Постанова № 30876797, 22.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2013 року Справа № 5013/14/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.03.13, представник;

Позивач та відповідач-1 у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2013 року у справі № 5013/14/12

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача-1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

відповідача-2: публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі відділення в м. Кіровограді

про визнання недійсними додаткових договорів від 24.03.2008 року № 2 , від 19.12.2008 року № 3, від 27.11.2009 року № 4.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач-1) та публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (відповідач-2) про визнання недійсними з моменту укладання і на майбутнє додаткових договорів від 24.03.2008 року №2; від 19.12.2008 року №3; від 27.11.2009 року №4 до договору оренди від 24.03.2006 року № 1.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2011 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Рішення суду мотивоване тим, що при укладанні оспорюваних угод один із співвласників майна (відповідач-1) здійснив розпорядження спільним майном без згоди іншого співвласника (позивача) при невизначенні між ними в натурі (в приміщенні будівлі) часток кожного співвласника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року апеляційні скарги відповідачів були задоволені, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2001 року по даній справі було скасоване.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що при укладанні договору оренди від 19.12.2006 року № 1 було дотримано вимоги діючого законодавства, зокрема отримана згода позивача, як співвласника на укладання договору оренди № 1.

Укладаючи оспорювані додаткові договори відповідачами, як сторонами договору оренди, було зменшено загальну площу, що надається в оренду, внесені зміни щодо орендної плати. Зміни до договору оренди не порушували прав позивача та були укладені в межах отриманої від відповідача згоди.

Постановою Вищого господарського суду від 29.12.2011 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року скасовано, справу направлено до господарського суду Кіровоградської області для розгляду по суті.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2013 року (суддя Болгар Н.В.) у позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними додаткових договорів від 24.03.2008 року № 2, від 19.12.2008 року № 3, від 27.11.2009 року № 4 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі не обґрунтував порушення судом застосування норм матеріального або процесуального права і просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про час і місце засідання суду повідомлений належним чином.

У клопотанні від 19.04.2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просить слухати справу без його участі та повідомив, що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Свідоцтва про право власності на будівлю від 29.07.2006 року № 636, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 27.07.2005 року № 1044 в обмін договору купівлі-продажу від 18.11.2003 року № 2486, ціла нежитлова будівля у АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1, а.с. 17-18).

Договором про визначення часток у сумісній власності від 17.08.2005 року, посвідченого нотаріально, зареєстрованого в реєстрі за № 2830, названі особи узгодили умови про те, що частини кожного з них у цілій нежитловій цегляній будівлі (літ. А-А-2) в АДРЕСА_1, загальнокорисна площа якої відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7913299, наданого КП "Кіровоградське ООБТІ" 29.07.2005 року, становить 802,8 кв. м., належать на праві власності ОСОБА_2 - 1/3, ОСОБА_3 - 1/3, ОСОБА_4 - 1/3 (т.1?а.с. 19).

19.12.2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (орендодавці) уклали із закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (орендар) договір, за умовами якого орендодавці передають орендареві за плату у тимчасове користування (оренда) для розміщення філії орендаря нежитлові офісні приміщення, розташовані на першому та другому поверхах площею 476,7 кв.м. у АДРЕСА_2. Такий договір був посвідчений нотаріально 19.12.2006 року, про що у реєстрі зареєстрований запис за № 3556. Договір, як правочин, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом від 19.12.2006 року № 3342505 (т.3, а.с. 45-58).

Додатковим договором від 24.05.2007 року № 1 до договору сторони внесли зміни до його умов, зокрема, щодо щомісячної орендної плати. Така додаткова угода посвідчена нотаріально 24.05.2007 року, зареєстрована в реєстрі за № 1371 (т.3, а.с. 62-64).

Додатковим договором від 24.03.2008 року № 2 до договору його сторони змінили, зокрема умови про розмір площі нежитлової будівлі, що орендується, яка стала 371,60 кв. м., та розмір орендної плати. Додаткова угода посвідчена 24.03.2008 року нотаріально, зареєстрована у реєстрі за № 795. Запис про такий правочин внесений до Державного реєстру правочинів, що посвідчує витяг із такого Реєстру від 24.03.2008 року № 5649822 (т.3, а.с. 66-73).

Відповідно п. 1.1. розділу 1 договору оренди, викладеному в редакції додаткового договору №2: «Орендодавці передають Орендареві за плату у тимчасове користування (оренда) для розміщення філії Орендаря нежитлові офісні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», перший та другий поверхи, загальною площею 371,6 кв.м.

Об'єкт оренди становить 59/100 частин, (3/10+29/100 частин), приміщень у будівлі АДРЕСА_1 (надалі - будівля).

Об'єкт оренди належить орендодавцям на праві приватної спільної часткової власності у наступних частинах:

3/10 частин володіє ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 року; право власності 3/10 частки ОСОБА_3, зареєстровано в обласному КП "Кіровоградське обласне об 'єднане БТІ" 08.12.2006 року за реєстраційним №11556023, номер запису 708 в книзі 5, що підтверджується витягом № 12817283 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2006 pоку, виданим обласним КП «Кіровоградське обласне об'єднане БТІ».

29/100 частин володіє ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 pоку; право власності 29/100 частки ОСОБА_4 зареєстровано в обласному КП «Кіровоградське обласне об'єднане БТІ» 08.12.2006 року за реєстраційним №11556023, номер запису 708 в книзі 5, що підтверджується витягом №12817029 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2006 року, виданим обласним КП "Кіровоградське обласне об'єднане БТІ".

Власником решти будівлі, (41/100 частин), є ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 року».

Як вбачається із листа відділення акціонерного товариства "ОТП Банк" від 06.05.2011 року № КОО-3-12-4/175, адресованого прокурору м. Кіровограда, площа об'єкту розміром 105,1 кв. м., на яку було зменшено розмір орендованої площі за додатковою угодою від 24.03.2008 року № 2 до договору, 24.03.2008 року була передана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, та цього ж числа - в суборенду банку, що підтверджується договором суборенди № 04/15 (т.4, а.с. 61,89-101).

В подальшому, після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.11.2008 pоку, яке, в свою чергу, також було зареєстровано в обласному КП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації», про що свідчить витяг №20937798 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2008 року (т.1, а.с. 48-49).

Відповідно свідоцтва спадкове майно складається з:

"права власності на 29/100 (двадцять дев'ять сотих) частини будівлі з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого в АДРЕСА_1, належного спадкодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.11.2006 року, зареєстрованого Кіровоградським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 08.12.2006 року за номером запису: 708 в книзі: 5, РПВН № 11556023.

3а даними витягу № 20857582 з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 10.11.2008 року, житловий будинок «Аа», загальною площею 771,3 кв.м.

29/100 частин складаються з: залів пл. 81,1 кв.м., 105,1 кв.м., 19,9 кв.м.; ? ч. поточної пл. 7/5 кв.м.; 1/3 ч. коридору пл. 1,8 кв.м.; 1/3 ч. сх./клітки пл. 5,6 кв.м.; 1/3 ч. сх./клітки 5,6 кв.м.), (загальна площа 232,2 кв.м.)".

У зв'язку із смертю одного з орендодавців - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та прийняттям спадщини другим орендодавцем - ОСОБА_3, 19.12.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено додатковий договір №3 до договору оренди (додатковий договір №3). Відповідно до умов додаткового договору №3 було встановлено замінити термін «орендодавці» у усіх відмінках на термін «орендодавець» в усіх відмінках, а також п.1.1 розділу 1 договору оренди було викладено у наступній редакції:

«Орендодавець передає орендареві за плату у тимчасове користування (оренда) для розміщення відділення орендаря частину будівлі (нежитлові офісні приміщення), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ «А», перший та другий поверхи, загальною площею 119,9 кв.м.

Об'єкт становить 59/100 частин (3/10+29/100) приміщень будівлі АДРЕСА_1.

Об'єкт належить орендодавцю на праві приватної спільної часткової власності у наступних частинах:

3/10 частин володіє орендодавець на підставі рішення суду Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 pоку; право власності на 3/10 частин приміщення зареєстроване за ОСОБА_3 КП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 08.12.2006 року за реєстраційним номером №11556023, номер запису 708 в книзі 5, що підтверджується витягом №12817283 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2006 pоку, виданим обласним КП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».

29/100 частин володіє орендодавець на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 15.11.2008 року державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованому в реєстрі за №2-1619; право власності на 29/100 частин приміщення зареєстроване орендарем обласним КП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 17.11.2008 року за реєстраційним №11556023, номер запису 708 в книзі 5, що підтверджується Витягом №20937798 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2008 pоку, виданим обласним КП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації» (т.3, а.с. 74-76).

Додатковим договором від 19.12.2008 року № 3 розмір площі, яка орендується за договором орендарем, останнім зменшена до 119,9 кв. м. і, відповідно, узгоджено інший розмір орендної плати. Такий додатковий договір посвідчений нотаріально, про що в реєстрі вчинено запис за № 3471.

