Рішення № 30885575, 15.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа№ 5015/4717/12

Суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Колодка І.І.

розглянувши матеріали справи

Прокурор м.Трускавця в інтересах держави в особі виконавчого комітету

позивача:Трускавецької міської ради

відповідач: фізичної особа-підприємецьОСОБА_3, м.Трускавець

про: стягнення заборгованості за користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м.Трускавця

за участю представників:

від прокурора: Телюк Г.В.- посвідчення №005502

від позивача: Онаць Н.П.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Прокурор м.Трускавця в інтересах держави в особі виконавчого комітету Трускавецької міської ради (м.Трускавець) звернувся до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Трускавець) про стягнення заборгованості за користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м.Трускавця.

Ухвалою суду від 13.11.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не виконує своїх зобов'язань в частині своєчасного та повного внесення плати за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 29.11.2012р. та від 17.12.2012 р.

17.12.2012р. від представника Позивача поступило клопотання про продовження строку розгляду справи. Дане клопотання суд задоволив. Ухвалою суду від 17.12.2012р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Учасникам судового процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скерована чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання 15.01.2013р. з'явилась; позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Протягом розгляду справи Прокурором надано суду наступні документи: оригінал опису вкладення на підтвердження надіслання позовної заяви з додатками до Відповідача.

Представник Позивача в судове засідання 15.01.2013р. з'явилась; позовні вимоги підтримала повністю з причин та підстав, викладених в позовній заяві.

Протягом розгляду справи Позивачем надано суду наступні документи: витяг та довідку з ЄДРПОУ щодо Сторін; копію довіреності №18-88/1 від 15.10.2012р. на право здійснення представництва; лист Фінансового управління Тускавецької міської ради №66 від 14.01.2013р.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №82200 0003860 0.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Крім того, згідно ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи даних щодо поштової адреси та адреси місцезнаходження Відповідача (які співпадають), даних щодо скерування ухвал господарського суду Відповідачу, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані та вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів,долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04 травня 2011 року між виконавчим комітетом Трускавецької сільської ради та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір № 1040 про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами (далі - Договір), згідно п.1.1 якого, Відповідач розташовує МАФ зовнішньої реклами у відповідності з Дозволом №03 від 01 лютого 2011р. на розміщення МАФ зовнішньої реклами за адресою: вул.Суховоля (11 шт.) та здійснює оплату за тимчасове користування місцем згідно з умовами даного Договору.

Згідно п.4.1 Договору, розмір плати за тимчасове користування місцем площею 67,76 кв.м. визначається згідно Додатку №7 Правил розміщення МАФ зовнішньої реклами в м.Трускавціі становить 1639,24грн. (без ПДВ) за місяць; оплата здійснюється в національні валюті України. Користувач здійснює оплату щомісячну оплату за тимчасове користування місцем не пізніше 5-го числа розрахункового місяця (незалежно від одержання рахунку) у сумі згідно з п.4.1. (п.4.2. даного Договору).

Відповідно до пункту 3.1.5 Договору, Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами.

Суд встановив, що на виконання п.1.1 вказаного Договору, Позивач передав Відповідачу в тимчасове платне користування місця, що знаходяться у комунальній власності, для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами, а Відповідач розташував малі архітектурні форми зовнішньої реклами у відповідності із наданим дозволом та зобов'язувався здійснювати оплату за надані тимчасові місця.

Згідно п.7.1.4 договір припиняє свою дію у випадку, якщо користувач протягом 3 місяців не вносить платежі, передбачені розділом 4 даного договору. Проте, відповідно до п.4.6 Договору, в разі розірвання Договору або закінчення строку його дії плата сплачується по день фактичного знаходження рекламних засобів на місцях, наданих цим Договором.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до до статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів від 29 грудня 2003 року №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами рад відповідно до цих правил.

Згідно п.32 названих типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6.1. Правил, плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування МАФ зовнішньої реклами здійснюється на підставі договору між робочим органом та розповсюджувачем і зараховується до місцевого бюджету.

Розрахунок плати за тимчасове користування місцями, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення МАФ зовнішньої реклами та договір про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами затверджено додатками № 7 та № 8 Правил.

Правила розміщення зовнішньої реклами в м.Трускавці затверджені рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №158 від 21.04.2011р.

Однак, Відповідач не виконує своїх зобов'язань в частині своєчасного та повного внесення плати за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами. Протягом дії Договору Відповідач здійснив оплату за вказаним Договором на суму 4 917,72 гривень (за 2011р.) та на суму 536,50грн. (у 2012р. за 2010р. згідно рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011р. у справі №5015/197/11), що підтверджується доводами Позивача та довідкою фінансового управління Трускавецької міської ради №66 від 1401.2013р.

Порушивши умови вказаного Договору Відповідач допустив заборгованість на загальну суму 24377,16грн. за період з травня 2011р. по жовтень 2012р., відповідно до розрахунку заборгованості по оплаті за тимчасове користування місцями для розміщення МАФ - зовнішньої реклами, який є доданий до позовної заяви. Крім того, прокурором надано суду довідку ДПІ м.Трускавця про наявність рахунків у Відповідача в установах банків.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 24377,16грн., здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 24377,16грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 864,95грн. пені.

Згідно з пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несплату або неповну сплату платежів Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або неповністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Враховуючи зазначення Позивачем у позовній заяві про стягнення пені та те, що до стягнення Позивач наводить неустойку, яку обчислює в подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення, суд приходить до висновку, що заявлена Позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, сплата неустойки повинна бути передбачена договором або законом. Крім того, як зазначено у ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Проте, законом не передбачено сплата неустойки (пені) для даного виду зобов'язань з врахуванням сторін (жодна із сторін не належить до державного сектора економіки), та укладеним між Сторонами Договором сплата неустойки за порушення строків розрахунку також не передбачена.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем та Прокурором проведено невірно, оскільки невірно зазначено періоди, за які стягується пеня. Відтак, при здійсненні перерахунку суд прийшов до висновку, що розмір пені є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, згідно розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно нараховано пеню Відповідачу, яка підлягає стягненню, у розмірі 864,95грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.01.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.01.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Трускавецької міської ради (82200,Львівська область, місто Трускавець, вулиця Бориславська, 2, ідентифікаційний код 04055914) 24377,16грн. основного боргу та 864,95грн.-пені.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати належні йому рекламні конструкції, що розміщені за адресою: м.Трускавець, вул.Суховоля.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 1609,5 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.