Постанова № 30877286, 23.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р. Справа № 818/1821/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма «Усе для дому"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма «Усе для дому" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "СФ «Усе для дому") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у місті Сумах), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0008041502/64095 та акт перевірки №3815/152/01555007 від 20.11.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки від 20.11.2012 р. та податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2012 р., оскільки ним своєчасно сплачується орендна плата за землю, заборгованості на сьогоднішній день не має.

Згідно з податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності було сплачено за вересень 2012 р. 10212,99 грн., тобто ніяких відхилень і порушень чинного законодавства не має.

Відповідно до пунктів 1.1, п. 1.2 Договорів №28 та №29 від 05.03.1996 р. на право тимчасового користування землею Сумська міська Рада народних депутатів на підставі рішення X сесії ХХП скликання від 28 лютого 1996 року надала, а ТОВ „Сумська фірма „Усе для дому" прийняла в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Харківська,123 та м. Суми, пров.9-го Травня,13.

Розмір орендної плати за земельні ділянки складає 1 % від нормативної грошової оцінки, що повністю відповідає законодавству на час укладання та дії цих договорів.

Виконуючи умови договору підприємство систематично сплачує орендну плату згідно договору оренди. Станом па 01.03.2013 року в договори оренди земельних ділянок ніяких змін та-доповнень не вносилось, вони діючі. Обов'язкового внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у зв'язку із змінами в податковому законодавстві не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а також самими договорами

Посилання державної податкової інспекції при проведенні камеральної перевірки на заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за вересень 2012 року на 20425,98 грн.,посилаючись на п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України не відповідає вимогам чинного законодавства,так як саме п.228.1 ст.288 Податкового кодексу України передбачено,що підставою для нарахування та сплати за земельні ділянки є договори оренди таких земельних ділянок.

Статтями 23, 30 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договорами.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.284 Господарського Кодексу України умови договорів оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, тобто не має у ДПІ м. Суми підстав посилатися лише на норми нового Податкового Кодексу України, так як він не відмінив жодного діючого на той і нинішній час законів та нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення Податкового Кодексу України можуть бути застосовані до орендних відносин, які виникатимуть після набрання чинності даного Кодексу.

Правомірність дій позивача також підтверджується постановою Зарічного районного суду (справа № 1805/12671/2012). Розглядалась адмінсправа щодо ОСОБА_2, працюючої головним бухгалтером, і винесене рішення, що склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 163-1 КУпАП в її діях відсутній.

Виходячи із зазначеного вище, камеральною невиїзною перевіркою ДПІ в м. Сумах позивачу безпідставно збільшене грошове зобов'язання за платежем „Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень 2012 р. в сумі 20425,98 грн., так як ні Податковий Кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати, тобто на законодавчому рівні України ці питання не вирішені.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та акт перевірки прийняті при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники сторін по справі клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надали, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення 12.12.2012 р. №0008041502/64095 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки №3815/152/01555007 від 20.11.2012 р. (а.с. 8-10).

12.12.2012 р. ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0008041502/64095, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 30638,97 грн., в т.ч.: 20425,98 грн. - за основним платежем, 10212,99 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач, на підставі договорів на право тимчасового користування землею, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

- на підставі договору №29 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м.;

- на підставі договору №28 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м. (а.с.8).

З матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м.

Проте, суд не погоджується із такими висновками позивача, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма законодавства кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" .

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Законом України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналогічні норми містила в собі до 01.01.2011 р. частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі " .

Суд вважає за необхідне зауважити на той факт, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, враховуючи, що у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений Законом (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

За змістом ст. 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0008041502/64095 ДПІ у м. Сумах прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Закриваючи провадження по справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №3815/152/01555007 від 20.11.2012 р, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства, компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При цьому акт про результати перевірки не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов'язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки. Жодних прав та обов'язків позивача складанням акту не порушується.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про те, що акт перевірки не підлягає оскарженню, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма «Усе для дому» до Державної податкової інспекції у місті Сумах в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №0008041502/64095 -відмовити.

В частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №3815/152/01555007 від 20.11.2012 р.- провадження по справі -закрити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук