Постанова № 30882533, 18.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року № 2а-10386/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Самборська Ю.М.

за участю:

представника позивача - Гринкевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Корпорація «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 року №0003672321 та №0003682321.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом проведено перевірку Корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» та складено Акт від 26.10.2012 р. №2044/22-20/36312645, на підставі якого були винесені податкові повідомлення - рішення від 09.11.2012 р. №0003672321, яким донараховано 206263,75 грн. податку на прибуток та №0003682321, яким донараховано податку на додану вартість у розмірі 168312,50 грн. Не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки, оскільки факт придбання товарів у контрагентів документально підтверджується договорами, податковими накладними та видатковими накладними. Посилається на те, що податковим органом не вказано жодних обставин, які б спростовували реальність господарських операцій з контрагентами та факт їх здійснення. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому зазначає, що на підставі первинних документів наданих позивачем до перевірки не можливо ідентифікувати використання отриманих будівельних матеріалів в господарській діяльності Корпорації «Львівінвестбуд». Посилається на п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 про необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами. Також вказує, що згідно бази системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів встановлено розбіжності. Просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечила, щодо задоволення позову з підстав зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.10.2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р, за результатами якої складено акт перевірки №2044/22-20/36312645 від 26.10.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення Корпорацією «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1, п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями в редакції Закону від 22.07.1997 р. № 283/97-ВР (надалі Закон № 334/94), встановлено заниження податку на прибуток в сумі 165011,00 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 р. в сумі 165011,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон № 168/97), занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 134650,00 грн., в тому числі за грудень 2010 р. по операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» в сумі 132009,00 грн., по операціях з ПП «Екоенергобуд» в сумі 2641,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0003672321 від 09.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 206 263, 75 грн., з яких 165011,00 грн. зобов'язання за основним платежем та 41252,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0003682321 від 09.11.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168312,50 грн., з яких 134650,00 грн. зобов'язання за основним платежем та 33662,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим органом на підставі наданих позивачем до перевірки документів встановлено, що Корпорацією «КБП «Львівінвестбуд» отримано від ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» будівельних матеріалів, а саме металоконструкцій на загальну суму 792054,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 132009,00 грн. Проте відповідач зазначив, що в первинних документах відсутні одиниця виміру, вид та кількість відповідного виду металоконструкцій, що унеможливлює ідентифікувати використання даного виду будівельних матеріалів в господарській діяльності Корпорації «КБП «Львівінвестбуд».

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження віднесення до валових витрат та до податкового кредиту коштів понесених ним на придбання будівельних матеріалів представлено суду видаткову накладну №000018 від 29.12.2010 р. та податкові накладні №78 від 08.12.2010 р.. №82 від 17.12.2010 р., №83 від 24.12.2010 року, № 87 від 27.12.2010 року, № 101 від 28.12.2010 року на загальну суму 792054,00 грн. та Договір поставки № ДГ-0000075 від 07.12.2010 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704).

Пунктом 2.4 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Щодо завищення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року податковим органом встановлено його завищення у сумі 134650,00 грн., в тому числі 132009,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості отриманих від ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» будівельних матеріалів (металоконструкцій), які не можливо ідентифікувати використання у господарській діяльності Корпорації «КБП "Львівінвестбуд".

Щодо іншої частини податкового кредиту, то згідно даних бази системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів між Корпорації «КБП "Львівінвестбуд" та ПП «ЕКОЕНЕРГОБУД» за грудень 2012 року податковим органом виявлено розбіжності в сумі 2641,00 грн.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

На підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з Приватним підприємством «ЕКОЕНЕРГОБУД» представлено копії податкових накладних.

Судом не враховуються пояснення відповідача, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача встановлено розбіжність з контрагентом позивача, неподання такими податкових декларації з податку на додану вартість та/або з нульовими показниками, не заповнення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, відсутність основних фондів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент ПП «ЕКОЕНЕРГОБУД» не виконало свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 13.01.2009 року та позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постановах від 21.01.2010 року, від 21.07.2010 року.

Згідно п.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0003672321 та №0003682321 від 09.11.2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.11.2012 року, податкові повідомлення-рішення №0003672321 та №0003682321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» судовий збір в сумі 2146 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2013 р.

Суддя Кухар Н.А.