Постанова № 30875330, 15.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 910/1615/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі Натха М.С.

за участю представників:

від позивача: Марковська В.В. - за довіреністю

від відповідача: Хижниченко Н.С. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. (повний текст рішення підписано 27.02.2013р)

по справі №910/1615/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 218 018,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 218 018,95 грн., з яких 213 423,85 грн. - основного боргу, 4 595,10 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532482 від 01.10.2003р. по оплаті спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.10.2011р. по 01.01.2013р. виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2013р. становила 213 423,85 грн. Посилаючись на положення договору та законодавства, враховуючи допущене прострочення оплати, позивач просив, крім суми основного боргу, також стягнути 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. у справі №910/1615/13 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 213 423,85 грн. - основного боргу, 4 595,10 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі №910/1615/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 15.04.2013р.

02.04.2013р. позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. - без змін.

Відповідач в судовому засіданні подав клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- Чи відповідає розрахунок заборгованості умовам чинного договору та чи може він братись до уваги судом?;

- Чи вірно проводяться нарахування в табуляграмах враховуючи навантаження по договору?

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача.

Колегія суддів, розглянувши подане відповідачем клопотання, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

В клопотанні про призначення у справі судової експертизи, відповідач посилається на наявність у нього сумнівів щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача.

Відповідно до ч.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В матеріалах справи наявні облікові картки обсягів споживання теплової енергії протягом спірного періоду, а також виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, контррозрахунок на який відповідач не подав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи є необґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. у справі №910/1615/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. - без змін.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір №1532482 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.2.2.1, п.2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1, а відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до п.5 вказаного додатку при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору розрахунки із споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 31.01.2007р. №86 за кожну відпущену Гкал без врахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 94,33 грн. за опалення.

Згідно п.12 додатку №2 до договору можливе змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п.8 Додатку №2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величну добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п.10 додатку №2 до договору встановлено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п.4.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р.

Згідно з п.4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Доказів припинення договору протягом спірного періоду в установленому порядку господарському суду не надано, тому він вважається чинним.

Як вказує позивач, на виконання умов договору №1532482 від 01.10.2003р. у період з 01.10.2011р. по 01.01.2013р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію, за яку відповідач повністю не розрахувався, в зв'язку з чим у нього вникла заборгованість, яка станом на 01.01.2013р. становила 213 423,85 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграми), та розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю, у зв'язку з чим станом на 01.01.2013р. у нього виникла заборгованість у розмірі 213 423,85 грн. за період з 01.10.2011р. по 01.01.2013р.

Відповідач вказує на відсутність у нього обов'язку розраховуватись з позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" повинно лише забезпечувати надходження коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Наведені твердження скаржника судовою колегією до уваги не беруться, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 2 ст.528 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п.10 Додатку № 2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті спожитої теплової енергії.

Відповідно до наведених вимог закону та умов договору відповідач має виконати грошове зобов'язання, визначене цим договором, зокрема й в тому випадку, коли мешканці житлових будинків, що отримують житлово-комунальні послуги, не оплатять ці послуги шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Як вбачається з матеріалів справи обсяг поставленої через приєднану мережу теплової енергії доведений позивачем обліковими картками (табуляграмами) і розраховувався у відповідності з умовами Договору.

Доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку, відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати спожитої теплової енергії підтверджується матеріалами справи, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також вимог ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 213 423,85 грн. боргу.

З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 4 595,10 грн. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №1532482 від 01.10.2003р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник заперечує наявність підстав для стягнення з нього 3% річних та посилається на відсутність своєї вини у порушенні прав позивача, у зв'язку з тим, що мешканці сплачують за опалення впродовж року, і крім того, мають договори на реструктуризацію боргу.

Судова колегія зазначає, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору, а тому інфляційні та 3 % річних нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, наданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає обставинам справи та вимогам закону, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 4 595,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. у справі №910/1615/13 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. у справі №910/1615/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2013р. у справі №910/1615/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1615/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.