Рішення № 30882783, 18.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2013 р. Справа № 911/862/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков",

18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41

до Малого виробничо-комерційного підприємства "Вал",

09300, Київська обл., Володарський район, смт. Володарка, вул. Кооперативна, 137

про стягнення 39 890,74 грн.

за участю представників:

позивача - Івлєва Л.П. (довіреність від 27.08.2012 № 333);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач) до Малого виробничо-комерційного підприємства "Вал" (далі - відповідач) про стягнення 50 258,85 грн., з яких: 48 911,15 грн. - основний борг, 910,57 грн. - 20% річних та 437,13 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 53 від 29.03.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8715 від 02.04.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частково основного боргу в розмірі 10 368,11, що підтверджується банківськими виписками та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 39 890,74 грн., з яких: 38 543,04 грн. основного боргу, 437,13 грн. пені та 910,57 грн. 20% річних.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 39 890,74 грн., з яких: 38 543,04 грн. - основний борг, 437,13 грн. - пеня та 910,57 грн. - 20% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судове засідання 02.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 18.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 65 від 17.04.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника відповідача.

При розгляді даного клопотання судом враховано, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у справі від 15.03.2013 відповідачу роз'яснено право, відповідно до статті 59 Господарського процесуального кодексу України, подати господарському суду відзив на позовну заяву і документи на його підтвердження, а також надано час для підготовки до судового засідання, достатній для забезпечення явки в судове засідання представника та подання суду доказів.

При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

З огляду на вказане, судом враховано, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не додано до клопотання жодного доказу на підтвердження тих обставин, що в ньому зазначені, крім того, з підстав, що вказані відповідачем, розгляд справи відкладався і повторно вказані підстави не визнаються судом поважними.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а справу, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач, постачальник) та Малим виробничо-комерційним підприємством "Вал" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 26.11.2012 № 1195-03 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах Договору відповідно до виписаних накладних(пункт 1.1. Договору).

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 4.2. Договору покупець здійснює розрахунки за кожну поставку окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26.11.2013, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 13-21) на суму 48 911,15 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучений копії зазначених накладних.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено про оплату відповідачем частково суми боргу в розмірі 10 368,11, що підтверджується банківськими виписками, залученими до матеріалів справи.

Зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, а, відтак, ціну позову становить 39 890,74 грн., з яких: 38 543,04 грн. - основний борг, 437,13 грн. - пеня та 910,57 грн. - 20% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 543,04 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на лютий 2013 року складає 45 228,72 грн. (копія в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську виписку - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.08.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на лютий 2013 року наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем повністю не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 38 543,04 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі підпункту 5.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 437,13 грн., та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 910,57 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню, оскільки Договором передбачено інший розмір відсотків річних, вимога про стягнення 20% річних також підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 543,04 грн. основного боргу, 437,13 грн. пені та 910,57 грн. 20% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого виробничо-комерційного підприємства "Вал" (09300, Київська обл., Володарський район, смт. Володарка, вул. Кооперативна, 137, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 205881127) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32268131) 38 543 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 04 коп. основної заборгованості, 910 (дев'ятсот десять) грн. 57 коп. 20% річних, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 13 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук