Рішення № 30882663, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/832/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-2000" про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача: Пятоволенко І.І. (дов. № 146 від 13.02.2013),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року Дочірнє підприємство "Києво-Святошинського управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-2000" (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 140677-ПГ/12 від 28.12.2011 з оплати природного газу, переданого відповідачу у період з січня по березень 2012 року на загальну суму 13611,28 грн.

У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 13053,18 грн боргу, з яких: 11692,10 - основного боргу; 885,56 грн - пені, 87,37 грн - втрат коштів від інфляції та 388,15 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2013 порушено провадження у справі № 911/832/13-г та призначено її до розгляду на 26.03.2013.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.03.2013 представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.04.2013.

Присутній в судовому засіданні 16.04.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 16.04.2013 не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторонам судом було належним чином надано можливість довести свої вимоги та заперечення, а також те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

28.12.2011 між Дочірнім підприємством "Києво-Святошинського управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-2000" (споживач, відповідач у справі) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 140677-ПГ/12 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору ) постачальник постачає природній газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами додаткової угоди від 05.01.2012 до договору сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 3977,58 грн (п. 4.2.1. договору сторонами викладено в новій редакцій).

Обовязок з оплати вартості послуг з постачання природного газу узгоджено сторонами у п. 4.6. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято імпортований природний газ за період з січня по березень 2012 року включно в обсязі 3,422 тис. кв.м. загальною вартістю 13611,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актами прийому-передачі природного газу: за січень 2012 року від 31.01.2012, за лютий 2012 року від 29.02.2012 та за березень 2012 року від 31.03.2012.

Із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти на загальну суму 13611,28 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаним актом.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки імпортованого природного газу у відповідності до умов договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість послуг з постачання імпортованого природного газу сплатив частково, а саме в сумі 1900 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 143 від 16.10.2012.

Крім того, під час розрахунку основного боргу позивачем враховано, що станом на 12.01.2012 на рахунках Дочірнього підприємства "Києво-Святошинського управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" обліковувалась переплата в сумі 19,17 грн, на яку позивачем зменшено основний борг за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 140677-ПГ/12 від 28.12.2011.

Доказів з приводу проведеної відповідачем повної оплати вартості послуг з постачання імпортованого газу за договором, яким позивач обґрунтовує позов, в матеріалах справи не міститься та сторонами подано не було.

Відтак, враховуючи наведене господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем послуг з постачання імпортованого газу за договором становить 11692,10 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити природний газ відповідає обов'язок споживача оплатити вартість газу і наданих послуг.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 4.6. договору, остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем розрахунків за договорами повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів/розрахунків в рахунок оплати вартості наданих послуг з постачання газу в сумі 11692,10 грн відповідачем надано не було, в розумінні ст.ст. 1087, 1888 ЦК України та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", про що додатково свідчить довідка філії Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державного ощадного банку України (оригінал в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості послуг з постачання імпортованого природного газу у розмірі 11692,10 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить - 11692,10 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень ч.ч. 1 і 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 11692,10 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення 87,37 грн втрат коштів від інфляції та 388,15 грн 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то Господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування 3% річних, заявлені позивачем, ч. 2 ст. 625 ЦК України, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 388,15 грн 3% річних.

Однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування інфляційних втрат, заявлені позивачем, ч. 2 ст. 625 ЦК України, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично невірним виходячи з того, що заявляючи вимогу про стягнення втрат коштів від інфляції за період з січня 2012 по грудень 2012 року, останнім не враховано дефляцію у заявленому періоді.

Тобто, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 87,37 грн втрат коштів від інфляції є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня за періоди вказані у розрахунку на суму боргу наростаючим підсумком, що склала 885,56 грн.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умови щодо настання відповідальності у вигляді пені сторони виклали у п. 6.2.2. договору.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він є арифметично невірним, виходячи з того, що при його розрахунку позивач неправомірно включив у суму на яку нараховується пеня (13611,27 грн з 25.07.2012) - 5632,25 грн за актом приймання - передачі за січень 2012, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по вказаному акту припиняється 10.07.2012 (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане), у розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин господарський суд здійснив власний розрахунок пені, з урахуванням строків виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 6.2.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка склала 89,95 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення7979.0225.07.2012 - 10.08.2012177.5000 %0.041 %*55.592704.7511.08.2012 - 10.09.2012317.5000 %0.041 %*34.36При цьому, слід зазначити, що розрахунок пені на суму боргу та відповідний період визначено судом у розрізі сум кожного з трьох актів приймання-передачі природного газу та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 89,95 грн.

Оскільки вірна сума пені за розрахунком суду, за вказані періоди, складає 89,95 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 885,56 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 89,95 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 795,61 грн пені (885,56 грн - 89,95 грн), суд відмовляє.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11692,10 грн основного боргу, 388,15 грн 3% річних та 89,95 грн пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-2000" (код ЄДРПОУ 30607708) на користь Дочірнього підприємства "Києво-Святошинського управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (код ЄДРПОУ 19412538) 11692,10 грн основного боргу, 388,15 грн 3% річних та 89,95 грн пені, а також 1604,18 грн судового збору.

3. В частині позову про стягнення 87,37 грн втрат коштів від інфляції та 795,61 грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Черногуз А.Ф.