Ухвала суду № 30876083, 09.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-13206/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13206/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сирний дім"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. задоволено позов ТОВ «Сирний дім» .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ області Державної податкової служби (далі-відповідач) від 12.09.2012 р. № 0001270221 та № 0001280221.

Основ'янська МДПІ області Державної податкової служби (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», не врахування доводів податкового органу про зайве включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які оформлені з порушенням , а саме по факсокопіям податкових накладних виданих ТОВ " Українська сирна компанія" та ПАТ " Пирятинський сирзавод", а також не відображення у складі валових доходів позивача у 3 кварталі 2009р. 158 485, грн., що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сирний дім" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №2617/221/31062512 від 17.08.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-пп. 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 31 697, 06 грн.;

- пп. 7.3.1 п. 7.3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок зайвого включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у липні 2009 року, в квітні, травні та червні 2011 року на загальну суму 494 300 грн. (а.с. 30-78).

12.09.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001270221, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 49 526, 25 грн. (основним платежем - 39 621 грн., штрафними санкціями - 9 905, 25 грн.);

-№0001280221, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 502 225 грн. (основним платежем - 494 300 грн., штрафними санкціями - 7 925 грн.) (а.с. 28-29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, щодо відсутності позивачем порушень податкового законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ТОВ "Сирний дім" (постачальник) та ТОВ "Чізар" (покупець) укладено договір № АЮ-025 від 16.10.2007 р. , за умовами якого позивач поставив ТОВ " Чізар" сирну продукції (а.с. 144).

Факт виконання умов вказаного договору, відвантаження, переміщення та надходження до покупця, підтверджено наданими суду податковою накладною, товарно-транспортною накладною, довіреністю на отримання товару (а.с. 145-147).

Згідно реєстру виданих податкових накладних позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Чізар" видано податкову накладну на суму 63 254,61грн. (а.с. 129).

Сторонами не заперечується, що саме цю суму позивачем включено до показників валового доходу декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року за операціями з ТОВ "Чізар".

На момент укладення та проведення операцій за договором позивач та його контрагент мали правосуб'єктність юридичних осіб та були платниками податків (а.с. 8, 26).

В акті перевірки відповідач прийшов до висновку про заниження вказаного показника на суму доходу у сумі 158 485 грн., отриманого від продажу товарів ТОВ «Чізар», посилаючись на дані Автоматизованої системи « Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» згідно яких ТОВ «Чізар» задекларувало податковий кредит по взаємовідносинам з позивачем на суму 253 436,73 грн.

Єдиною підставою таких висновків відповідача є дані Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, з яких відповідачем встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Чізар» та податковими зобов'язаннями позивача з податку на прибуток на суму 31 697,02 грн. (ставка податку 20 % від об'єкта оподаткування), з огляду на що податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем на суму 39 621 грн. податку на прибуток.

Обставини проведення операцій між позивачем та ТОВ «Чізар», зокрема первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, відповідачем не досліджувалися.

Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування розбіжностей в податковій звітності позивача та його контрагента колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність поршень позивачем податкового законодавства.

Відмінність показників податковій звітності з ПДВ, відображених контрагентом (покупцем) щодо податкового кредиту, за умови належного підтвердження позивачем сум валового доходу від продажу товарів, не є підставою вважати суму податку на прибуток заниженою.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказами порушення правил формування валових витрат (наступного корегування податкової звітності з ПДВ, податкового кредиту) є матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Як встановлено судом, висновки акту перевірки про заниження позивачем валових доходів від операцій з ТОВ «Чізар» у 3 кварталі 2009 року вмотивовані лише посиланням на дані Системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА.

Первинні документи по цій господарській операції, зокрема податкові накладні, платіжні доручення, угоди, складені при їх здійсненні, відповідачем не досліджувалися.

Належних доказів в підтвердження доводів про отримання позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Чізар" більшого доходу, ніж зазначено позивачем в податковій звітності, податковим органом не надано.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування показників податкової звітності у зв'язку з розбіжністю з показниками, задекларованими контрагентом, суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на зазначене доводи податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2009 року є припущеннями, які не ґрунтуються на жодних доказах. Будь- яких доказів в спростовування висновків суду та документальне підтвердження заниження позивачем податку на прибуток податковим органом не надано ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1 си.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», на як наслідок не правомірності податкового повідомлення рішення Основ'янської МДПІ області Державної податкової служби (далі-відповідач) від 12.09.2012 р. № 0001270221.

Щодо доводів податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ « Українська сирна компанія» та ПАТ « Пирятинський сир завод» колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що до податкової звітності з ПДВ за квітень - червень 2011 року, наданої позивачем податковому органу, по рядку 10.1 (податковий кредит) включено суми податку на додану вартість за податковими накладними:

№ 600/4 від 08.04.2011 р., № 41/4 від 01.05.2011 р., виданих ПАТ "Пирятинський сирзавод";

№ 310288 від 31.05.2011 р., № 300384 від 30.06.2011, з розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників № 00000634 від 31.05.2011 р., № 00001175 від 30.06.2011 р., виписаних позивачу ТОВ "Українська сирна компанія" (а.с. 115-125).

Єдиною підставою висновків відповідача про неправомірне віднесення сум ПДВ за вище вказаними податковими накладними до податкового кредиту, є твердження про недоліки оформлення накладних, а саме - до перевірки надані факсокопії податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що зазначені податковим обставини не свідчать про недійсність податкових накладних та про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на їх підставі.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що надані позивачем до податкової перевірки податкові накладні містять належні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, зареєстровані в ЄДР та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних по підприємству позивача (а.с. 177,188, 190, 203).

Судом першої інстанції були оглянуті оригінали вказаних податкових накладних, отриманих ним від ТОВ "Українська сирна компанія" та ПАТ "Пирятинський сирзавод".

Податковий закон не містить застережень з приводу підтвердження показників податкового кредиту за допомогою факсимільних копій при проведенні податкової перевірки, за умови наявності оригіналів таких документів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс суми за такими податковими накладними до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене висновки суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем п. 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України, та правомірне формування податкового кредиту є вірними, а податкове повідомлення -рішення Основ'янської МДПІ області Державної податкової служби від 12.09.2012 р. № 0001280221 правомірно скасовано судом.

Доводи апеляційної скарги ь висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, крім відхилених судами обох інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13206/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.