Ухвала суду № 30885345, 15.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року м. Київ К/9991/57105/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицька О.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012

у справі № 2а-141/12/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000872353.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог,.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, складений акт перевірки від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 1 ст. 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 4267,00 грн., у зв`язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

З акта перевірки вбачається, що підставою для вирахування відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 4267,00 грн. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару сільськогосподарської культури (кукурудзи), який придбано та реалізовано Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплачену у складі його ціни, податковий кредит за жовтень 2009 року.

Відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за жовтень 2009 року у сумі 4267,00 грн. на підставі нікчемного правочину, укладеного з ПП «Агропрайд», а тому податковий кредит позивача підлягає коригуванню у сторону зменшення.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0000872353, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 4267,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення - рішення, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічне закріплене і в п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Аналогічне передбачено п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що у жовтні 2009 року позивачем було придбано у ПП «Агропрайд» сільськогосподарську культуру - кукурудзу. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаного ПП «Агропрайд» рахунку-фактури від 06.10.2009 № СФ-0000101.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Агропрайд», а також, подальший рух товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: видаткова та податкова накладна, товарно-транспортна накладна, накладна на відпуск сировини (кукурудзи) у виробництво, виписка по розрахунках.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що податковим органом ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, усі необхідні первинні документи були надані позивачем контролюючому органу під час здійснення перевірки, що відображено в акті перевірки.

Крім того, відсутні докази того, що на момент поставки товару (кукурудзи), видачі податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Таким чином, відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи, підтверджується факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Агропрайд».

Доводи відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ПП «Агропрайд», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази нікчемності угоди, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль