Рішення № 30882805, 07.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.13 Справа№ 914/76/13

за позовом Львівське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафу, пені та зобов'язання виконати рішення

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Оленюк С.Л.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_3-представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Львівське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, пені та зобов'язання виконати рішення.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 08.01.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 45хв. 24.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 24.01.2013р., 05.02.2013р., 19.02.2013р., 04.03.2013р. В судовому засіданні 26.02.2013р. оголошувалась перерва.

Для забезпечення здійснення технічної фіксації судового процесу за клопотання представника Відповідача від 24.01.2013р., судове засідання 24.01.2013р. відкладено та з 05.02.2013р. здійснювалась технічна фіксація судового процесу. Згідно клопотання представника Відповідача від 04.03.2013р. в судовому засіданні 04.03.2013р. технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Строк розгляду спору продовжено на 15 днів згідно ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 04.03.2013р. за клопотанням представника Відповідача від 04.03.2013р.

Представникам Сторін та Стороні (Відповідачу) по явках оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого дані реєстрів вихідної коресподенції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові заяви про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію доіреності на право здійснення представництва; пояснення по суті спору від 24.01.2013р. з додатками згідно опису; супровідний лист з додатком згідно опису від 04.03.2013р.

Відповідач та представник Відповідача в судове засідання з'явились, протии позову заперечили повністю.

Протягом розгляду справи Відповідачем подано суду наступні документи: клопотання про здійснення технічної фіксації від 24.01.2013р. (задоволено); клопотання про відкладення розгляду справи від 24.01.2013р. (задоволено); письмово оформлені нижче описані клопотання від 19.02.2013р.; повідомлення про наявність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію довіреності на право здійснення представництва; відзив від 26.02.2013р. на позовну заяву з додатками згідно опису; клопотання про продовження строку вирішення спору, відкладення розгляду справи та нездійснення технічної фіксації в судовому засіданні 04.03.2013р.; клопотання від 06.03.2013р. про відмову в задоволенні позову та скерування матеріалів справи для повторного розгляду Антимонопольним комітетом України.

Крім того, представником Відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 19.02.2013р. заявлено усні клопотання про залучення на боці органів прокуратури та надіслання матеріалів справи до органів прокуратури, і, відповідно, зупинення провадження у справі у зв'язку з цим. За наслідками розгляду клопотання про залучення судом на боці Відповідача органів прокуратури суд відмовив в задоволенні клопотання повністю з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 19.02.2013р. При цьому суд зазначив, що в силу вимог ч.1 ст.29 ГПК України, прокурор вправі вступити у справу за своєю ініціативою; в суду відсутні повноваження, з врахуванням предмету спору, на залучення прокурора до участі у справу як за ініціативою суду, так і за клопотанням сторін; Відповідач не позбавлений можливості звернутись до прокурора з проханням вступити у справу. За наслідками розгляду клопотання про надіслання матеріалів справи до органів прокуратури та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі суд клопотання задоволив частково з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 19.02.2013р.

При цьому суд зазначає, що копії витягів з матеріалів справи скеровано прокурору Львівської області.

З приводу повідомлення Відповідача від 19.02.2013р. про наявність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України суд зазначає, що дане повідомлення не містило підстав, які б унеможливлювали розгляд справи згідно вимог ГПК України та вказували б на необхідність припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. При цьому суд зазначає, що предметом розгляду у справі №5015/6832/11 було визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітетту України від 22.09.2011р. у справі №3-4-37/2011 (виконання якого є предметом розгляду по даній справі), відтак, зазначена Відповідачем справа булла спором з іншого предмету та з інших підстав. Крім того, станом на час вирішення спору рішення суду у зазначеній Відповідачем справі №5015/6832/11 набрало законної сили.

Щодо клопотання Відповідача про відмову в задоволенні позову та скерування матеріалів справи для повторного розгляду Антимонопольним комітетом України суд зазначив наступне. В частині відмови в задоволенні позову таке по суті розглянуте бути не може, оскільки питання щодо наслідків розгляду спору по суті вирішується судом в порядку ст.83 ГПК України. В частині скерування матеріалів справи для повторного розгляду в Антимонопольний комітетУкраїни суд зазначає, що таке також не може бути задоволене, оскільки згідно вимог ГПК України суд не уповноважений скеровувати матеріали справи до органів Антимонопольного комітету України. Проте, клопотання Відповідача від 06.03.2013р. долучено до матеріалів справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Позивача по справі) №101 від 22.09.2011р. у справі №3-4-37/2011 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції ( далі - Рішення №101) вирішено наступне:

1. Визнати, що дії суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач по справі) щодо використання під час реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» схожого на позначення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, є порушенням, передбаченим ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді неправомірного використання позначень;

2. За порушення, вказане у п.1 цього рішення, відповідно до частини першої ст.21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», на суб'єкта господарювання - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накласти штраф у розмірі 12 тис.грн.;

3. Зобов'язати суб'єкта господарювання - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити використання у господарській діяльності комерційного найменування, що може призвести до змішування з діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

У Рішенні №101 також зазначено, що про виконання рішення повідомити Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня отримання рішення; штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення; у разі незгоди, Відповідач має право оскаржити дане рішення у Господарському суді повністю або частково у двомісячний строк з дня його отримання.

СПД ФО ОСОБА_1 (Відповідача по даній справі) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львіського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.09.2011р. по справі № 3-4-37/2011 (по справі - Рішення №101). 07.11.2011р. порушено провадження у справі та справа отримала №5015/6832/11.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2012р. у справі №5015/6832/11, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у справі №5015/6832/11, вирішено у задоволенні позову відмовити повністю. Відтак, рішення у справі №5015/6832/11 набрало законної сили.

