Рішення № 30884085, 17.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а, тел. (044) 284 15 77, факс 284 15 93, www.apcourtkiev.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1420/2013 Головуючий у 1-ій інстанції Яровенко Н.О.

Суддя-доповідач Мазурик О.Ф.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта»

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта», Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» (далі - ТОВ «Аскент-Нафта», Товариство), Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - БТІ м. Києва) про визнання права власності, посилаючись на те, що 31 липня 2001 року між ним та ТОВ «Аскент-Нафта» був укладений Договір комісії (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Аскент-Нафта» зобов'язалось за дорученням позивача та за винагороду здійснити юридичні дії, в результаті яких укласти від свого імені за рахунок позивача договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що ТОВ «Аскент-Нафта» не передало йому у власність придбаний за Договором комісії від 31 липня 2001 року об'єкт нерухомості, просив визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості «Розширення овочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово-роздрібного овочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва» площею 12630 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати БТІ м. Києва зареєструвати право власності.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Аскент-Нафта» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як на підставу скасування рішення відповідач зазначив, що Товариство не було належним чином повідомлено про дату та місце судового розгляду. Станом на момент складання апеляційної скарги ТОВ «Аскент-Нафта» не отримувало судових повісток чи будь-яких повідомлень від суду, органів державної влади або будь-яких інших осіб про виклик до суду стосовно розгляду справи (справ) про оскарження (позбавлення) права власності ТОВ «Аскент-Нафта» на об'єкт нерухомості «Розширення плодовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово-роздрібного овочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва» або визнання права власності інших осіб. Товариству не були направлені, а ні ухвала суду про відкриття провадження у справі, а ні позовна заява та додані до неї документи. За відсутності у ТОВ «Аскент-Нафта» відомостей про сам факт відкриття провадження у справі, відповідач не надавав жодній особі повноважень, в тому числі, на представлення інтересів Товариства в суді у вказаній справі та підписання будь-яких документів. Про існування рішення дізналися лише 19 листопада 2012 року.

Суд, прийнявши визнання позову відповідачем, від імені якого на підставі довіреності, яка генеральним директором ТОВ «Аскент-Нафта» - ОСОБА_7 не видавалася та не підписувалася, діяв ОСОБА_5, не перевірив наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

В порушення вимог, передбачених ст. 214 ЦПК України суд не з'ясував, якими доказами підтверджуються обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги.

Генеральним директором ТОВ «Аскент-Нафта», який обіймає посаду з моменту заснування Товариства, ніколи не укладався та не підписувався Договір комісії від 31 липня 2001 року.

Судом не враховано, що право власності у Товариства на спірний об'єкт нерухомості набуто на підставі Договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва укладеного між ТОВ «Аскент-Нафта» та Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по м. Києву від 03.09.2001 року, та зареєстровано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 року.

Ухваливши рішення від 15 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва створено правовий хаос - існування двох взаємовиключних судових рішень, якими визнано право власності на один об'єкт за різними особами.

Посилаючись на порушення судом процесуального та матеріального права, відповідач просив рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представники ТОВ «Аскент-Нафта» в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Представник ОСОБА_3, вважаючи рішення законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується Реєстраційним посвідченням № 001139 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, об'єкт нерухомості «Розширення плодовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово-роздрібного овочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва» площею 12630 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» на праві колективної власності на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 року (т. 1, а.с. 14).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 року встановлено, що вказаний об'єкт нерухомості ТОВ «Аскент-Нафта» придбало згідно Договору купівлі-продажу за № 782 від 03.09.2001 року на аукціоні 28.08.2001 року (т. 1, а.с. 175).

Згідно Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва за № 782 від 03.09.2001 року продавцем виступало регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (т. 1, а.с. 10-13).

Майже через десять років після укладення Договору купівлі-продажу вказаного майна, 05 грудня 2011 року позивач, вважаючи, що вище зазначений об'єкт незавершеного будівництва придбаний за його кошти відповідно до умов Договору комісії, укладеного з відповідачем 31 липня 2001 року, через свого представника ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказаний об'єкт (т. 1, а.с. 2-4).

Наступного дня, а саме 06 грудня 2011 року, суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 15 грудня 2011 року (т. 1, а.с. 22)

Відповідно до ст. 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Разом з тим, в порушення вказаної норми, копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу не направлялися, а в день відкриття провадження у справі вказані документи вручено представнику позивача для відправлення відповідачу (т. 1, а.с. 26).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо порушення судом норм процесуального права, а саме належного повідомлення відповідача про день час та місце розгляду справи, оскільки матеріали справи не містять, а ні квитанції про відправлення вище зазначених документів відповідачу, а ні реєстр відправлення кореспонденції, ані зворотних поштових повідомлень.

Справу розглянуто за десять днів з дня надходження до суду.

Згідно журналу судового засідання від 15 грудня 2011 року в судове засідання з'явився представник відповідача, який визнав позов (т.1, а.с. 36-38).

В матеріалах справи наявна завірена суддею копія довіреності від 05 грудня 2011 року, якою ТОВ «Аскент-Нафта» уповноважило ОСОБА_5 діяти від імені Товариства (т. 1, а.с. 27).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач вказував, що Товариством довіреність ОСОБА_5 не видавалася. Під час судового розгляду представник Товариства - ОСОБА_7 просив визнати довіреність від 05 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_5 фальшивою та призначити по справі судову експертизу на предмет підроблення вказаного документу.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий представником відповідача Висновок експертного дослідження № 0415 електрофотокопії довіреності від 15.12.2011 року, оскільки з наявної в матеріалах справи копії довіреності вбачається, що вона видана ТОВ «Аскент-Нафта» 05.12.2011 року, а з вказаного Висновку вбачається, що предметом дослідження була довіреність видана на ім'я ОСОБА_5, яка датована іншою датою, а саме 15 грудня 2011 року, що не має відношення до вказаної справи (т. 2, а.с. 149-155).

В зв'язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналу довіреності, відповідач не підтримав своє клопотання про призначення експертизи довіреності.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає недоведеними відповідачем обставини, щодо підроблення довіреності.

З матеріалів справи вбачається, що судом приєднано до матеріалів справи письмову заяву ТОВ «Аскент-Нафта» про визнання позову та згода на ухвалення рішення відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України (т. 1, а.с. 31).

Разом з тим, суд ухвалюючи рішення, в порушення вимог, передбачених ч. 4 ст. 174 ЦПК України, прийнявши визнання відповідачем позову, не перевірив наявності для того законних підстав, що є другою обов'язковою умовою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не дотримано зазначених норм права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомості, свої вимоги обґрунтовував тим, що 31 липня 2001 року між ним та відповідачем був укладений Договір комісії, відповідно до умов якого ТОВ «Аскент-Нафта» зобов'язалось за його дорученням та за винагороду здійснити юридичні дії, в результаті яких придбати від свого імені за його рахунок у його власність об'єкт незавершеного будівництва - розширення плодоовочевої бази, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження доводів позовних вимог позивачем надано належним чином не завірену ксерокопію Договору комісії від 31 липня 2001 року.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач заперечував факт укладення сторонами Договору комісії. Вказував на те, що у відповідача є достатньо підстав вважати, що Договір комісії від 31 липня 2001 року сфальшований.

Під час розгляду апеляційної скарги представником відповідача, з метою призначення по справі судово-технічної експертизи, заявлено клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу Договору комісії від 31 липня 2001 року і оригіналу Листа від 17 грудня 2001 року, в якому відповідач повідомляв позивача про виконання Договору комісії, копію якого позивач надав у якості обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначив, що доведення відповідачем своїх заперечень, щодо фальшивості Договору комісії та Листа від 17 грудня 2001 року можливо лише шляхом проведення судово-технічної експертизи оригіналів вище зазначених документів, на вирішення якої вважав за необхідне поставити питання:

1.Чи виконано підпис на вказаних документах генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКЕНТ - НАФТА» ОСОБА_7.?

2.Яким способом (рукописним чи за допомогою технічних засобів) виконаний підпис від імені ОСОБА_7.?

3.Яким способом нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою

відповідальністю «АСКЕНТ - НАФТА» (код ЄДРПОУ 30598180)?

4.Чи мав місце монтаж при виготовленні документів? Якщо так, то в який спосіб та які елементи досліджуваного документу були змонтовані?

5.Чи виготовлені документи у різний час? Якщо так, то у якій послідовності виконувались фрагменти документів: друкований текст, підпис, відтиск печатки?

Колегія суддів не приймає до уваги наданий представником відповідача Висновок № 01-лт/13 експертного почеркознавчого дослідження оригіналу Договору комісії від 31.07.2001 року, оскільки вказаний висновок не містить відповідей на питання щодо монтажу вказаного документу (т. 2, а.с. 129-137).

Представник позивача від надання оригіналів зазначених документів, необхідних для призначення експертизи, на протязі тривалого часу ухилявся. Суд неодноразово оголошував перерву в судовому засіданні, та надавав представнику позивача можливість з'ясування з позивачем питання про подання вказаних документів суду.

Обґрунтовуючи неподання суду витребуваних документів, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що позивач не виявив бажання надати суду оригінал Договору комісії, та те, що у позивача відсутній оригінал Листа від 17 грудня 2001 року, в якому відповідач повідомляв позивача про виконання Договору комісії.

За викладених обставин суд оцінює вищезазначені дії позивача як ухилення від участі в експертизі шляхом ненадання матеріалів, без яких її проведення не є можливим, та згідно ст. 146 ЦПК України вважає доведеним той факт, що Договір комісії 31 липня 2001 року між сторонами не укладався і не підписувався.

Суд, в порушення вимог, передбачених ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення не з'ясував чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, не перевірив наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвалення судом рішення з порушенням норм процесуального, призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта», Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді: