Рішення № 30881147, 24.04.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1087/2013

Єдиний унікальний № 243/2160/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

"24" квітня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геєнко М.Г.,

при секретарі - Горічевій С.В.,

за участю:

представника позивача - Лещенко Д.Ю.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

15 березня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно укладеного кредитного договору № КТХRRХ90917907 від 19 квітня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2521 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості. ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Згідно умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених умов, відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 06 березня 2013 року має прострочену заборгованість на загальну суму 52301 грн. 45 коп. Просить суд стягнути з відповідача на власну користь вказану заборгованість та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача Лещенко Д.Ю., діючий на підставі довіреності № 936-О від 05 квітня 2013 року, позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області 19 квітня 2013 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнала, зазначивши, що дійсно ОСОБА_3 було укладено кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк», проте, він не сплачував щомісячні платежі, оскільки не працював, а отже не мав прибутків. Додатково зазначила, що виплата такої суми заборгованості є непосильною ані для її сина, який на теперішній час офіційно не працевлаштований, ані для неї, як його матері. Просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності, який згідно ст.ст. 257, 258 ЦК України становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки - один рік та за таких обставин, відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засідання та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 19 квітня 2007 року укладено кредитний договір № КТХRRХ90917907, що складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 2521 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17 квітня 2008 року(а.с.4-15).

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами склалися спірні кредитні правовідносини, які регулюються нормами статей 523, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 23 липня 2008 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує проценти за користування кредитом, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 06 березня 2013 року за тілом кредиту складає 2521 грн. 20 коп., за процентами за користування кредитом - 14548 грн. 78 коп., комісія за користування кредитом - 679 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 31585 грн. 26 коп. та штрафи - фіксована частина 500 грн., процентова складова 2466 грн. 74 коп.(а.с. 3).

У судовому засіданні представник відповідача будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості та доказів щодо сплати кредиту не надала, просила лише застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зазначене правило стосується і спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки, яка встановлена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно п. 1.7.31. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які згідно Заяви позичальника є частиною укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором складає 50 років (а.с. 14).

Згідно Заяви позичальника ОСОБА_3 від 19 квітня 2007 року він ознайомився та згоден із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), які були надані йому у письмовій формі (а.с. 4 зв.).

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, збільшеної за домовленістю сторін, а отже, посилання відповідача в частині спливу строку позовної давності є неспроможними.

Виконання зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України забезпечується, зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата встановленої договором або законом неустойки, як визначено в п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Враховуючи, що про порушення зобов'язання відповідачем банк дізнався ще 20 травня 2007 року, коли відповідач не сплатив черговий щомісячний платіж, а до суду звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом лише 15 березня 2013 року, тобто після спливу п'яти років десяти місяців після початку порушення зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме, до 2521 грн. 20 коп.

Згідно п. 1.5.20. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій(а.с. 9).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем(а.с. 3), штраф, який він просить стягнути з відповідача в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2466 грн. 74 коп. (відсоток від суми заборгованості), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та суми пені (2521,20 + 14548,78 + 679,47 + 31585,26 = 49334,71 х 5% = 2466,74 грн.).

Отже за порушення ОСОБА_3 строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеня та штраф, при цьому останній нарахований, в тому числі, й на суму пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 06 березня 2013 року в розмірі 20270 грн. 65 коп., з яких 2521 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 14548 грн. 78 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 679 грн. 47 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, грн. 2521 грн. 20 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2466 грн. 74 коп. (процентна складова) відсутні, оскільки не відповідають положенням закону.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20270 грн. 65 коп., за таких обставин на користь позивача належить стягнути пропорційно задоволеним вимогам понесені судові витрати в розмірі 198 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 256, 259, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 616, 1048,1049,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № КТХRRХ90917907 від 19 квітня 2007 року в розмірі 20 270(двадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 65 коп., з яких 2521 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 14548 грн. 78 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 679 грн. 47 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, грн. 2521 грн. 20 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (р/р № 64993919400001, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 198(сто дев'яносто вісім) грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2013 року.

Суддя М.Г. Геєнко