Ухвала суду № 30876791, 13.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

13.02.13 Справа № 5015/6986/11

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне;на дії:Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів;у справі:№5015/6986/11стягувач:Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне;боржник:Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів;

За участю представників:

від стягувача (позивача): Кротов В.Є., представник (довіреність № 13/1 від 03.01.2013 р.);

від божника (відповідача): Вирста Н.І., представник (довіреність № 05-545 від 18.04.2012 р.)

від ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі №5015/6986/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології", с. Зарічне до Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів про стягнення 892 281 грн. 67 коп.

В судове засідання представник стягувача (позивача), заяву підтримав, просив задоволити з підстав, викладених у заяві, з урахуванням поданих через канцелярію суду уточнень від 04.02.2013р.

В судове засідання з'явився представник боржника (відповідача), надав пояснення по суті справи.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Стягувач (скаржник) в скарзі зазначив, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/6986/11 від 19.12.2011 р. було винесено 06.04.2012 р. постанову про відкриття виконавчого провадження. 06.08.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із поданням ним заяви про повернення виконавчого документа. В подальшому стягувач повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/6986/11 від 19.12.2011 р. 21.12.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження". Стягувач (скаржник) вважає вказану постанову незаконною, а тому просить визнати її недійсною.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, боржника, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.12.2011 р. позов задоволено частково - стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" 569617,64 грн. - основного боргу, 72812,69 грн. - 3% річних, 249700,17 грн. - інфляційних втрат, 17845,64 грн.- судового збору.

01.03.2012 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 р. видано наказ.

6 квітня 2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №5015/6986/11 від 01.03.2012 р. (ВП №32019375).

6 серпня 2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за його заявою.

21 грудня 2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

В межах строку, встановленого ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження", стягувач повторно подав заяву та наказ про прийняття до виконання виконавчого документа.

Проте, постановою від 21.12.2012 р. державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

Вимоги статей 26, 49, 50 та приписів статті 47 Закону України „Про виконавче провадження", що є спеціальними по відношенню до положень ст. 26 стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання є такими, що не позбавляють права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Так, стаття 49 Закону України „Про виконавче провадження" не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 статті 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України „Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Відповідно до п. 9.11. постанови пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 р., у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження", господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувана права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені стягувачем доводи є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 85 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задоволити.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21 грудня 2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №ВП 35712405 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.03.2012 р. по справі №5015/6986/11.

Суддя Мазовіта А.Б.