Ухвала суду № 30885319, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. Київ К/9991/61988/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року

у справі № 2270/4143/12

за позовом приватного акціонерного товариства «Тесмо-М» (далі - позивач, ПрАТ «Тесмо-М»)

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому)

третя особа Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області (далі - третя особа)

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Тесмо-М» звернулось у травні 2012 до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422307, № 0000412307 та № 0000402307 від 10.05.2012 року та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, заявленого в лютому 2012 року в сумі 70 641,00 гривня.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000402307, № 0000412307 та № 0000422307 від 10 травня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Тесмо-М» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70 641,00 гривня, заявленого в лютому 2012 року. Стягнуто на користь ПрАТ «Тесмо-М» судовий збір в сумі 1060,00 гривень шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у м. Хмельницькому.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду суті.

Третя особа надала суду заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача, в якій просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Позивач є юридичною особою, основними видами діяльності якої є ремонт промислового устаткування і приладів; виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості; монтажні роботи. Відповідно до ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України ( далі - ПК україни) позивач є платником податків та зборів.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Тесмо-М» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2012 року та складений акт від 20.04.2012 року № 2742/15-3/14152653.

На підставі висновків акту винесені податкове повідомлення-рішення № 0000422307 10.05.2012 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року в розмірі 6868,00 гривень., податкове повідомлення-рішення № 0000412307 від 10.05.2012 року, яким підприємству збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в лютому 2012 року в розмірі 70 641,00 гривня та податкове повідомлення-рішення № 0000402307 від 10.05.2012 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70 641,00 гривня за лютий 2012 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35 231,00 гривня.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422307 від 10.05.2012 року, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України визначає перелік відомостей, що зазначаються в накладній, зокрема до них належить порядковий номер податкової накладної.

Порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику порядкового номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, одержані позивачем від ТОВ «Епіцентр», від ПАТ «Солді і Ко» та від ТОВ «Нова Пошта» та встановлено, що вони містять усі необхідні, визначені статтею 201 ПК України реквізити та складені з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення». Разом з цим, в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (за лютий 2012 року), за відповідні числа лютого 2012 року містяться усі зазначені податкові накладні, отримані саме від тих осіб, які здійснили продаж товарів (послуг), про що свідчать, зокрема, записи про індивідуальний податковий номер цих осіб, та саме за тією ціною (а також з тією ж величиною ПДВ), як це зазначено у вищевказаних податкових накладних, однак відсутній числовий номер філії чи структурного підрозділу.

У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо підтвердження вказаними податковими накладними сум податку, сплачених покупцем у вартості товарів, не зважаючи на незазначення у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних значення числового номеру філії чи структурного підрозділу, так як, за наявності підтвердження господарської операції та вірно заповненої податкової накладної, дана обставина не впливає на дійсність даних документів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, за результатами проведеної перевірки, не враховані суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні товару (продукції, послуг) за господарськими операціями із ТОВ «Епіцентр», ТОВ «Нова Пошта», ПАТ «Солді і Ко», ТОВ «АВ метал групп», ТОВ «Фуд-Процесинг-Інсталейшн» на загальну суму ПДВ 6868,00 гривень, а тому на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000422307 від 10.05.2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 6868,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, правомірно не погодилися з вказаним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що між позивачем та ТОВ «АВ метал груп» укладений договір поставки № 1207/С від 27.12.2011 року, за умовами якого постачальник (ТОВ «АВ метал групп») зобов'язується поставити, а покупець (ПрАТ «Тесмо-М») прийняти й оплатити товар, у кількості й асортименті, зазначених у рахунках та за ціною, що виставляються постачальником.

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Відповідно до статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, обґрунтовано зазначили, що висновок податкового органу про те, що дані бухгалтерського обліку (внаслідок дослідження оборотів коштів по відповідних рахунках) позивача свідчать про те, що у даному випадку першою подією повинна бути саме поставка товару 01.02.2012 року, не доведений відповідачем. Також, вірно зазначили, що відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що поставка за даною господарською операцією в дійсності не мала місце, а господарська операція не була спрямована на настання реальних наслідків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що між позивачем та ТОВ «Фуд-Процесинг-Інсталейшн» укладений договір поставки № 10 від 23.02.2011 року.

Здійснення господарських операцій на виконання даного договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями до договорів № 1 та № 2.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Отже, дослідивши наявні письмові докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем протиправно не враховані суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні товару (продукції, послуг) за вище дослідженими господарськими операціями у ТОВ «Епіцентр», ТОВ «Нова Пошта», ПАТ «Солді і Ко», ТОВ «АВ метал групп», ТОВ «Фуд-Процесинг-Інсталейшн» загалом на суму ПДВ 6868,00 гривень, зважаючи на що податкове повідомлення-рішення № 0000422307 від 10.05.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом досліджені обороти коштів по рахунках позивача та зроблено висновок про те, що контрагент позивача ТОВ "Фуд-Процесинг-Інсталейшн" повинне було видати ПрАТ "Тесмо-М" одну податкову накладну від 13.02.2012 року усього на суму 16 488,41 грн. ( у тому числі ПДВ 2748,07 грн.).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412307 та № 0000402307 від 10.05.2012 року, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналізуючи вищевказані норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що умовою виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування ПДВ в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період.

Судами попепередніх інстанцій встановлено, що в рядку 20.2 податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2012 року зазначені 95 149,00 гривень від'ємного значення, які включаються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а в декларації з ПДВ за лютий 2012 року дані кошти визначаються як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. Згідно з даними декларації сума, яка підлягає бюджетному складається з 70 641,00 гривні, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та 24 508,00 гривень - у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач до декларації за лютий 2012 року додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій останній просить здійснити бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2012 року на суму 70 641,00 гривня та довідку (додаток № 2) про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.7 та п. 200.8 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пункт «а» п. 200.14. статті 200 ПК України закріплює, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу стосовно завищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що у додатку 2 до Декларації за лютий 2012 року у графі 2 «звітний податковий період у якому виникла сума» замість значення «1» зазначене значення «2». Зокрема, зазначається, що перевіркою показників Довідки (додатку 2) встановлене порушення в частині визначення суми залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду та періоду його виникнення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які внаслідок порівняння показника залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, зазначений у декларації за лютий 2012 року та показника, вказаний у графі 3 Довідки (додатку 2) до Декларації, дійшли обґрунтованого висновку, що у обох документах зазначене одне і теж значення, а саме 95 149,00 гривень, а показник залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який був зазначений у тому числі у Додатку 2 до декларації, виник саме у січні 2012 року, прослідковується починаючи зі змісту декларації платника за січень 2012 року, перенесений у декларацію за лютий 2012 року а також фігурує в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, поданому у квітні 2012 року, з чого випливає, що твердження податкового органу про порушення в цій частині не знаходить свого підтвердження, а розбіжності відсутні.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно звернули уваги на те, що в акті перевірки та в ході судового розгляду даної справи не встановлені будь-які розбіжності сум бюджетного відшкодування, зазначеної у заяві про бюджетне відшкодування та в розрахунку суми такого відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації та з огляду на вказані обставини, дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача про заниження підприємством бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року в сумі 70 641,00 гривня та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2012 року, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000412307 та № 0000402307 від 10.05.2012 року є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню та, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними й підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі ст. 200 ПК України, підлягає стягненню на користь позивача сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70 641,00 гривня за лютий 2012 року, яка не була визнана відповідачем.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року у справі № 2270/4143/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько