Рішення № 30882608, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 25/7

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя - Величко Н.В.

Судді - Гриник М.М., Демідова П.В.

при помічнику Юровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка

про: стягнення 732 998 147,45 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Доманський О.А. - за довір. № 270/10 від 14.12.2012р.

від відповідача: Никонович С.В. - за довір. № 5 від 08.01.2013р.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення 732.998.147,45 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. у справі № 25/7 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» основний борг в сумі 74.840.452,99 грн., індекс інфляції в сумі 5.529.903,32 грн., 3% річних в сумі 2.240.477,91 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 646.578.921 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. скасовано частково, позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» основний борг у сумі 74.840.452,99 грн., інфляційні нарахування - 5.529.903,32 грн., 3 % річних у сумі 2.240.477,91 грн., пеню - 380.839,22 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. та рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. у справі № 25/7 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. у справі № 25/7, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012р., позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг в сумі 74.840.452,99 грн., індекс інфляції в сумі 5.529.903,32 грн., 3% річних в сумі 2.240.477,91грн., пеню в сумі 3.046.713,78 грн. В решті позову (в частині пені) відмовлено. В частині стягнення основного боргу у сумі 646.578.921,00 грн. провадження у справі припинено за відсутності предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2012р. у справі № 25/7 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. у справі № 25/7, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

У цій постанові Вищим господарським судом України зазначено, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Однак з матеріалів справи вбачається, що вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів, господарські суди попередніх інстанцій надали правову оцінку лише фінансовому стану відповідача, що не є безумовною та винятковою підставою для зменшення розміру пені, та не досліджували поважність причин неналежного виконання зобов'язань відповідачем, а також фінансове становище та інтереси позивача.

Також колегією Вищого господарського суду України у постанові від 10.12.2012р. зазначено, що згідно з абз. 2 п. 6.1 договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Згідно з п. 4.4 договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язаний надати постачальнику для підпису два екземпляри акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця. Відповідно, після підписання цих актів постачальником останній має надати один примірник покупцю.

Відповідач звертав увагу судів, зокрема, на те, що акти прийому-передачі за квітень і травень 2010 року були підписані позивачем лише 06.12.2010р. Загальна вартість газу за цими актами складає 365.469.021,50 грн. В оскаржуваному рішенні місцевий суд зазначив про доводи відповідача щодо несвоєчасного надання позивачем актів приймання-передачі, що позбавляло відповідача можливості проводити вчасні розрахунки. Разом з тим місцевий суд, як і суд апеляційної інстанції, вказаним доводам відповідача оцінки не надав, зазначених обставин не дослідив.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У зв'язку з поверненням до господарського суду Донецької області, справа № 25/7 передана на автоматичний розподіл справ між суддями, за результатами автоматичного розподілу справу передано на вирішення судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 21.02.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 25/7 у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Гриник М.М., Демідова П.В.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України та оголошувались перерви.

В ході нового розгляду справи позивач надав заяву від 17.04.2013р. № 3110-1820 (т.3 а.с.66), в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до 74 840 452,99грн., у зв'язку з його частковим погашенням після порушення провадження у справі, а також збільшив позовні вимоги в частині періоду стягнення пені до 20 590 376,71 грн.

У судовому засіданні, що відбулось 22.04.2013р., позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 17.04.2013р. № 3110-1820, посилаючись на приписи ст.22 ГПК України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України, а також п.6.1, п.7.2 та п.9.3 договору № 06/09-2052 від 23.12.2009р.

Вимоги ухвали суду від 06.03.2013р. стосовно здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних на заборгованість за кожним актом прийому-передачі газу окремо, позивач не виконав, посилаючись на обґрунтованість свого розрахунку. Також повідомив суд про неможливість надання доказів повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу, оскільки умовами спірного договору не передбачено строків та порядку повернення таких актів покупцям, а також зазначив на сплив строку збереження супровідних та поштових документів.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що абз.2 п. 6.1 договору № 06/09-2052 від 23.12.2009р. передбачено проведення остаточного розрахунку на підставі саме актів приймання-передачі (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Відповідач стверджує, що ним направлялись відповідні акти приймання-передачі позивачу, але позивач підписаними ці акти не повернув і відповідних доказів на спростуванні цієї обставини не надав. Також факт несвоєчасного надання відповідачу належним чином оформлених актів прийняття-передачі газу у спірний період підтверджується тим, що відповідні акти за квітень та травень 2010 року підписані позивачем лише 06.12.2010р., а загальна вартість поставленого за цими актами природного газу становить 365 469 021,5грн. На переконання відповідача, несвоєчасне надання позивачем підписаних актів приймання-передачі природного газу позбавило ПАТ «Концерн Стирол» можливості своєчасно здійснити розрахунки, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення санкцій в силу ч.3 ст.219 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач посилається на те, що стягнення з нього додатково суми пені може призвести до погіршення і без того тяжкого фінансового стану підприємства або до повного припинення здійснення господарської діяльності по виробленню мінеральних добрив для сільгоспвиробників, що ставить під загрозу продовольчу безпеку країни в цілому. На підтвердження заперечень надано суду звіти про фінансові результати ПАТ «Концерн Стирол» за 2009-2012рр.