Крім того, ухвалами Вищого господарського суду України у справі №5015/6832/11 від 26.10.2012р., 29.11.2012р. касаційні скарги на рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 зі справи №5015/6832/11 повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. З приводу доводів Відповідача про повторне скерування касаційної скарги суд зазначає, що станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не подані докази надходження касаційної скарги до Вищого господарського суду України, в тому числі і вирішення питання щодо прийняття такої.

Рішенням від 05.07.2012р. у справі №5015/6832/11 встановлено, що підставами позову вказане наступне:

«В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що він почав використовувати позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 29.10.2008р., що підтверджується ліцензією на роздрібну торгівлю лікарськими засобами та паспортом належної позивачу аптеки. Відтак, на думку позивача, передбачене статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникли до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати заявлення пріоритету. А тому, у відповідності до ст.157 Господарського кодексу України та статті 500 Цивільного кодексу України, позивач правомірно використовує торговельну марку без дозволу власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Окрім того, у позовній заяві та поясненнях позивач покликається на те, що використовувана ним назва "ІНФОРМАЦІЯ_1-1" є відмінною від назви, яку використовує третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме "ІНФОРМАЦІЯ_1". Також має місце різне відображення позначень назви.

Позивач також вважає рішення Відповідача протиправним з огляду на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, здійснює свою діяльність на території м. Львова, а позивач -на території м. Дрогобич. А тому, на думку позивача, відсутні підстави для прийняття оспорюваного рішення, оскільки немає доказів що позначення позивача й товарний знак третьої особи перетинаються й вони є конкурентами, бо діють вони на різних ринках.».

Третьою особою у справі №5015/6832/11 зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4.

В силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду у справі №5015/6832/11, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, щодо інших посилань, доводів Відповідача як на підстави незаконності Рішення №101, наведених у даній справі, суд зазначає зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Рішення №101 не наводилось.

Також, згідно з пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями), вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу; тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі; однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що рішенням господарського суду у справі №5015/6832/11 встановлено відсутність підстав для визнання недійсним Рішення №101, а інші, наведені Відповідачем доводи з цього приводу, але з інших підстав, господарським судом не можуть братися до уваги.

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону відносить участь Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (ч.2 ст.12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Так, в ч.7 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" зазначено, що рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення №101 необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу - частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Повідомлення від 23.09.2011р. №13/05-1980 про надіслання копії Рішенні №101 з копіє такого Рішення, зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу надіслано Позивчем Відповідачу 23.09.2011р., та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане Відповідачем 24.09.2011р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що рішенням господарського суду у справі №5015/6832/11 встановлено відсутність підстав для визнання недійсним Рішення №101, а інші, наведені Відповідачем доводи з цього приводу, але з інших підстав, господарським судом не можуть братися до уваги; беручи до уваги Рішення №101 та наведені вище вимоги законодавства. В тому числі щодо обов'язковості виконання рішення органів Антимонопольного комітету України, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 12000грн. та зобов'язання виконати Рішення №101 (зобов'язати суб'єкта господарювання - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити використання у господарській діяльності комерційного найменування, що може призвести до змішування з діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4) підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 11880грн. пені суд зазначає наступне.

Позивач просить у позовній заяві стягнути з Відповідача на його користь 11880грн. пені.

Позовні вимоги в цій частині Позивач обґрунтовує прострочення сплати Відповідачем штрафу.

При цьому штраф Позивач розраховує за наступний період: з 19.02.2012р. (наступний день закінчення строку для добровільного виконання рішення) по 24.04.2012р. (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена розміром накладеного штрафу).

Перевіривши правильність нарахування пені за вказаний Позивачем період (з 19.02.2012р. по 24.04.2012р.) суд зазначає, що пеня за вказаний Позивачем період до стягнення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», з кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Проте, згідно цієї ж ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено вище судом, повідомлення від 23.09.2011р. №13/05-1980 про надіслання копії Рішенні №101 з копією такого Рішення, зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу надіслано Позивчем Відповідачу 23.09.2011р., та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане Відповідачем 24.09.2011р.

Провадження у справі № 5015/6832/11 (про визнання недійсним Рішення №101) порушене 07.11.2011р., тобто до закінчення двомісячного строку на добровільну сплату штрафу).

30.01.2012р. провадження у справі № 5015/6832/11 зупинене з причин призначення експертизи. Провадження у справі № 5015/6832/11 поновлене з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 16.05.2012р.

Вищенаведене є доказом того, що за період з 19.02.2012р. по 24.04.2012р. (за який Позивач розраховує пеню) справа про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України №101 перебувала на розгляді.

Проте, Позивач стверджує, що період, протягом якого зупинено провадження у справі (№5015/6832/11) не може вважатись періодом, протягом якого здійснювався фактичний розгляд справи. При цьому Позивач посилається на п.20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями).

Суд зазначає, що згідно п.20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями), тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Крім того, статтею 79 ГПК України передбачено зупинення провадження у справі, а не зупинення розгляду справи. Відтак, зупинення провадження у справі не зупиняє її розгляду, справа в цей час перебуває на розгляді.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за період з 19.02.2012р. по 24.04.2012р., відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що проводити розрахунок пені за інший період, самостійно визначати такий суд, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, не вправі, оскільки таке буде виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.03.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 15.03.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 20812013) 12000грн. штрафу, який стягнути до загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (81172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 20812013) від 22.09.2011р. №101, а саме: припинити використання у господарскомерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1».

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 2007,25грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.