Постанова № 30875673, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 р. (16:45) Справа №2а-13755/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Калініченко М.С., довіреність №728а/12 від 07.06.2012 року,

Харченко Д.В., довіреність № 299/12 від 28.03.2013 року,

відповідача (ДПІ у м. Сімферополі) - Мирошніченко К.С., посвідчення серії КР№124544 від 28.02.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 22.10.2010 року №0001824102/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 2923520,80 грн., у тому числі за основним платежем 2300812,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 622708,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від даних контрагентів, що є достатньою підставою у відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Товариством виконано всі покладені на нього зобов'язання перед бюджетом. При цьому, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків. Крім того, на думку позивача, не відповідають дійсності твердження ревізорів, що АТЗТ «Вітас» не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки рішення податкового органу про анулювання свідоцтва ПДВ було скасовано у судовому порядку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.2013 року провадження по справі поновлено з 12.03.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2013 року первинного позивача по справі замінено на правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представники позивача, присутні у судовому засіданні 04.04.2013 року, наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача встановлено завищення податкового кредиту внаслідок необґрунтовано включення до його складу податку на додану вартість по податковим накладним, що виписані ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас», оскільки вказаними контрагентами не було задекларовано та сплачено до бюджету податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем.

Крім того, відповідачем були надані заперечення на експертний висновок по справі. У запереченні відповідач вказав на те, що завищення податкового кредиту виникло внаслідок включення до його складу податку по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами, що вказує на сумнівність фінансово-господарських операцій та, як наслідок, їх нікчемність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Аналогічні положення визначені підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (чинному на момент вирішення справи, далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.10.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№434953 від 30.10.1996 року.

В подальшому товариство перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», на що вказує наявна в матеріалах справи копія виписки з ЄДРПОУ серії ААВ №856309 від 17.05.2012 року.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на день проведення перевірки позивач перебував на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі.

Проте, згідно з довідкою від 22.05.2012 року № 24/18-337 позивач на час її видачі перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі.

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі 07.10.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «АК «Кримавтотранс» (ЄДРПОУ 031220667) з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Данкан» (ЄДРПОУ 35338012) за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року та з АТЗТ «Вітас» (ЄДРПОУ 20732633) за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за квітень, липень, серпень 2010 року у сумі 1978416,00 грн. та таким чином занижено податкове зобов'язання за відповідний звітний період на суму 1978416,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищений податковий кредит за травень-серпень 2010 року на суму 322396,00 грн. та таким чином занижене податкове зобов'язання за відповідний період на суму 322396,00 грн.

Розбіжність щодо сум податкового кредиту між даними платника податку та даними податкового органу виникла внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від контрагентів ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас».

Згідно даних АІС «Контрагенти» ТОВ «Данкан» не подавало податкову звітність з ПДВ до податкового органу за липень та серпень 2010 року, АТЗТ «Вітас» - за квітень, липень, серпень 2010 року.

Крім того, зустрічними перевірками встановлено відсутність у ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в своє чергу свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» для створення правових наслідків, тобто така угода вказує на сумнівність фінансово-господарських операцій.

Отже, такий правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, та згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України прирівнюється до нікчемного.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що АТЗТ «Вітас» у травні-серпні 2010 року не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, отже ВАТ «АК «Кримавтотранс» неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку по АТЗТ «Вітас».

Висновки перевірки зафіксовані в акті №338/41-02/03120667 від 08.10.2010 року.

На підставі даних акту перевірки податковим органом 22.10.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001824102/0, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 2923520,80 грн., у тому числі 2300812,00 грн. за основним платежем та 622708,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість за квітень, липень та серпень 2010 року.

У перевіряємий період порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту обґрунтовані неправомірним включенням до його складу податку по господарським операціям, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас», судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Центр судових експертиз».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від контрагентів ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» на загальну суму 13804872,90 грн., у тому числі ПДВ - 2300812,15 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 20.02.2013 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 105/11, проведеної за матеріалами справи №2а-13755/11/0170/5, яким підтверджено:

- отримання ВАТ «АК «Кримавтотранс» з квітня по серпень 2010 року у повному обсязі товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» на загальну суму 13804872,94 грн., в тому числі ПДВ - 2300812,15 грн., згідно з документами бухгалтерського обліку (прибутковими накладними, зведеними відомостями обліку видачі нафтопродуктів, регістрами бухгалтерського обліку, приймально-здавальними актами до договорів оренди, актами здачі-приймання робіт та ін.),

- припинення зобов'язань ВАТ «АК «Кримавтотранс» перед ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» з оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» на загальну суму 13804872,94 грн., в тому числі ПДВ - 2300812,15 грн., згідно з документами бухгалтерського обліку (виписками банку, актом узгодження призначення платежу, протоколом узгодження до договору оренди та регістрами),

- використання у господарській діяльності ВАТ «АК «Кримавтотранс» товарно-матеріальних цінностей та послуг, отриманих від ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» на загальну суму 13804872,94 грн., в тому числі ПДВ - 2300812,15 грн., згідно з документами бухгалтерського обліку та звітності (зведеними відомостями обліку видачі нафтопродуктів, подорожними листами, інвентарними картками, регістрами бухгалтерського обліку, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, приймально-здавальними актами до договорів оренди та тимчасовими реєстраційними талонами, службовою запискою, відомостями нарахування заробітної плати, штатним розкладом, особовими картками працівників, звітами про використання РРО, звітами про фінансові результати, актами приймання-передачі орендованого майна, дозволами на виділення земельної ділянки на праві оренди, інвентарними картками обліку основних засобів, дозволами на право розміщення об'єкта роздрібної торгівлі, актом державної технічної комісії про приймання завершеного будівництвом об'єкта до експлуатації, актом приймання передачі у власність нежитлового приміщення, довідками місцевих рад, додатковою угодою до договору оренди, наказом про призначення матеріально-відповідальних осіб, наказом по особовому складу та ін.).

Згідно з висновками експерта перелічені первинні документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Розглянувши висновок експертизи № 105/11 від 20.02.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів у квітні, липні та серпні 2010 року, їх оплата та подальше використання у господарській діяльності. Зазначене, в свою чергу, свідчить про реальність правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас».

Відносно посилання позивача в акті перевірки на те, що АТЗТ «Вітас» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а отже, у нього відсутнє право на складення податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2010 року по справі № 2а-7269/10/15/0170 за клопотанням АТЗТ «Вітас» вжито заходів забезпечення адміністративного позову та зупинено дію акту №394/15-2 від 19.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Вітас» до ухвалення судового рішення у справі.

У відповідності до положень ч.5 ст. 118 КАС України виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно.

Таким чином, враховуючи, що рішенням суду від 18.06.2010 року було зупинено дію акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Вітас», на час проведення перевірки у податкового органу не було законних підстав вважати АТЗТ «Вітас» особою, не зареєстрованою як платник податку на додану вартість.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року по справі № 2а-7269/10/15/0170, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Вітас», оформлене актом №394/15-2 від 19.05.2010 року.

Необґрунтованими є також посилання податкового органу на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» внаслідок того, що контрагентами не було задекларовано податкові зобов'язання за правочинами, укладеними з позивачем.

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що законодавцем не ставилось у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас» мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Данкан» та АТЗТ «Вітас».

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 року №0001824102/0 є таким, що прийнято Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., а також витрати на проведення експертизи у розмірі 30000,00 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.04.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 09.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 22.10.2010 року №0001824102/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 30000,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.