Постанова № 30879752, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року № 826/3046/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі по тексту - позивач, ВАТ «ФСК «Море») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі по тексту - відповідач, Мінекономрозвитку України) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо ненадання у встановлені законом строки висновку (або письмової відмови з зазначенням підстав) на лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами), щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками), а саме: на суму 24 536 375,00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 06 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати Висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03 серпня 2012 року № 422 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією в частині визначення дати продовження строків розрахунків на суму 24 536 375.00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 13 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року, поєднане з вимогою зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути лист - звернення Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» від 25 квітня 2012 року № 161/849 (з даними документами) по суті, зокрема щодо визначення дати продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією;

- зобов'язати відповідача. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, надати позивачу, Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», висновок на лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами), щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками), а саме: суму 24 536 375,00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 06 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року;

- зобов'язати відповідача, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, надати позивачу, Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», висновок на лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами), щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками), а саме: на суму 24 536 375,00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 06 червня 2012 року до 12 червня 2012 року включно;

- при наданні висновку вважати дату подання документів з моменту реєстрації (реєстраційний № 12/54522-12 від 27 квітня 2012 року) у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України листа № 161/849 від 25 квітня 2012 року Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» з доданими документами.

На думку позивача, спірний висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03 серпня 2012 року № 422 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією в частині визначення дати продовження строків розрахунків на суму 24 536 375.00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 13 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року є протиправним та порушує права позивача. Обґрунтовуючи зазначену позицію представник відповідача посилається на неправомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо не розгляду протягом встановленого 10-ти денного строку заяви Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами), щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10 квітня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення від 16 квітня 2013 року, зазначив, що спірний висновок прийнятий з підстав, передбачених статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; з урахуванням вимог Порядку № 1409 та Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Мінекономіки від 18.01.2008 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за № 115/14806; з дотриманням принципів, передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи згоду представників сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, враховуючи приписи частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (ідентифікаційний код 14309008) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим 13 липня 2001 року, місцезнаходження юридичної особи: 98176, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, смт Приморський, вул. Десантників, будинок 1.

Згідно Довідки від 08 листопада 2010 року № 895 позивач перебуває на обліку в Феодосійській МДПІ з 18 липня 1990 року за № 297.

За змістом Довідки серії АБ № 672693 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» за видами КВЕД відносяться: будування суден і плавучих конструкцій (30.11.), будування прогулянкових і спортивних човнів (30.12.), ремонт і технічне обслуговування суден і човнів (33.15.), установлення та монтаж машин і устаткувань (33.20.), дослідження і експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (72.19.), виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99.).

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

29 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Центр судоремонту «Звьоздочка» (надалі - ВАТ "ЦС "Звьоздочка"), Росія, м. Москва, з однієї сторони, та Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Україна, з другої сторони, укладено Контракт № 4/258-10 на постачання шістнадцяти штук нагнітачів осьових типу НО10 за ТУ5.475-12401-85.

У розділі 2 вказаного Контракту - «Загальна сума контракту», у пункті 2.1. зазначено, що загальна сума Контракту становить 392 582 000,00 (триста дев'яносто два мільйони п'ятсот вісімдесят дві тисячі) рублів РФ.

У пункті 3.1 Контракту зазначено, що Продавець приступає до виконання робіт після укладення цього контракту і зарахування, згідно з пунктом 4.1.1 цього контракту, на його розрахунковий рахунок першого авансового платежу в розмірі 45% від загальної контрактів вартості, згідно п.4.1.1 цього контракту.

У пункті 3.2. Контракту зазначено, що Термін виготовлення 1-ї партії - протягом 12 календарних місяців після укладення договору та отримання Продавцем першого і другого авансових платежів, згідно п. 4.1.1 цього контракту. Наступні партії - у строки, зазначені в Специфікації (Додатку).

У пункті 3.3. Контракту зазначено, що у разі прострочення сплати авансових платежів,

згідно п.4.1.1 - строки виконання робіт переносяться на відповідний період простроченого платежу.

У пункті 4.1. Контракту зазначено, що платежі за цим Контрактом здійснюються відповідно до Специфікації в рублях РФ, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 4.1.1 Контракту зазначено, що виплата авансового платежу проводиться Покупцем у два етапи:

- Перший платіж у розмірі 45% від загальної суми контракту проводиться не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання контракту по рахунку Продавця.

- Другий платіж в розмірі 30% від загальної суми контракту проводиться протягом 120 календарних днів з моменту підписання контракту по рахунку Продавця.