Стосовно направлення позивачу актів приймання-передачі газу пояснив, що направляв ці акти як Укрпоштою, так і експрес-поштою. Строк зберігання реєстрів поштових відправлень складає 1 рік, тому в силу об'єктивних причин не може надати відповідні реєстри поштових відправлень. Проте надав для долучення до справи у якості доказів направлення позивачу актів приймання-передачі газу за період червень-серпень 2010р., жовтень-грудень 2010р. відповідні накладні експрес-пошти.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд враховує, що позивач у заяві від 17.04.2013р. № 3110-1820, окрім зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, також одночасно збільшив період нарахування заявленої до стягнення пені. Суд вважає, що позивачем не змінено ані предмету, ані підстав позову, тому заява позивача від 17.04.2013р. № 3110-1820 відповідає положенням ст.22 ГПК України і приймається судом до розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.12.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладений договір поставки природного газу № 06/09-2052, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, узгодженому у договорі (т.1 а.с.11).

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу (абз.2 п.4.4 договору).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.2 договору № 06/09-2052 сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.9.3 договору).

Сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 10.03.2010 р., № 3 від 31.05.2010 р. з протоколом розбіжностей від 22.06.2010 р., № 4 від 01.06.2010 р., № 5 від 25.06.2010 р., № 6/1 від 20.07.2010 р., № 6 від 21.07.2010 р., № 7 від 06.08.2010 р., відповідно до яких внесено доповнення та зміни до основного договору в частині періоду, обсягів поставки, а також строку дії договору (т.1 а.с.18-27).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір № 06/09-2052, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки, особливості укладення, зміни та виконання якого врегульовані у ст. 712 Цивільного кодексу України та загальних положеннях статей Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникають на підставі договору купівлі-продажу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається, на виконання умов зазначеного договору позивач протягом січня - грудня 2010 року передав відповідачу природний газ.

У матеріалах справи наявні підписані позивачем та відповідачем акти прийому-передачі природного газу (т.1 а.с.30-40,64): від 31.01.2010р. за січень 2010 року на суму 126 639 363,08 грн., від 28.02.2010р. за лютий 2010 року на суму 157 041 570,17 грн., від 31.03.2010р. за березень 2010 року на суму 244 447 521,13 грн., від 30.06.2010р. за червень 2010 року на суму 104 910 370,19 грн., від 31.07.2010р. за липень 2010 року на суму 74 112 261,11 грн., від 31.08.2010р. за серпень 2010 року на суму 172 061 287,54 грн., від 30.09.2010р. за вересень 2010 року на суму 282 082 273,07 грн., від 31.10.2010р. за жовтень 2010 року на суму 239 908 613,84 грн., від 30.11.2010р. за листопад 2010 року на суму 173 716 326,58 грн., від 06.12.2010р. за квітень 2010 року на суму 227 086 923,49 грн., від 06.12.2010р. за травень 2010 року на суму 138 382 098,01 грн., від 31.12.2010р. за грудень 2010 року на суму 368 746 713,13 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не заперечується сторонами, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу, що зумовило звернення ДК «Газ України» до суду з цим позовом - про стягнення основного боргу у розмірі 721 419 373,99 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в ході розгляду справи відповідачем частково сплачено основний борг на суму 646 578 921,00 грн.

Судами попередніх інстанцій припинено провадження у справі № 25/7 в частині суми основного боргу у розмірі 646 578 921,00 грн. за відсутністю предмету спору. При перегляді справи у касаційному порядку колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що провадження у справі у частині стягнення основної суми заборгованості у сумі 646.578.921,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п.п.1-1 ст.80 ГПК України, проте рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012р у справі № 25/7 скасовані повністю з направленням справи на новий розгляд.

На момент нового розгляду цієї справи основний борг складає 74.840.452,99 грн., що не заперечується сторонами. Також у заяві від 17.04.2013р. № 3110-1820 позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині суми основного боргу до 74.840.452,99 грн.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 74.840.452,99 грн., відповідачем ця заборгованість не оспорюється, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача:

1) пені на загальну суму 20 590 376,71 грн., у тому числі по зобов'язанням січня 2010р. за період з 11.02.2010р. по 12.03.2010р. на суму 26 156,34 грн.; по зобов'язанням лютого 2012р. за період з 11.03.2010р. по 22.03.2010р. на суму 736 786,09 грн.; по зобов'язанням березня 2010р. за період з 11.04.2010р. по 22.04.2010р. на суму 520 294,03 грн.; по зобов'язанням жовтня 2010р. за період з 11.11.2010р. по 15.11.2010р. на суму 29 658,48 грн.; по зобов'язанням листопада, квітня і травня 2010р. за період з 11.12.2010р. по 31.01.2011р. на суму 8 713 329,62 грн.; по зобов'язанням грудня 2010р. за період з 11.01.2011р. по 11.07.2011р. на суму 10 564 152,15 грн..

2) 3% річних з 11.02.2010р. по 27.01.2011р. - 2 240 477,91 грн.

3) інфляційних за лютий - грудень 2010 року у розмірі 5 529 903,32 грн.,

суд зазначає наступне:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Як вбачається з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Сторонами у п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 договору останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.9.3 договору).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч.6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів господарського суду Донецької області дійшла висновку про те, що положення пункту 9.3 договору № 06/09-2052 від 23.12.2009р., в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, а також встановили трирічний строк позовної давності для стягнення неустойки, суперечать вимогам ч.2 ст.260, ст.261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постановах від 04.12.2012р. у справі № 17/034-11 (№ 3-56гс12) та від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11 (№ 3-62гс12).

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (ст.111-28 ГПК України).

Зі змісту п.6.1 договору також випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо за шість місяців, визначених ч.6 ст.232 ГК України, та в межах передбаченого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України річного строку позовної давності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на загальну суму 20.590.376,71грн. (т.3 а.с.66-69), у тому числі: по зобов'язанням січня 2010р. за період з 11.02.2010р. по 12.03.2010р. на суму 26 156,34 грн.; по зобов'язанням лютого 2012р. за період з 11.03.2010р. по 22.03.2010р. на суму 736 786,09 грн.; по зобов'язанням березня 2010р. за період з 11.04.2010р. по 22.04.2010р. на суму 520 294,03 грн.; по зобов'язанням жовтня 2010р. за період з 11.11.2010р. по 15.11.2010р. на суму 29 658,48 грн.; по зобов'язанням листопада, квітня і травня 2010р. за період з 11.12.2010р. по 31.01.2011р. на суму 8 713 329,62 грн.; по зобов'язанням грудня 2010р. за період з 11.01.2011р. по 11.07.2011р. на суму 10 564 152,15 грн., суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме несвоєчасне надання позивачем підписаних актів приймання-передачі природного газу позбавило ПАТ «Концерн Стирол» можливості здійснити розрахунки. Як встановлено судом, наявні у справі акти приймання-передачі від 31.01.2010р. за січень 2010 року на суму 126 639 363,08 грн., від 28.02.2010р. за лютий 2010 року на суму 157 041 570,17 грн., від 31.03.2010р. за березень 2010 року на суму 244 447 521,13 грн., від 30.06.2010р. за червень 2010 року на суму 104 910 370,19 грн., від 31.07.2010р. за липень 2010 року на суму 74 112 261,11 грн., від 31.08.2010р. за серпень 2010 року на суму 172 061 287,54 грн., від 30.09.2010р. за вересень 2010 року на суму 282 082 273,07 грн., від 31.10.2010р. за жовтень 2010 року на суму 239 908 613,84 грн., від 30.11.2010р. за листопад 2010 року на суму 173 716 326,58 грн., від 06.12.2010р. за квітень 2010 року на суму 227 086 923,49 грн., від 06.12.2010р. за травень 2010 року на суму 138 382 098,01 грн., від 31.12.2010р. за грудень 2010 року на суму 368 746 713,13 грн. підписані обома сторонами без зауважень та проставляння дати їх підписання кожною стороною. Відповідач не надав суду будь-яких доказів підписання та отримання від позивача спірних актів приймання-передачі в іншу дату, ніж зазначено у цих актах як дата складання. Надані ПАТ «Концерн Стирол» квитанції експрес пошти (т.3 а.с.54-59) суд до уваги не приймає, оскільки з цих документів не можливо встановити, що саме було направлено за цими квитанціями на адресу позивача. Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді стягнення санкцій на підставі ч.3 ст.219 Господарського кодексу України відсутні.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, у тому числі і за власною ініціативою, приймаючи рішення, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що протягом розгляду справи відповідачем погашено 90 % суми основного боргу, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених невиконанням саме відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення.

Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 20 % - до 16.472.301,36 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ПАТ «Концерн Стирол» повністю.

Як вбачається, позивачем здійснено розрахунок та пред'явлено до стягнення 3% річних за період з 11.02.2010р. по 27.01.2011р. у розмірі 2 240 477,91 грн. та інфляційні за лютий - грудень 2010 року у розмірі 5 529 903,32 грн. (т.1 а.с.55-59)

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами Поряд з цим господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сторонами протилежного не доведено.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення 74.840.452,99 грн. основного боргу, пені у розмірі 20.590.376,71 грн., 3% річних - 2.240.477,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5.529.903,32 грн., задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 20 % - до 16.472.301,36 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 74.840.452,99 грн. основного боргу, 16.472.301,36 грн. пені, 25.500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2013 р.

Головуючий суддя Н.В. Величко

Суддя М.М. Гриник

Суддя П.В. Демідова

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

2 - сторонам

Вик: (062) 381-91-20