Ухвала суду № 30885349, 15.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/56697/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого, Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Катеринчук Ю.В.,

відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної

державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2аЛ770/2296/2012

за позовом Кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки

до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012, задоволено позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 №0000052301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт від 08.12.2011 № 573/23/30717592, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9, п.5.3, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами і доповненнями, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із

змінами та доповненнями, а саме: заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 748161,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року в сумі 168465,00 грн., за VI квартал 2010 року в сумі 239923,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 293314 грн., за II квартал 2011 року в сумі 46459,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27 12 2011 № 0000052301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 850260 00 грн., з яких: 748161, 00 грн. - за основним платежем та 102099 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема пунктом 4.1 статті 4 передбачено, що валовий дохід складається із сум доходів платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До валового доходу, відповідно до пункту 4.1.1 статті 4 вищезазначеного Закону, включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт/послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138 2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що як суб'єкт підприємницької діяльності, позивач здійснював в період, що перевірявся придбання продуктів харчування у суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, а саме: завірені копії накладних на поставку товарів від зазначених осіб; завірені копії ветеринарних свідоцтв, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень та інших документів, що підтверджують якість поставлених товарів для позивача.

Крім того, позивачем були надані реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів помилково не внесених до декларації з податку на прибуток та невраховані в ході перевірки за 1 квартал 2011 року та за 2 квартал 2011 року.

Також, в матеріалах справи наявні докази, якими підтверджено часткова оплата коштів підприємством за отримані товари для своїх контрагентів, в розрізі контрагентів та помісячно.

Відповідно до наданих письмових відповідей на запити позивача, контрагенти - СПД ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт поставки товарів з зазначенням, що товари постачалися позивачу силами та за рахунок постачальників, шляхом найму транспортних засобів.

Доводи відповідача про безпідставність віднесення валових витрат до податкової декларації, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, судами попередніх інстанцій правомірно відхилені, оскільки це не є підставою для не включення витрат з придбання товарів до складу валових, зазначене включення проводиться на підставі накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Товарно-транспортна накладна не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль