Рішення № 30883890, 15.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3986/13 15.04.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" До відповідачаДержавне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Простягнення 22475, 27 грн.Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Ковальчук Є.П. дов. № 315 від 05.10.2012р. до 04.10.2013р., Шедов І.В. дов. № 333 від 12.12.2012р. до 11.12.2013р.

Від відповідача- не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відповідача-2: Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 22475, 27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/3986/13, розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

21.03.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла довідка.

01.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

08.04.2013 року представники позивача та відповідача-2 у судове засідання з'явились.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник-1 позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу не заперечив.

Представник відповідача-2 надав суду усні пояснення щодо невірно нарахованих штрафних санкцій.

В зв'язку з неявкою відповідача-1 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року розгляд справи відкладено на 15.04.2013 року.

15.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про заміну відповідача.

15.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

15.04.2013 року представники позивача у судове засідання з'явились.

15.04.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно п 1.7. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Заяву позивача про заміну відповідача судом розглянуто, позивачем помилково розділено одного господарюючого суб'єкта на два (юридичну особу та його відокремлений підрозділ), таким чином відповідачем по справі є юридична особа, але в особі її відокремленого підрозділу: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.04.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський науково - дослідний та проектно - конструкторський інститут «Енергопроект», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київський науково - дослідний та проектно - конструкторський інститут «Енергопроект» (виконавець) Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція » було укладено Договір на створення (передачу) проектної продукції № 43-237(замовник).

Предметом зазначеного вище договору, згідно з ст. 1 Договору, є виконання Виконавцем за дорученням Замовника робіт (проектних) відповідно до затвердженого Замовником технічних завдань, а саме: «Виконання робочої документації за дорученням Замовника з реконструкції енергоблоку № 1 Хмельницької АЕС».

Роботи за вказаним Договором повинні бути виконані поетапно, згідно з календарним планом, який є невід'ємним додатком до Договору.

Відповідно до п. 2.1 за виконану проектну продукцію відповідно до даного договору Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом погодження договірної ціни 180 000,00 грн, з урахуванням НДС.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата здійснюється Замовником згідно з актами здачі- приймання проектної продукції відповідно до календарного плану в 20 денний строк після підписання акту здачі- приймання робіт.

Відповідно до п. 3.1. Договору, передання оформленої в визначеному порядку документації по окремим етапам Договору здійснюється супровідними документами Виконавця та проміжними звітами.

Пунктом 3.2. Договору при завершенні робіт Виконавець надає Замовнику проміжний звіт та акт прийому-здачі проектної продукції. Замовник протягом 20 днів з дня отримання проміжного звіту та акту здачі - приймання робіт та звітних документів направляє Виконавцю підписаний проміжний звіт або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Позивач зазначає, що ним свої договірні зобов'язання виконано належним чином, в повному обсязі, однак Замовник у встановлений п. 3.2. Договору строк жодних зауважень або відмови від прийняття робіт на адресу Позивача не направив, а отже виконані роботи було прийнято Замовником. Проте, за деякими проектними роботами, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання проектної продукції Замовником з Виконавцем не проведена повна оплата до теперішнього часу, що призводить до виникнення заборгованості в розмірі 17 436, 21 грн.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 155, 95 грн. - інфляційне збільшення, 1 883,11 грн. - 3% річних.

Відповідач частково заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що Позивачем невірно визначений розмір суми інфляційного збільшення та 3% річних, ст. 530 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

На виконання умов Договору, повноважними представниками Виконавця та Замовника підписано Акти здачі - приймання проектної продукції № 265 за січень 2004 р. на суму 1 207, 10 грн. (з ПДВ), Акт здачі - приймання проектної продукції № 264 від 05.01.2006 р. на суму 1 214, 40 грн. (з ПДВ), Акт здачі - приймання проектної продукції № 22 за лютий 2004 р. на суму 17 438, 40 грн. (з ПДВ)

Вказані акти зі сторони Відповідача були підписані, зауважень щодо проектної продукції та недоліків виконаних Виконавцем робіт Замовник не заявляв.

Крім того, виконані позивачем проектні роботи та прийняття їх відповідачем підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р. підписаний повноважними представниками сторін на загальну суму 17436, 69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, замовником виконано свій обов'язок по оплаті за отримані від виконавця роботи не в повному обсязі, а саме відповідачем оплачено роботи на загальну суму 2 423, 69 грн

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 03-008.115.044.КР-П від 11.11.2010 року про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій на суму 18 710, 10 грн. за Договором № 43-237 від 20.11.2002 року.

У листі - відповіді від 23.12.2010 року № 45 - 1634/ 11993 Відповідачем було частково визнані вимоги Позивача в сумі основного боргу за Договором в сумі 17 436, 21 грн. , з проханням подовжити термін погашення заборгованості до 15.02.2011 року.

18.01.2012 року Позивачем було надіслано Лист попередження № 07- 240.115.006.КР- П про здійснення оплати заборгованості за договором № 43-237 від 20.11.2002 року.

Відповідач відповіді не надав , заборгованість не сплатив.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи всі оплати виконані відповідачем, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 17 436, 21 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 17 436, 21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути 3155, 95 грн. інфляційних витрат, 1883, 11 грн. - 3% річних.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.2 договору оплата здійснються згідно актів прийому передачі проектної продукції у відповідності з календарним планом у 20ти денний строк після підписання акта сдачі приймання-передачі робіт.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовою п. 2.2 Договору визначено строк виконання Замовником свого обов'язку по оплаті за виконані Виконавцем роботи, суд встановив, що строк визначений позивачем з 25.07.2009 року по 31.01.2013 року є в межах прострочення виконання зобов'язання

У постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 р. та № 15/065-11 від 01.02.2012 р викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.2012 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період-індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши розрахунок позивача суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3155, 95 грн. інфляційних витрат, 1883, 11 грн. - 3% річних.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, ідентифікаційний код 21313677) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 16392628) 17 436, 21 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять шість грн. 21 коп.) основного боргу, 3155, 95 грн. (три тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 95 коп.), 1883, 11 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят три грн. 11 коп.) 1720, 50 грн.(одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп) судовий збір.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 22.04.2013 року

Суддя О.Є. Блажівська