Як вбачається з листа відділення акціонерного товариства "ОТП Банк" від 06.05.2011 року № КОО-3-12-4/175, адресованого прокурору м. Кіровограда, площа об'єкту (оренди) - 238,9 кв. м., на яку зменшено об'єкт, 19.12.1998 року була передана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 та 22.12.2008 року - в суборенду банку, що підтверджується договором суборенди № 04/56; площа розміром 117,9 кв.м. 19.12.2008 року була передана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 та 22.12.2008 року - в суборенду банку, що підтверджується договором суборенди № 04/55 (т.4, а.с. 61, 62-78, 103-123).

Додатковим договором від 27.11.2009 року № 4, укладеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в тому числі як спадкоємцем ОСОБА_4, (орендодавець) із закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (орендар), посвідченим нотаріально 27.11.2009 року, зареєстрованим у реєстрі за № 2044, його сторони узгодили зміни, зокрема, щодо розміру орендної плати (т.3, а.с. 78-79).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить визнати недійсними з моменту укладення і на майбутнє додаткові договори від 24.03.2008 року № 2, від 19.12.2008 року № 3, від 27.11.2009 року № 4 до договору.

Як вірно вказано господарським судом, посилання на норми законодавства, на підставі яких ґрунтується вимога про визнання договорів недійсними з моменту укладення і на майбутнє, не містять ні позовна заява, ні заява про зменшення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 19.12.2006 року № 1.

В силу ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення; якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачаються лише на майбутнє, можливість настання їх на майбутнє припиняється.

За ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, то таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Виходячи з наведеного, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстави для задоволення вимог про визнання правочинів недійсними з моменту їх вчинення і на майбутнє.

У ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 порушенням своїх прав та інтересів укладеними додатковими договорами від 24.03.2008 року № 2, від 19.12.2008 року № 3, від 27.11.2009 № 4 до договору зазначає те, що він ніяких повноважень фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по розпорядженню майном, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, не надавав; оспорювані договори суперечать ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, за якою право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що встановлено ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України.

З доводами позивача неможна погодитись враховуючи наступне.

Згідно п. 4.2.5 договору орендодавці зобов'язалися на дату підписання цього договору надати орендареві письмову, нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_2 (власника решти будівлі (41/100 частин) на укладення цього договору та його погодження з умовами цього договору.

За п. п. 10.3, 10.4, 10.5 договору всі зміни, доповнення і додатки до даного договору підлягають оформленню в письмовій формі, підписанню уповноваженими представниками сторін, скріпленню їх печатками, а також нотаріальному посвідченню і державній реєстрації; всі зміни, доповнення і додатки до даного договору, підписані в порядку, встановленому п. 10.3, є його невід'ємною частиною і обов'язкові для сторін в рівній мірі; не вимагається будь-яких подальших/попередніх схвалень укладення договору.

19.12.2006 року була нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2, зареєстрована у реєстрі за № 3555, про надання згоди на укладення договору та повне погодження з його умовами (т.1, а.с. 55). Фактично така заява, з урахуванням викладених умов договору, унеможливила потребу сторін договору при внесенні до нього змін погоджувати їх з ОСОБА_2

Таким чином, укладення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендодавцями, договору, і погодження із його умовами ОСОБА_2 не доводить твердження останнього про порушення іншими співвласниками будівлі ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем не доведено, що договір є недійсним в силу закону. Станом на теперішній час договір не визнаний судом недійсним.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що з моменту скасування рішення Ленінського суду м. Кіровоград від 21.11.2006 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток у сумісній власності та визнання права власності у ОСОБА_3 виникло право на отримання орендної плати за 1/3 частину приміщення, яке орендує акціонерне товариство «ОТП Банк». Позивач неодноразово звертався до відповідача-2 з вимогою про сплату йому належної частини орендної плати.

Слід зазначити, що скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.11.2006 року (т.4, а.с. 53-55) та постановлення ухвали апеляційним судом Кіровоградської області від 18.03.2008 року (т.1, а.с. 20-24), не ототожнюється з виникненням у позивача права власності на об'єкт оренди, відповідно, і права на отримання доходів від передачі його в оренду, з наступних підстав.

Частинами 1,2 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

У ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України зазначено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Таким законом є Закон України від 01.07.2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами та доповненнями до нього).

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно ч. 6 ст. 3 цього ж Закону будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, виходячи із норм діючого законодавства, що регулюють відносини права власності на нерухоме майно, вбачається, що усі права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Як видно із заяви позивача про надання згоди на укладення договору оренди, ОСОБА_8 право власності на 3/10 частки на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 pоку було зареєстровано в обласному КП "Кіровоградське обласне об'єднане БТІ" 08.12.2006 року за реєстраційним №11556023, номер запису 708 в книзі 5, про що свідчить Витяг від 18.12.2006 року №12817283.

