Постанова № 30881526, 10.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/215/13-а

Рядок статзвіту № 3.7.2

Код - 13

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін:

позивача: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, представник - Марканич В. М.,

відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 5100,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст 160 КАС України 10.04.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 квітня 2013 року.

Позивач, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті та її структурний підрозділ - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 5100,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками проведених перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, 19.06.2012 та 22.11.2012 було винесено постанови про застосування фінансових санкцій № 148176 в сумі 1700,00 грн. на підставі акту № 029376 від 14.05.2012, в якому зафіксовано порушення автотранспортного законодавства, а саме, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія; № 158484 в сумі 1700,00 грн. на підставі акту № 029818 від 01.10.2012 та № 158486 в сумі 1700,00 грн. на підставі акту перевірки № 029830 від 08.10.2012, в яких зафіксовано відсутність договорів про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, відсутність контрольного приладу (тахографу) - реєстрація режимів праці та відпочинку водія. У встановлений термін фінансові санкції ОСОБА_2 добровільно сплачені не були, а постанови про застосування фінансових санкцій в установленому порядку не оскаржувались.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в запереченнях б/н б/д. Зокрема, зазначив, що у постановах про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_2 відсутні відомості про те, які конкретно порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" ним було вчинено. Також, вони оформлені з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, оскільки при складанні актів перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ОСОБА_2 була звернута увага посадових осіб позивача про наявність у нього всіх необхідних документів, передбачених чинним законодавством, які й були надані для перевірки. Проте, їх наявність перевіряючий залишив поза увагою та не надав їм належної оцінки. Крім того, в порушення п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, повідомлення про розгляд справи про порушення він не отримував, через що можливість надати пояснення, докази та заперечення не мав. Всупереч нормам п.29 зазначеного Порядку постанови про застосування фінансових санкцій ОСОБА_2 не отримував, а про їх існування дізнався випадково, у зв'язку з чим не міг скористатися своїм правом на їх оскарження у встановлений законом строк.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у відповідності до затвердженого графіку проведення спільних рейдових перевірок по контролю за дотриманням законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в період з 07 по 31 травня 2012 року та завдання на перевірку № 092598 від 12.05.2012 посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області було проведено перевірку транспортного засобу марки VOLKSWAGEN LT35, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, серія і номер ліцензійної картки та строк її дії НОМЕР_4 з 19.05.2010 (необмежений), що належить ФОП ОСОБА_2, на додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в результаті якої складено акт № 029376 від 14.05.2012. Згідно з актом № 029376, проведеною перевіркою виявлено порушення абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія, наказ № 340 від 07.06.2010.

Про проведення 17.05.2012 року розгляду справи за актом № 029376 від 14.05.2012 про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_2 був проінформований під особистий розпис, про що свідчить копія повідомлення, що міститься в матеріалах справи (а. с. 31).

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії пояснень ОСОБА_2, наданих 17.05.2012 (а. с. 32), відповідач заявив, що індивідуальна контрольна книга в нього в наявності була, під час проведення попередніх перевірок йому не повідомляли про введення нової форми та про недійсність наявної книги.

За результатами розгляду справи про порушення заступником начальника територіального управління Головавтоінспекції в Закарпатській області було винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 148176 від 19 червня 2012 року, у відповідності до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до автомобільного перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн.

Зазначена постанова № 148176 від 19 червня 2012 року направлена на адресу ФОП ОСОБА_2 19 червня 2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ним особисто 23 червня 2012 року (а. с. 38, 39).

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, ч. 2 вищезазначеної норми встановлено, що документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

У відповідності до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Форма індивідуальної контрольної книжки наведена в додатку 3 до вищезазначеного Положення. Наказом Міністерства інфраструктури України "Про внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 07.06.2010 № 340" від 29 грудня 2011 року № 659 до вищенаведеного Положення було внесено ряд змін, в тому числі, щодо форми індивідуальної контрольної книжки.

У відповідності до п.4 наказу Міністерства інфраструктури України від 29 грудня 2011 року № 659, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування (тобто, з 06.02.2012).

Отже, починаючи з 06 лютого 2012 року водії, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, транспортні засоби яких не обладнані тахографом, зобов'язані мати індивідуальну контрольну книжку нового зразка, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 29 грудня 2011 року №659.

Як встановлено актом перевірки № 029376 від 14.05.2012, водій ОСОБА_2 індивідуальну контрольну книжку за формою, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 29 грудня 2011 року № 659, в наявності не мав.

В поясненні до акту, поясненнях, адресованих начальнику ТУ ГДІАТ в Закарпатській області, а також наданих в судових засіданнях відсутність такої книжки нового зразка відповідач аргументував необізнаністю про введення нової форми та наявністю індивідуальної контрольної книжки згідно з формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на положення ст. 68 Конституції України.

Так, у відповідності до вищеназваної статті Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, зазначеною нормою Основного Закону встановлено обов'язок фізичних та юридичних осіб неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, та передбачено, що їх незнання не звільняє від відповідальності.

Починаючи з 06.02.2012 набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 29 грудня 2011 року № 659, яким була затверджена нова форма індивідуальної контрольної книжки, отже всі особи, на яких поширюється сфера дії зазначеного наказу, з цієї дати зобов'язані застосовувати саме таку форму.

Ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, в тому числі, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно застосовано до ОСОБА_2 штраф у розмірі 1700,00 грн. згідно з постановою про застосування фінансових санкцій № 148176 від 19 червня 2012 року, і така сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, у відповідності до затвердженого графіку проведення спільних рейдових перевірок по контролю за дотриманням законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в період з 01 по 22 жовтня 2012 року та завдань на перевірку № 082303 від 01.10.2012 та № 082308 від 08.10.2012 посадовими особами позивача 01 жовтня 2012 року та 08 жовтня 2012 року було проведено перевірки транспортного засобу марки VOLKSWAGEN LT35, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, серія і номер ліцензійної картки та строк її дії НОМЕР_4 з 19.05.2010 (необмежений), що належить ФОП ОСОБА_2, на додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в результаті якої складено акти № 029818 від 01.10.2012 та № 029830 від 08.10.2012. Згідно із зазначеними актами, проведеними перевірками виявлено порушення абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутність договорів та інформаційних листів згідно з наказом Міністерства інфраструктури України № 331 від 20.06.2012, а також ст. 20 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, в частині не обладнання транспортного засобу тахографом.

Стосовно проведення 11.11.2012 розгляду справи за актом № 029818 від 01.10.2012 про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт на адресу ФОП ОСОБА_2, зазначену в реєстраційних документах (АДРЕСА_1) рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено повідомлення № 02-0013 від 02 листопада 2012 року, яке повернулося до позивача з відміткою органу поштового зв'язку "за зазначеною адресою тимчасово не проживає" (а. с. 14).

Рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ФОП ОСОБА_2, зазначену в реєстраційних документах (АДРЕСА_1), було направлено повідомлення № 02-0016 від 02 листопада 2012 року щодо проведення 11.11.2012 розгляду справи за актом № 029830 від 08.10.2012 про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке також повернулося до адресанта з відміткою органу поштового зв'язку "за зазначеною адресою тимчасово не проживає" (а. с. 24).

За результатами розгляду справ про порушення заступником головою комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції було винесено постанови про застосування фінансових санкцій № 158484 від 22 листопада 2012 року та № 158486 від 22 листопада 2012 року, у відповідності до яких за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до автомобільного перевізника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн.

Зазначені постанови № 158484 від 22 листопада 2012 року та № 158486 від 22 листопада 2012 року направлені на адресу ФОП ОСОБА_2, зазначену в реєстраційних документах (АДРЕСА_1), 23 листопада 2012 року рекомендованими листами з повідомленням про вручення, однак, останні були повернуті адресанту з відмітками органу зв'язку "адресат тимчасово виїхав, адреса не відома" (а. с. 17, 27).

Приймаючи рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій згідно з постановами № 158484 від 22 листопада 2012 року та № 158486 від 22 листопада 2012 року, позивач виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", в частині необхідної наявності переліку документів, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, а саме, відсутність договорів та інформаційних листів згідно з наказом Міністерства інфраструктури України № 331 від 20.06.2012, а також ст. 20 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, в частині не обладнання транспортного засобу тахографом. У зв'язку з чим дійшов висновку, що за скоєне правопорушення до ФОП ОСОБА_2 як автомобільного перевізника підлягає застосуванню санкція згідно з абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, суд з таким висновком позивача погодитись не може, з огляду на наступне.

Абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" дійсно передбачено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді застосування санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, ч. 2 вищезазначеної норми встановлено, що документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з актами проведення перевірки додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 029818 від 01.10.2012 та № 029830 від 08.10.2012 державними інспекторами констатовано відсутність у ФОП ОСОБА_2 договорів та інформаційних листів згідно з наказом Міністерства інфраструктури України № 331 від 20.06.2012.

Однак, як з'ясовано в судовому засіданні та не заперечується представником позивача, вищезазначені документи були в наявності в ФОП ОСОБА_2 на момент здійснення перевірки та пред'являлися посадовим особам позивача, проте, останніми взяті до уваги не були через не надісланням їх засобами факсимільного зв'язку завчасно на адресу відповідного територіального органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті за місцем проведення державної реєстрації перевізника.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", вказана норма зобов'язує автомобільних перевізників мати в наявності і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зазначеною статтею не передбачено необхідності завчасного надіслання автомобільними перевізниками засобами факсимільного зв'язку таких документів, зокрема і договорів та інформаційних листів, до територіальних органів Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Посилання позивача на вимоги наказу Міністерства інфраструктури України №331 від 20.06.2012, суд вважає безпідставним, оскільки зазначеним наказом виключно затверджується Типова форма договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 не було порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки при проведенні перевірки у нього в наявності були всі передбачені законодавствам документи для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень та пред'явлені посадовим особами позивача.

Крім того, суд вважає необґрунтованими застосування до відповідача санкцій в порядку абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення вимог ст. 20 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки така відповідальність передбачена виключно за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Ч. 4 ст. 20 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

Однак, жодною з санкцій ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема і абз.3 ч. 1 ст. 60, не передбачено відповідальність автомобільного перевізника, що здійснює внутрішні нерегулярні пасажирські перевезення, за не обладнання транспортних засобів контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що постанови про застосування фінансових санкцій № 158484 від 22 листопада 2012 року та № 158486 від 22 листопада 2012 року були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому, кошти за ними не підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 5100,00 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 90645, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. (одну тисячу сімсот грн. 00 коп.) згідно з постановою про застосування фінансових санкцій № 148176 від 19 червня 2012 року на рахунок 31118106700211, код ЄРДПОУ 37862638 ГУДКСУ у Закарпатській області МФО 812016.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ващилін Р. О.