У пункті 4.1.2 Контракту зазначено, що остаточний розрахунок у розмірі 25% за кожну поставлену партію виробів проводиться не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання Покупцем Акта приймання виробів, згідно п.5.3. цього контракту.

У пункті 6.1. Контракту зазначено, що перша партія виробу повинна бути поставлена не пізніше 360 календарних днів з моменту отримання авансового платежу згідно п.4.1.1 цього контракту. Поставка наступних партій, здійснюється Продавцем відповідно термінам, вказаним в Специфікації (Додатку), за умови виконання Покупцем п.4.1.1 цього контракту.

У Специфікації (Додатку до Контракту № 4/258-10 від 29.07.2010р.) вказані наступні терміни, а саме:

1-а партія - 12 місяців з моменту передоплати;

2-а партія - З1 березня 2012 року;

3-а партія - 31 липня 2012 року;

4-а партія - 30 квітня 2013 року.

Враховуючи, що з умов контракту вбачається, що термін розрахунків та поставки перевищує встановлені 180 календарних днів, Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» неодноразово зверталось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за одержанням висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за вказаним контрактом, зокрема:

25 квітня 2012 року позивачем кур'єрською поштою (згідно накладної №3996681) направлено лист за №161/849 з додатками на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із проханням продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме: на суму 24536375 рублів РФ з 06 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року (лист зареєстровано у Міністерстві 27 квітня 2012 року за № 12/54522-12).

У зв'язку з відсутністю відповіді на лист від 25 квітня 2012 року, позивач 12 червня 2012 року направив до Міністерства лист від 11 червня 2012 року за №161/1152 кур'єрською поштою (накладна №4129561) аналогічний лист із проханням продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме: на суму 24536375 рублів РФ з 06 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року, додатково повідомив, що відповіді на попередній лист не отримано заявником, що є порушенням встановлених законом строків (лист зареєстрований у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України 13 червня 2012 року за № 12/70755-12).

Матеріали справи також містять аналогічні за змістом до вищезазначених, листи позивача від 20 червня 2012 року № 161/1219 та від 18 липня 2012 року № 161/1337.

03 серпня 2012 року (№ 4122-07/422) Міністерством економічного розвитку та торгівлі України видано Висновок № 422 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року на постачання шістнадцяти штук нагнітачів осьових типу НО10 за ТУ5.475-12401-85 на загальну суму 392582 000,00 рос. руб. за додатком, додатковою угодою №1 від 25 серпня 2010 року, додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2010 року, додатковою угодою № 3 від 23 березня 2011 року, додатковою угода № 4 від 15 липня 2011 року, додатковою угодою № 5 від 28 вересня 2011 року, додатковою угодою № 6 від 16 грудня 2011 року, додатковою угодою № 7 від 23 січня 2012 року, додатковою угодою № 8 від 16 травня 2012 року, додатковою угода № 9 від 07 червня 2012 року, а саме:

- на суму 24536375,00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 13 червня 2012 року до 30 квітня 2013 року;

- на суму 39258200,00 (Тридцять дев'ять мільйонів двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті) рублів РФ, з 31 липня 2012 року до 30 вересня 2012 року;

- на суму 58883300,00 (П'ятдесят вісім мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч триста) рублів РФ, з 31 липня 2012 року до 30 вересня 2012 року.

Позивач не погоджується із таким висновком Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, посилаючись на ту обставину, що відповідач мав розглянути лист позивача від 25 квітня 2012 року протягом десяти днів з дня його отримання, як це встановлено пунктом 7 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.07 р. № 1409, натомість відповідь на звернення, у вигляді висновку за № 422 від 03 серпня 2012 року, позивачем отримано лише у серпні 2012 року із визначенням інших дат продовження строків, зокрема, замість з 06 червня 2012 року по 30 квітня 2013 року, продовжено строки розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року з 13 червня 2012 року по 30 квітня 2013 року.

Спірні правовідносини щодо порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та порядку розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови у його видачі регулюються Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту - Закон № 185/94-ВР); Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі по тексту - Закон № 959-ХІІ); Порядком продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1409 (далі по тексту - Порядок № 1409), тощо.

Зокрема, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного рішення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого висновку про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією наданим відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням дотримання строків розгляду заяв та порядку видачі зазначених висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 6 Закону № 185/94-ВР строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями (далі - встановлені строки) визначений Порядком № 1409.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1409 датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку.

Строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.

В свою чергу, пунктом 7 цього Порядку встановлено, що Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Як вже зазначалось, 25 квітня 2012 року позивачем направлено листа за № 161/849 з додатками на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із проханням продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, і цей лист зареєстрований у Міністерстві 27 квітня 2012 року за № 12/54522-12, що відповідачем не заперечується.

Відповідачем за результатами розгляду вказаного звернення не вжито жодних заходів - не надано позивачу відповіді у вигляді висновку або відмови у наданні висновку, не повідомлено позивача в будь-який спосіб про наявність обставин, що унеможливлюють розгляд вказаного звернення.

При цьому, під час розгляду адміністративної справи представником відповідача не надано вмотивованих пояснень щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 25 квітня 2012 року, при цьому, що факт реєстрації зазначеного звернення в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України представником відповідача не заперечується.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що вказане визначення строків порушує права та інтереси ТОВ «ФСК «Море», оскільки за наслідками платежу, у випадку не продовження строку з 06 червня 2012 року до позивача можуть бути застосовані санкції, передбачені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Додатково повідомлено суд, що за контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року останнім вже отримувались висновки про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, зокрема, № 599 від 30 грудня 2011 року, № 454 від 05 грудня 2011 року, а відповідач вчасно надавав вказані висновки з дотриманням вимог чинного законодавства.

Спростовуючи доводи позовної заяви, представником відповідача зазначено, що фактично висновок № 422 від 03 серпня 2012 року надано позивачу за результатами розгляду його звернення від 11 червня 2012 року, а оскільки звернення позивача зареєстровано у Міністерстві 13 червня 2012 року, то раніше цієї дати видати висновок було неможливо з огляду на положення пункту 5 Порядку №1409.

Відповідач також зазначає, що відповідно до положень Порядку № 1409 до компетенції Мінекономрозвитку входить право надання висновку щодо продовження строків розрахунків або право відмови у його наданні, в той час як ані Порядком, ані іншими актами законодавства не передбачено права чи обов'язку Мінекономрозвитку повторно надавати висновок на продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, терміни по яким (враховуючи наданий висновок № 422) вже було продовжено.

Дослідивши вищезазначені документи, колегія суддів не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно змісту висновку № 422 від 03 серпні 2012 року, він прийнятий за наслідками розгляду повторного звернення позивача від 11 червня 2012 року за № 161/1152, зареєстрованого у Міністерстві 13 червня 2012 року за № 12/70755-12, відтак у висновку датою продовження строку розрахунку за зовнішньоекономічною операцією зазначено 13 червня 2012 року.

Слід зазначити, що відповідно до пунктом 4 Порядку № 1409 визначено, що для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи: складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період; засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Дослідивши лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» від 11 червня 2012 року за № 161/1152, встановлено, що фактично він не є листом-зверненням в розумінні пункті 4 Порядку № 1409, оскільки містить, в першу чергу, посилання на звернення від 25 квітня 2012 року та нагадування про ту обставину, що лист позивача від 17 квітня 2012 року не розглянутий у встановленому законодавством порядку.

Як повідомлено суду, контракт № 4/258-10 від 29.07.10 попередньо вже надавався відповідачу для отримання висновку про продовження строків розрахунку за зовнішньоекономічною операцією, про що свідчить попередній висновок № 599 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, наданий відповідачем 30 грудня 2011 року, що не спростовується представниками сторін та приймається судом.

Відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2008 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за № 115/14806 для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків.

Якщо резидент звертається за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за зовнішньоекономічним договором (контрактом), за яким раніше вже надавалися висновки, то він подає до Мінекономрозвитку України лише документи, що стосуються цього платежу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач мав повноваження на розгляд звернення від 11 червня 2013 року та надання на його підставі відповідного висновку.

Водночас, враховуючи, що представником відповідача не надано суду доказів розгляду звернення від 25 квітня 2012 року, колегія суддів дійшла висновку про допущення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України протиправної бездіяльності щодо розгляду звернення позивача, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не вчинено в передбачені законодавством строки дії та не прийнято жодного рішення по зверненню позивача.