ОСОБА_4 право власності на 29/100 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 pоку було також зареєстроване в обласному КП «Кіровоградське обласне об'єднане БТІ» 08.12.2006 року за реєстраційним №11556023, номер запису 708 в книзі 5, про що свідчить Витяг від 18.12.2006 pоку №12817029 (т.1, а.с. 55).

В подальшому, після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3 було отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.11.2008 pоку, яке, в свою чергу, також було зареєстровано в обласному КП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації», про що свідчить Витяг №20937798 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2008 року (т.1, а.с. 48,49).

В своїх змінених позовних вимогах позивач ставить питання про визнання недійсними додаткових договорів з моменту укладення та обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що правовстановлюючим документом на об'єкт оренди на даний час є договір про визнання часток у сумісній власності, укладений 17.08.2005 pоку, посвідчений у цей день приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_9, та ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 18.03.2008 року, згідно якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перестали бути власниками об'єкта оренди (т.1, а.с. 91-94). Проте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 документально не підтверджено того факту, що на сьогоднішній день реєстрація права власності на об'єкт оренди на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 27.11.2006 року є скасованою.

Всі правочини: договір оренди, укладений 16.12.2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та акціонерним товариством «ОТП Банк», а також додатковий договір від 24.03.2008 року №2, додатковий договір від 19.12.2008 року №3 та додатковий договір від 27.11.2009 року №4, були посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_10

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України "Про нотаріат" (із змінами та доповненнями до нього) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Пунктом 14 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (яка була чинна на момент укладення договору), визначено, що при посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах.

Пунктом 107 вищезазначеної Інструкції встановлено, що при посвідченні договору про найм або позичку будівель, інших споруд (їх частин), належних фізичним та юридичним особам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ не підключені до Реєстру прав власності, довідку-характеристику БТІ, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для огляду, правовстановлювальний документ про належність наймодавцю (позичкодавцю) майна, що здається в найм (позичку).

Отже, факт нотаріального посвідчення договору оренди та додаткових договорів до нього свідчить про те, що приватним нотаріусом ОСОБА_10 при укладенні вищевказаних правочинів було перевірено повноваження сторін, встановлено факт належності об'єкту оренди на праві приватної спільної часткової власності орендодавцям.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18.12.2012 року (провадження № 22-ц/1190/134/12) залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2011 року, яким визначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ідеальні частки в нежитловій будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1, виділивши в натурі у приватну власність конкретне майно за переліком, що містить резолютивна частина рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2011 року у справі № 2-37/11 (т.4, а.с. 2-10).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.02.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_11 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2011 року та ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 18.12.2012 року залишені без змін (т.4, а.с. 79-80).

Той факт, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20.09.2011 року у справі № 22ц-2307 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 15.11.2008 року, видане ОСОБА_3, не має визначального значення при вирішенні даного спору, оскільки оспорювані позивачем додаткові договори до договору оренди були укладені відповідачами у 2008 - 2009 роках, тобто до прийняття судом рішення про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вказує, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю новому представнику ознайомитись з матеріалами справи, суд порушив приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими твердженнями скаржника з наступних підстав.

У відповідності з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Про призначення судового засідання сторони були повідомлені заздалегідь, що підтверджується відповідними доказами, які знаходяться в матеріалах справи (поштові повідомлення про вручення поштового відправлення). Про призначення судового засідання на 13.02.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 дізнався 31.01.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3, а.с. 141). Тобто у позивача або його представника було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи до початку судового засідання.

Також в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що рішення суду порушує права співвласниці 1/3 частини будівлі дружини скаржника - ОСОБА_11, оскільки відмовляючи у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, суд позбавив позивача можливості подати клопотання про залучення ОСОБА_11 до справи у якості третьої особи.

З такими доводами також неможна погодитися враховуючи таке.

Відповідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Скаржником не наведено підстав як оскаржуване рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки фізичної особи, з якою оспорювані угоди не укладалися. Майно, яке було передано у оренду відповідачу-2, не належить цій фізичній особі на праві власності. Згідно реєстру прав власності на нерухоме майно № 7913211, виданого КП «Кіровоградське ООБТІ» 29.07.2005 року нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 802,8 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2011 року у справі № 2-37/11, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18.12.2012 року, визначені ідеальні частки в нежитловій будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 802,8 кв.м., та виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_3 - 2/3, ОСОБА_2 - 1/3 будівлі.

З наведених вище підстав колегією суддів відхиляється подане ОСОБА_11 22.04.2013 року клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проти зменшення сторонами за договором оренди - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і закритим акціонерним товариством « ОТП Банк» розміру орендної плати є безпідставним.

З огляду на недоведеність позивачем факту користування публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» нерухомим майном, власником якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда про виділення майна в натурі, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у позові.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2013 року у справі № 5013/14/12 залишити без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 24.04.13р.