.14 Закону №2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Статтею 15 Закону №2535-XII передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності сплачується з дня виникнення права користування земельною ділянкою за фактичний період перебування землі у поточному році. З цього ж моменту в орендаря як платника податків виникає обов'язок щодо обчислення суми орендної плати та подання до відповідного податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації у встановленому порядку.

Статтею 21 Закону N161-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно зі ст.13 Закону №2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 18 Закону N161-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N435-IV (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 N2768-III (далі - ЗК України) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, п.19 договору оренди від 21.10.2009 передбачено, що Орендар має право приступити до використання земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення, після набрання чинності цим договором.

Судом встановлено, що договір оренди від 21.10.2009 (реєстраційний №040958300284) набув чинності 01.12.2009 - у день його державної реєстрації.

Тому орендну плату за обумовлену земельну ділянку позивач зобов'язаний сплачувати з моменту державної реєстрації договору оренди та зобов'язаний подавати відповідну податкову декларацію із вказаного часу.

Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків, який покладався на податкові органи нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N2181-III, чинного на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (далі - Закон N2181-III), повинен реалізовуватися з дотриманням вимог іншого чинного законодавства, зокрема і ЗК України, Закону №2535-XII та Закону N161-XIV.

Тому, висновок про визначення відповідачем податкового зобов'язання позивачу за період квітень-грудень 2009 року у сумі 125578,92 грн. та застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань та неподання податкової декларації в сумі 62959,46 грн., є протиправним.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону N2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку та завищення такої плати податковим органом під час проведення перевірки, що тягне за собою помилкове визначення бази оподаткування та, відповідно, неправильне нарахування орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Констатуючи помилкове визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, суд правомірно прийшов до висновку, що не може визнати протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення у визначеній частині, оскільки як сума податкового зобов'язання за основним платежем, так і сума штрафних санкцій, підлягають окремому розрахунку згідно з вимогами Закону №2181-ІІІ, та з врахуванням сплати позивачем на користь Рівненської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 115135,04 грн. на виконання рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 у справі №20/194 (а.а.с.127-133), оскільки виокремити окрему частину його неможливо.

Тому, висновок суду першої інстанції про безпідставність та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цілому є правомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Г.І. Майор С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Рівне-Авто" вул. Київська 110-А,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023