До того ж, з аналізу норм законодавства про зовнішньоекономічну діяльність вбачається, що відповідач був зобов'язаний розглянути первісне звернення позивача від 25 квітня 2012 року № 161/849, оскільки саме це звернення містило посилання на зовнішньоекономічний контракт, щодо розрахунків по якому позивач просив продовжити термін, а також додатки у вигляді копій меморіального ордеру від 09 грудня 2011 року № 104 та рахунку № 04 від 30 листопада 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із твердженням позивача, що неврахування відповідачем отриманого ним звернення позивача від 25 квітня 2012 року № 161/849 при визначенні дати продовження строку розрахунку по зовнішньоекономічній операції призвело до зазначення у висновку № 422 від 03 серпня 2012 року дати продовження по першому платежу з 13 червня 2012 року (замість 06 червня 2012 року), у зв'язку з чим до позивача можуть бути застосовані санкції, передбачені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Водночас, слід зазначити, що за результатами розгляду поданих резидентом документів та заяви про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, відповідач як Центральний орган виконавчої влади, до виключної компетенції якого відноситься встановлення механізму віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями може задовольнити заяву та відмовити у її задоволенні.

При цьому, чинним законодавством встановлено строки розгляду заяв про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, підстави для відмови у видачі висновку, проте аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку не обмежене в праві самостійного визначення строків продовження розрахунків.

До того ж, чинним законодавством не визначено в імперативному порядку обов'язку відповідача в разі прийняття рішення про видачу висновку про продовження строків розрахунків встановити початком строку - дату реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.

Отже, вирішення питання про надання висновку про продовження строків розрахунків, встановлення конкретного строку відноситься до виключної компетенції Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, а тому суд не може перебирати на себе повноваження органів центральної виконавчої влади зобов'язуючи їх здійснювати покладені на них повноваження всупереч встановленого законом порядку.

Крім цього, відповідач стверджує, що саме у відповідь на лист позивача від 13 червня 2012 року (вх. № 12/70755-12) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано спірний висновок від 03 серпня 2012 року № 422 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.

За таких обставин, на думку суду позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03 серпня 2012 року № 422 є необґрунтованим, оскільки порушень порядку та строків надання спірного висновку судом не встановлено.

Суд відхиляє посилання позивача в обґрунтування протиправності дій Міністерства економічного розвиту та торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року у справі № 2а-10079/12/2670, оскільки в даному провадженні судом розглядались інші позовні вимоги, у задоволенні яких відмолено судом за результатом розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, позивач сам не погоджується із змістом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року у справі № 2а-10079/12/2670, оскільки останнім подані апеляційна та касацій ні скарги про перегляд судового рішення.

В свою чергу, як вже зазначалось, представником відповідача не надано суду доказів розгляду звернення від 25 квітня 2012 року, тому колегія суддів дійшла висновку про допущення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України протиправної бездіяльності щодо розгляду звернення позивача, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не вчинено в передбачені законодавством строки дії та не прийнято жодного рішення по зверненню позивача.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При цьому, внесення змін до виданого дозволу, як спонукання до вчинення дій щодо виправлення наслідків бездіяльності відповідача, чинним законодавством не передбачено.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Мінекономрозвитку.

З системного аналізу положень частин першої і третьої статті 2 КАС України з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та статті 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права можна зробити висновок, що суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування у справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, покладених на нього законом.

Правовим наслідком у такому випадку є мотивування спірного рішення суб'єкта владних повноважень додатковими фактичними підставами, що не відповідає провадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З аналізу положень пунктів 7, 9, 10, 12 Порядку № 1409 вбачається, що до виключної компетенції Мінекономрозвитку належить право надати висновок щодо продовження строків розрахунків або відмовити в його виданні в разі наявності підстав для відмови.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Позивач в свою чергу, просить зобов'язати відповідача, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, надати позивачу, Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», висновок на лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами), щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками), а саме: на суму 24 536 375,00 (Двадцять чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) рублів РФ, з 06 червня 2012 року до 12 червня 2012 року включно.

При цьому, вищезазначена позовна вимога викладена у резолютивній частині позовної заяви в декількох варіантах та заявлена як окремі позовні вимоги.

Отже, правовим наслідком задоволення судом позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу висновок матиме своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій Мінекономрозвитку, покладених на нього Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженим Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 та Порядком № 1409.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, враховуючи, що судом встановлено бездіяльність Міністерством економічного розвитку і торгівлі України щодо розгляду звернення позивача, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про можливість виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог та аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо ненадання у встановлені законом строки висновку (або письмової відмови з зазначенням підстав) на лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами) щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками).

3. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути лист Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» № 161/849 від 25 квітня 2012 року (з доданими документами) щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № 4/258-10 від 29 липня 2010 року (з додатками).

4. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур