Рішення № 30880820, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3764/13 16.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської

філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

До Приватного малого підприємства «Квант А»

Про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних

Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства «Квант А» про стягнення основного боргу в розмірі 10.412,54 грн., 3% річних у розмірі 356,88 грн. та 774,66 грн. пені за Договором субпідряду № 645/06 від 01.09.2011, а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору субпідряду № 645/06 від 01.09.2011 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 10.412,54 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 356,88 грн. та 774,66 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3764/13 та призначено до розгляду на 18.03.2013.

Ухвалою суду від 18.03.2013 розгляд справи було відкладено на 02.04.2013 у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних документів.

Позивачем 18.03.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість за договором субпідряду 10.412,54 грн., 774,66 грн. пені, 20,82 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 338,91 грн.

У судовому засіданні 02.04.2013 заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Ухвалою суду від 02.04.2013 розгляд справи було відкладено на 16.04.2013.

У судове засідання 16.04.2013 представник позивача не з'явився, при цьому, 08.04.2013 через канцелярію суду від позивача отримано клопотання, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Крім того, позивач просить застосувати положення статті 267 ЦК України в частині позовної вимоги про стягнення пені та розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте, поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення за закінченням встановленого строку зберігання з відміткою поштової установи на конверті.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.04.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - позивач, субпідрядник) та Приватним малим підприємством «Квант А» (далі - відповідач, генпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 645/06 (далі - Договір), згідно з умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався виконати роботи по виносці діючих кабелів зв'язку ЦТП №3 смт. Гоща по реконструкції районного центру зайнятості смт. Гоща, вул. Наливайка, код робіт згідно ДКПП 45.21.3, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію генпідряднику, усунути протягом гарантійного періоду експлуатації об'єкта недоробки, викликані неякісним виконанням робіт, а відповідач зобов'язався провести оплату виконаних робіт на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість по цьому договору визначена на підставі проектно-кошторисної документації і склала 10.412,54 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з умовами п.3.1. Договору позивач зобов'язався виконати роботи, передбачені договором та здати їх в наступні строки: початок - 01.09.2011, а закінчення 30.11.2011.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 10.412,54 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 22.11.2011 на суму 10.412,54 грн. та Довідкою про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), підписаним обома сторонами без зауважень.

Умовами п. 4.2. Договору встановлено, що кінцевий розрахунок здійснюється після виконання всіх робіт на підставі оформленого акта за формою № КБ-2В та довідки № КБ-3 протягом 20 робочих днів після підписання акту і довідки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата виконаних робіт на суму 10.412,54 грн. не проведена, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті прийнятих робіт загалом у сумі 10.412,54 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір субпідряду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 10.412,54 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 22.11.2011 на суму 10.412,54 грн. та Довідкою про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у сумі 10.412,54 грн. не виконав.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи вищевказаний акт відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Отже, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи всього на суму 10.412,54 грн., про що свідчить відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт, підписаний обома сторонами без зауважень та претензій, однак відповідач не здійснив оплату робіт в повному обсязі у сумі 10.412,54 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 10.412,54 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20,82 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 338,91 грн. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 21.12.2011 по 20.01.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.12.2011 по 20.01.2013, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 338,91 грн.

У задоволенні вимоги позивача щодо відшкодування інфляційних втрат за період з 21.12.2011 по 20.01.2013 інфляційних втрат у розмірі 20,82 грн. суд відмовляє, у зв'язку з тим, що за вказаний період інфляція склала (-). Крім того, щодо нарахування інфляційних втрат за період з 21.12.2011 по 20.01.2013 суд зазначає, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 774,66 грн. пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі порушення з вини відповідача передбачених контрактом строків перерахування платежів за виконані роботи відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт 774,66 грн. пені за період прострочення з 21.12.2011 по 20.06.2012. Водночас, у клопотанні, поданому через канцелярію суду 08.04.2013, позивач просить суд при стягненні пені застосувати вимоги статті 267 ЦК України.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.4.2. Договору строк виконання зобов'язання відповідача у сумі 10.412,54 грн. щодо оплати виконаних позивачем робіт настав 20.12.2011, відповідно, для стягнення суми пені, починаючи з 21.12.2011, позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 21.12.2012.

При цьому, періодом нарахування пені згідно п.6. ст.232 ГК України є 21.12.2011 - 20.06.2012 (шість місяців).

Суд враховує, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання (тобто, річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання).

Таким чином, станом на час пред'явлення позивачем позову до суду - 25.02.2013 (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви до суду) річний строк позовної давності для стягнення пені за період з 21.12.2011 року до 20.06.2012 року включно, минув.

Отже, вимога про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «Квант А» (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, код ЄДРПОУ 20573270) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (33028,м. Рівне, вул. В. Чорновола, 1, код ЄДРПОУ 01187526) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 10.412 (десять тисяч чотириста дванадцять) грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.601 (одна тисяча шістсот одна) грн. 97 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2013.

Суддя Ониськів О.М.