Ухвала суду № 30879828, 15.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"15" квітня 2013 р. Справа № 0670/5683/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" лютого 2013 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року визнано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000101222 , № 0000102222, № 0000103222, №0000104222 протиправними та скасовано їх.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено планову документальну виїзну перевірку комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 2456/2202/03344119/0110 від 03.08.2012 року.

В акті зазначено про порушення пп.138.1.1., п.138, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.655, ст.662 ЦК України, п.1.2 ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1063062 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 409741 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на суму 17085 грн.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 17.08.2012 року №0000103222 позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 521176 грн., у тому числі 409741 грн. - за основним платежем та 102435 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000101222 позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1063062 грн. за основним платежем; №0000104222 позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 17085 грн.; №0000102222 позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3020094 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В перевірений період позивач здійснював господарські операції з ТОВ "Юнайтед Груп", уклав договори закупівлі товарів за державні кошти від 01.06.2011 року №1/1/6/11, від 20.06.2011 року №20/6/11, від 01.06.2011 року №01/6/11, від 25.08.2011 року №25/1, №25/2, №25/3.

Господарські операції між комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради та ТОВ "Юнайтед Груп" підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими, а також товарно-транспортними накладними.

Відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Також слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради пров. Кавалерійський,4,м.Житомир,10000 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014 (рекомендоване з повідомленням)