Рішення № 30876726, 11.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р. Справа № 7/084-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Ставищенського житлово-комунального підприємства, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище,

про стягнення 367 881, 22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б. - представник за довіреністю №266/10 від 14.12.2012 року,

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

03.10.2012 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №31/10-5720 від 27.09.2012 року (вх. №3432) до Ставищенського житлово-комунального підприємства (далі - відповідач) про стягнення 367 881, 22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/10-2542 БО-17 від 20.12.2010 року, а саме щодо проведення розрахунку за поставлений природний газ, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 367 881, 22 грн., з яких 315 061,16 грн. сума основного боргу, 23 768,21 грн. пеня, 13 830,55 грн. інфляційні втрати та 15 221,20 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2012 року порушено провадження у справі № 7/084-12 та призначено розгляд справи на 08.11.2012 року.

05.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Ставищенського житлово-комунального підприємства надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати (вх. №17643), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а також просить суд відстрочити стягнення суми основного боргу на 3 місяці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012 року провадження у справі №7/084-12 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №5011-4/14899-2012. Зобов'язано сторін повідомити про набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №5011-4/14899-2012.

26.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшла заява №31/10-1П від 26.03.2013 року (вх. №8266), в якій позивач повідомляє, що рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2012 року у справі №5011-4/14899-2012 набрало законної сили, та просить суд поновити провадження у справі №7/084-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2013 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 11.04.2013 року.

11.04.2013 року до початку судового засідання по справі через канцелярію господарського суду від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшла заява №31/10-1635 від 09.04.2013 року (вх. №9369), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 315 061,16 грн., пеню в сумі 32 118,94 грн., інфляційні в сумі 13 830,55 грн. та три відсотки річних в сумі 19 354,80 грн., а разом 380 365,45 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяві №31/10-1635 від 09.04.2013 року (вх. №9369).

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №31/10-1635 від 09.04.2013 року (вх. №9369).

У судове засідання 11.04.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд звертає увагу, що строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України, закінчується 14.04.2013 року. Клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання, за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 11.04.2013 року, розглянувши клопотання відповідача щодо відстрочення стягнення суми основного боргу на 3 місяці, яке викладене у відзиві на позовну заяву б/н та дати (вх. №17643 від 05.11.2012 року), господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зважаючи на те, що у відзиві на позовну заяву не міститься викладення обставин в обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення та враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також зважаючи на те, що будь-яких виключних, виняткових обставин заявником суду не наведено в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення виконання стягнення суми основного боргу на 3 місяці.

У судовому засіданні 11.04.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник за договором, позивач у справі) та Ставищенським житлово-комунальним підприємством (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 06/10-2542 БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 530,000 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: січень 120,0 тис. куб.м., лютий 80,000 тис. куб.м., березень 75,000 тис. куб.м., квітень 120,0 тис. куб.м., травень 0,000 тис. куб.м., червень 0,000 тис. куб.м., липень 0,000 тис. куб.м., серпень 0,000 тис. куб.м., вересень 0,000 тис. куб.м., жовтень 30,000 тис. куб.м., листопад 85,000 тис. куб.м., грудень 120,0 тис.куб.м.

Сторонами, п. 3.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.

Згідно п. 4.1. договору оплата розрахунки проводиться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів гагу до 20 та 30 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно п. 2.1, 2.2 додатку №1 від 20.12.2010 року до Договору № 06/10-2542 БО-17 від 20.12.2010 року обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла-вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. цього додатку. Обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

28.01.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору 06/10-2542 БО-17 від 20.12.2010 року, відповідно до якої сторони погодили, зокрема, викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м. природного газу становить 2 282,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 561,64 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 073,97 грн.»

04.04.2011 року сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору 06/10-2542 БО-17 від 20.12.2010 року, відповідно до якої сторони погодили викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м. природного газу становить 2 553,20 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 863,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 436,75 грн.»

Господарським судом встановлено, що у період з січня 2011 року по квітень 2011 року на виконання умов договору Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» поставила Ставищенському житлово-комунальному підприємству природний газ на загальну суму 776 361,82 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів передачі- приймання природного газу:

- від 31.01.2011 року на суму 252 194,40 грн.;

- від 28.02.2011 року на суму 240 310,51 грн.;

- від 31.03.2011 року на суму 200 133,76 грн.;

- від 30.04.2011 року на суму 83 726,15 грн.

Зазначені акти приймання-передачі, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку боргу Ставищенського житлово-комунального підприємства відповідач у справі лише частково оплатив вартість поставленого у період з січня по квітень 2011 року природного газу, а саме, на суму 461 300,66 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 315 061,16 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога про стягнення 315 061,16 грн. основного боргу підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, згідно п. 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, на якого відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ.

Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти стягнення з нього основного боргу у сумі 315 061,16 грн., а лише просить відстрочити його сплату на три місяці.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене та лише часткову оплату відповідачем вартості поставленого газу станом на день прийняття рішення, суд дійшов до висновку, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 315 061,16 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу згідно договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 2 512,65 грн. пені, нарахованої за період з 11.02.2011 року по 11.08.2011 року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вбачається з розрахунку позивача, викладеного у заяві про збільшення позовних вимог №31/10-1635 від 09.04.2013 року, позивачем нараховується пеня за період з 11.02.2011 року по 11.08.2011 року, тобто у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, позивач посилається на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23.01.2013 року №01-06/85/2013.

Так, згідно п. 2 вказаного Інформаційного листа положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частини другої статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 04.12.2012 № 17/034-11, від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 № 15/046-11).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за вказаний позивачем період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення 32 118,94 грн. пені підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 13 830,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2011 року по березень 2012 року та 19 354,80 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2011 року по 08.03.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Деркомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця, а тому до простроченого платежу, який повинен бути оплачений у лютому 2011 року (до 10 числа місяця), позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у квітні 2011 року за березень 2011 року і так далі за наступні місяці.

Господарський суд не може погодитися з твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.03.2013 року по справі № 21/5005/6113/2012 та у постанові від 01.02.2012 року по справі №15/065-11.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що розрахунок позивача є невірним, оскільки останнім не враховано індекси інфляції за квітень-серпень 2012 року, коли мала місце дефляція.

Проте, дане твердження не може бути прийнято судом, оскільки позивачем заявлено період нарахування інфляційних втрат лише з лютого 2011 року по березень 2012 року, що виключає застосування індексів інфляції за інший період, який не входить до заявленого позивачем. Крім того, суд звертає увагу, що позивачем враховані періоди, коли мали місце дефляційні процеси, а саме за період з липня по серпень 2011 року.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є невірним, виходячи з наступного.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Проте, при розрахунку інфляційних позивач не врахував, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки (Наказ Держкомстату №265 від 27.07.07 року «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу інфляції споживчих цін»).

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розмір інфляційних, з урахуванням часткових проплат відповідача на останній день місяця кожного періоду прострочення, складає 10 736,29 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?11.02.2011 - 28.02.2011125579.811.0091130.22126710.0311.03.2011 - 31.03.2011205575.621.0142878.06208453.6811.04.2011 - 30.04.2011345864.281.0134496.24350360.5211.05.2011 - 31.05.2011356170.801.0082849.37359020.1711.06.2011 - 30.06.2011319543.941.0041278.18320822.1211.07.2011 - 31.07.2011315477.190.987-4101.20311375.9911.08.2011 - 31.08.2011315061.160.996-1260.24313800.9211.09.2011 - 30.09.2011315061.161.001315.06315376.2211.10.2011 - 31.10.2011315061.161.0000.00315061.1611.11.2011 - 30.11.2011315061.161.001315.06315376.2211.12.2011 - 31.12.2011315061.161.002630.12315691.2811.01.2012 - 31.01.2012315061.161.002630.12315691.2811.02.2012 - 29.02.2012315061.161.002630.12315691.2811.03.2012 - 31.03.2012315061.161.003945.18316006.34 Всього10 736,29 За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, у сумі 10 736,29 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, в стягненні 3 094,26 грн. суд відмовляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 11.02.2011 року по 08.03.2013 року з урахуванням часткових оплат відповідачем за отриманий природний газ, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому стягненню з відповідача підлягає 19 354,80 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 377 271,19 грн., з яких основний борг - 315 061,16 грн., пеня - 32 118,94 грн., інфляційні втрати - 10 736,29 грн. та 3 % річних - 19 354,80 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ставищенського житлово-комунального підприємства (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Радянська, б. 48-А, ідентифікаційний код 03346704) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код 31301827) 315 061 (триста п'ятнадцять тисяч шістдесят одну) грн. 16 коп. основного боргу, 32 118 (тридцять дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 94 коп. пені, 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 19 354 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. 3% річних та 7 545 (сім тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 69 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 23.04.2013 року