Ухвала суду № 30881375, 22.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа № 0907/16132/2012

Провадження № 11/779/196/2013

Категорія ч. 1 ст. 263 КК України

Головуюча у І інстанції Болюк І.І.

Суддя-доповідач Попович С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Поповича С.С.

суддів Томенчука Б.М., Вилки С.С.

з участю : секретаря Бартків В.М.

прокурора Вирсти Т.П.

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 22 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Обертин Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл., жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, громадянина України

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 263 КК України з призначенням покарання:

за ч. 1 ст. 122 КК України - один рік позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України - два роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання - два роки позбавлення

волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Визначено початок строку відбування призначеного покарання.

Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області витрати за проведення експертиз.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, а також незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

І, зокрема, за те, що 18 березня 2012 року впродовж дня разом із своєю співжителькою ОСОБА_3 та малолітньою донькою, відпочиваючи на річці Бистриця-Солотвинська, неподалік вул. Набережної в м. Івано-Франківську, вживав спиртні напої. Близько 22 год. того ж дня між ним та ОСОБА_3 під час прогулянки на грунті ревнощів виникла словесна суперечка, оскільки ОСОБА_2 запідозрив ОСОБА_3 у стосунках з їх спільним знайомим ОСОБА_4. І, будучи обуреним неправомірною, на його думку, поведінкою ОСОБА_4, ОСОБА_2 вирішив йому помститися. З цією метою зайшов до себе додому, взяв саморобний однозарядний пістолет 16 калібру, споряджений одним мисливським патроном, який знайшов близько 10 років назад та зберігав по місцю свого проживання, та запропонував ОСОБА_5 піти до ОСОБА_4 вияснити стосунки.

В ніч на 19 березня 2012 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 прийшли до квартири АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_4, постукали у вхідні двері, ОСОБА_2 вийняв пістолет, який приніс із собою та націлив його на потерпілого і став пред`являти йому претензії з приводу стосунків з ОСОБА_3, в результаті чого між ними виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли в процесі конфлікту, умисно здійснив один постріл з пістолета в ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді обширної вогнепальної рани в ділянці правого колінного суглобу з осколковими переломами зовнішнього виростка правої стегнової кістки, обох кісток правої гомілки у верхній третині, наколінника, ушкодженням зв`язкового апарату і наявністю множинних сторонніх тіл ( дробинок ) в цій ділянці, ускладнених післятравматичним деформуючим артрозом зі стійкою різко вираженою згинально-розгинальною контрактурою, помірним порушенням функції ходи, вираженим больовим синдромом, які згідно висновку експерта № 1013/422-Д від 05 жовтня 2012 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, і викликали тривалий розлад здоров `я і стійку втрату працездатності менше однієї третини.

У апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та пом`якшити покарання, призначивши мінімальне покарання із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину, мотивуючи свою позицію тим, що вважає покарання надто суворим порівняно з його вчинком. Він повністю визнав свою провину в тому, що дійсно незаконно зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу та умисно спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження. Розкаюється у вчиненому і обіцяє, що подібних вчинків з його сторони не буде, так як зрозумів суть своїх протиправних дій. Крім того, заподіяна шкода ним відшкодована в повному обсязі. Потерпілий претензій майнового характеру до нього не має і просить суд суворо його не карати. Проживає з своєю співмешканкою . На утриманні має неповнолітню дочку, яка на даний час хворіє. Він був єдиним годувальником в сім`ї і на даний час його неповнолітня дитина залишилась без засобів для існування. Має постійне місце проживання. Позитивно характеризується. Ізоляція його від суспільства не дасть позитивного результату на виправлення та перевиховання, так як він вже будучи під вартою зрозумів суть своїх протиправний дій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали доводи апеляції, прокурора, який просив залишити вирок без змін, а апеляцію без задоволення, провівши судове слідство в частині дослідження обставин, що можуть мати значення при призначенні покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Апеляційний суд згідно вимог ст. 365 КПК України 1960 року перевіряє вирок в межах апеляції.

Винність і кваліфікація дій засудженого ніким не оспорюється, а тому в ході апеляційного розгляду, виходячи зі змісту ст. 365 КПК України 1960 року, дане питання не перевіряється.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, п. 2, роз`яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Призначаючи засудженому покарання суд врахував, як зазначено у вироку, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, зокрема те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, хоч згідно ст. 89 КК України і вважається раніше не судимим, по місцю проживання характеризується позитивно, перебував на обліку в Івано-Франківському ОКПНД з 1986 по 2002 рік, не працює, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка перебуває на обліку в міській дитячій поліклініці, оскільки хворіє, молодий вік підсудного.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він є батьком дитини, що дитина на його утриманні, що він проживає з ОСОБА_3, є єдиним утриманцем їх сім»ї є безпідставними, і матеріалами справи чи додатково долученими документами не підтверджуються.

Даючи в сукупності оцінку тим пом'якшуючим відповідальність обставинам, що були зазначені судом, і підтверджені уже в ході апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного переконання про те, що враховуючи як тяжкість злочинів так і його фактичні обставини, особу винного та інші зазначені вище обставини, йому слід призначити саме визначене судом покарання, що покарання обране правильно, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, як з врахуванням всіх пом'якшуючих відповідальність обставин так і з врахуванням обставини, що обтяжує покарання, і тому призначене покарання не може бути визнано надто суворим як це вважає засуджений.

Інших порушень кримінально-процесуального законодавства, що були б підставами до скасування чи зміни вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 22 лютого 2013 року щодо нього за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 263 КК України - без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з часу її проголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_____ ______ _____

С.С. Попович Б.М. Томенчук С.С. Вилка