Рішення № 30875291, 16.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа № 909/341/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014)

до виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення 61370,07 грн. заборгованості, з яких 60 987,53 грн. основного боргу, 105,83 грн. інфляційних втрат, 276,71 грн. суми 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко М.М. - юрисконсульт юридичного відділу, (довіреність № 14 від 25.09.2012 р.; паспорт серія СЕ № 597454 від 08.02.2012 р., виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області);

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" про стягнення 61 370,07 грн. заборгованості, з яких 60 987,53 грн. основного боргу, 105, 83 грн. інфляційних втрат, 276,71 грн. суми 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 167 від 20.11.2012 р., у зв"язку з чим у останнього утворилася заборгованість за спожиту в листопаді 2012 р. - січні 2013 р. теплову енергію в сумі 60 987,53 грн., та з врахуванням зазначеної заборгованості позивачем нараховано 105,83 грн. інфляційних втрат та 276,71 грн. суми 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.04.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання на вимогу суду не з'явився, відзив на позов та докази, що його підтверджують, суду не надіслав, відтак своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 25.03.2013 р. Письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин справи суд згідно із ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 20.11.2012 р. між ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" (теплопостачальна організація) та ВП "Західукрзакордоннафтогазбуд" (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 167 (далі - договір), згідно з п. 1 якого теплопостачальна організація зобов'язалася продавати (постачати) споживачу теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату теплової енергії у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, зокрема, що у разі відсутності приладів обліку чи неподання звіту в термін, передбачений п. 7.2 договору, обсяг фактично спожитої теплової енергії за розрахунковий період проводиться розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

У зв'язку з тим, що приміщення відповідача не обладнане засобом обліку теплової енергії, розрахунок обсягу фактичної спожитої теплової енергії проводився позивачем згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" (КТМ 204 України 244-94), затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, з урахуванням теплового навантаження.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 2 до договору на опалення та вентиляцію, підігрів води (гаряче водопостачання), технологічні потреби.

Додатком № 2 до договору встановлено обсяги теплового навантаженя та теплового споживання, згідно з якими максимальне теплове навантаження відповідача становить 0,05810 Гкал/год (а.с № 29).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію, що підтверджується підписаними сторонами актами про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період: за листопад, грудень 2012 р. та за січень 2013 р. (а.с. №№ 34, 36, 38).

Відповідно до п. 7.5 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 27 числа поточного місяця до 26 числа наступного місяця.

Пунктом 7.6 договору передбачено 100% передоплату у відповідності з очікуваним споживанням в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 7.7 договору оплата здійснюється споживачем на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків:

- остаточного розрахунку - в 5-денний термін після дати одержання рахунку;

- платежу передоплати - з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем виставлено та відповідачем отримано 07.12.2012 р., 03.01.2013 р. та 05.02.2013 р. рахунки за теплову енергію за листопад, грудень 2012 р. та за січень 2013 р. на загальну суму 60 987,53 грн. (а.с. №№ 33, 35, 37).

У зв'язку з несплатою відповідачем одержаних рахунків, позивачем заявлено до стягнення 60 987,53 грн. зборгованості.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідні положення містить ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а згідно зі ст. 25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2013 р. сторонами проведено взаємозвірку розрахунків, згідно з підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2013 р., оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, борг відповідача перед позивачем становить 60 987,53 грн. (а.с. № 57).

Отже, 11.04.2013 р. відповідачем визнано та підтверджено наявність заборгованості перед позивачем за отриману теплову енергію за період з листопада 2012 р. по січень 2013 р. в сумі 60 987,53 грн.

Також, відповідно до довідки позивача від 16.04.2013 р. №13/496, за підписом керівника та головного бухгалтера позивача, станом на час розгляду справи (16.04.2013 р.) заборгованість у розмірі 60 987,53 грн. відповідачем не погашена.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про оплату отриманої теплової енергії, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 60 987,53 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та суми 3 % річних (а.с. № 31).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати теплової енергії та з огляду на те, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та суми 3% річних, не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення 105,83 грн. інфляційних втрат, 276,71 грн. суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" (відповідача у справі) порушено справу № Б-3/12-21/57 про банкрутство, яка знаходиться на стадії санації боржника.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 30.06.1999 р. № 784-XIV, мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на поточні грошові вимоги до боржника, тобто грошові вимоги, які виникли після порушення справи про банкрутство (в даному випадку - після 24.01.2005 р.).

Отже, такі вимоги знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом та можуть бути стягнені в судовому порядку.

Разом з тим, виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відтак, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим дія мораторію на задоволення вимог кредиторів на них не розповсюджується.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїх постановах від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155, від 08.11.2010 р. у справі № 4/719, від 15.11.2010 р. у справі № 4/720.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" про стягнення 61 370,07 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 04750761) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 38162272) 61 370,07 грн. (шістдесят одну тисячу триста сімдесят гривень 07 коп.) заборгованості та 1 720,50 грн. (одна тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.13.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______